Що було, що буде, чим серце заспокоїться

Що було, що буде, чим серце заспокоїться

Дмитро Корчинський / Фото: УНІАН

Українцям призначено швидше вмирати і більше сидіти. Проте, є і гарна новина! Ми не одинокі: в усьому світі у зв‘язку із кризою збільшуються проблеми з соціальним забезпеченням та, незалежно від економічних обставин, зменшується обсяг свободи.

МВС купляє 555 автозаків. МОЗ не в стані закупити медичне обладнання, реагенти та медпрепарати для лікарень. МВС додатково закупила 10 тисяч бронежилетів. Досі не проведені тендери на закупівлю ліків на 2011 рік. Боєць спецназу МВС «Беркут» виходить на пенсію після 12 років вислуги (якщо він заступає на службу у 20 років, то в 32 роки він вже пенсіонер). Лікар дитячої онкогематології  виходить на пенсію у 65 років, її розмір значно менший за пенсію офіцера «Беркуту».

Українцям призначено швидше вмирати і більше сидіти. Проте, є і гарна новина! Ми не одинокі: в усьому світі у зв‘язку із кризою збільшуються проблеми з соціальним забезпеченням та, незалежно від економічних обставин, зменшується обсяг свободи.

Це природньо. Адже якщо моя свобода закінчується там, де починається свобода іншого, то цих інших вже 6 мільярдів, і моя свобода закінчується все ближче. Окрім того, суспільні форми з часом змінюють зміст. Феодальні замки, які забезпечували і символізували свободу своїх власників, з закінченням похмурого Середньовіччя і розпоширенням гуманістичних ідеалів часто перетворювалися на в‘язниці. Подібно до того, інститути демократії – парламенти, створені для захисту свободи від королівського свавілля, нині скрізь продукують репресивне законодавство.

Отже мета людей, які прагнуть свободи – не в тому, щоб об‘єднатися в партію, виграти парламентські вибори і самим стати елементом пенітенціарної системи, а в тому, щоб зібратися в братства, мережі братств, які захистять свою свободу і віру в незареєстрованого Бога та знищать безособову диктатуру демократії.

Ми могли б сказати відвертіше: тим, хто більше любить свободу, аніж стабільність, слід зібратися в Церкву і вибороти для неї виключні привілеї, вигукнути «Вся влада Лаврам!». Але мало хто з «наших маленьких контрсистемщиків» знає, що таке Церква, а найменше ті, хто до неї вчащають. Ми могли б розказати за неї, власне, нині є багато тих, хто цікаво розповідає, якою вона була; могла б бути і десь є, проте жоден не може нам її показати, привести в те зібрання вірних, яке не полишає сумніву, що ВІН серед них, в яке могли б увійти і ми, як невіруючий Хома вкласти пальці в рани Христові. Ми обмежимося указанням на те, що як кабінет міністрів – це ще не вся Україна, так і хитрий бородань з панагією – це ще не вся Церква, а, можливо, не зовсім Церква.

Маловіри, яким не подобаються слова «анархія» і «Церква», прагнуть протиставити Януковичу «громадянське суспільство».

Деякі наші співвітчизники мають нерухомість в Європі, отже є значно авторитетнішими за політологів в питаннях основ функціонування західного соціуму. Так ось, вони дотепно зауважують, що в основі громадянського суспільства лежить радісна готовність донести на ближнього. Громадяни настільки відчувають солідарність з муніципальними та державними установами, що їм не доводиться долати власне сумління перед тим, як застучати. Відмінність громадянського суспільства від тоталітарного в тому, що там теж стучать, але це вважається трохи ганебним.

Колись панівні класи небезпідставно закидали першим будівничим громадянського суспільства відсутність доброго смаку. Звісно, прикро мешкати в країні де громадянське суспільство відсутнє, мабуть, доцільно, щоб хтось будував його, але ми не можемо собі дозволити палко бажати некрасивих речей. Мріяти варто лише про прекрасне, а не про законність.

Христа розіп‘яли згідно тогочасного закону, у відповідності до встановленої процедури. Відтоді ми, християни, не полюбляємо суддів, прокурорів і прокураторів, синедріони (вищі ради юстиції), кримінальні кодекси, а особливо іуд (доброчесних громадян, які співпрацюють з правоохоронними органами).

Втім, адепти потворного є найактивнішими грантодавцями. Як відомо, націю, або культуру не можливо вбити, але вони можуть покінчити життя самогубством. Виразником волі до смерті є нинішня європейська соціал-демократія. Вона є результатом довгої еволюції. Колись цих людей називали богумілами, катарами, маніхеями, або гностиками.

Богуміли підірвали моральні основи Першого Болгарського Царства, воно втратило волю до життя і війни і було повалено василевсом ромеїв Василем Болгаробойцею, тим самим, який спонукав Володимирове Хрещення Русі. Нащадки богумилів – катари і альбігойці – прагнули занапастити всю південну Європу, але на щастя були знищені Ватиканом та французькими королями.

Проте згодом, богумілам новітнього часу – масонам та соціалістам – вдалося підірвати вплив Церкви, спотворити європейську культуру, знищити аристократію та аристократичність.

В той момент, коли Європа опанувала весь Світ, в безпрецедентній кризі опинилася Церква. Православ‘я було залякане Османами та перекручене Романовими, Католицизм пригнічений централізованими державами.

Подібно до того, як Св. Петро тричі зрікся, перш ніж справді стати Каменем, престол Св. Петра теж тричі зрікся: спочатку тамплієрів, згодом єзуїтів (коли не підтримав їх в протистоянні світським владам) а пізніше католицького резистансу другої половини ХІХ ст., зокрема німецьких католиків часів культуркампфу та південноіталійських бригантів.

Можливо, Риму варто готувати третій Ватиканський собор, щоб скасувати результати другого, аби знову стати каменем?

Соціал-демократія репрезентувала найбільш деморалізований й антиестетичний клас – пролетаріат, але більше використовувала його як фетиш. Часто для захисту інтересів пролетаріату пролетаріат був зовсім непотрібен, аби не заважав.

Український дослідник історії соціал-демократії В.Артеменко цитує Паоло Пазоліні, який відверто зізнавався, що під час заворушень 1968 року пролетаріат був представлений виключно поліцією. Тому нині для соціал-демократів роль пролетаріату, як фетишу і передового класу, заступає ЛГБТ-спільнота.

Наш брат Олекса Манн дотепно продемонстрував загальну схему пред’яв до українців з боку "лiвакiв", як вони самі себе називають, хоча насправді є звичайними європейськими гомо-соціалістами. Їх багато нині розплодилося у Києві - в редакціях, галереях, у Могилянці, тощо. Ось ця пред‘ява: якщо ти проти гомосексуальних шлюбів, значить ти антисеміт, якщо ти антисеміт, значить ти проти мусульманських емігрантів, значить ти поліцейська свиня i на тебе треба настучати ментам i своїм грантодавцям

Цікаво, що гранти на діяльність лівих борців за торжество гомосексуалізму в усьому світі виділяються не лише європейцями й американцями, але також і російським посольством.

Наші джерела з СБУ зауважують деякі кумедні моменти. Мають місце чисельні скарги київських гомосексуалістів на те, що у організації захисту їхніх прав, яку опікує російське посольство, всі хлібні місця обсіли гомосексуалісти професійні, які проблем справжніх гомосексуалістів не знають і не розуміють. Знали б вони, як ображалися колись на захисників своїх прав їхні попередники – пролетарі!

Брати і Сестри! (Я звертаюся до тих, хто їх, братів і сестер, іще розрізняє) Партії, профспілки, громадські організації відмиратимуть. Історію творитимуть релігійні спільноти. Тільки вони здатні протистояти бюрократичному інтернаціоналу, корпораціям та інертності мас. Варто поставити на далеку полицю підручник з політології та збірку цивільного права і почати потроху листати Біблію. Варто попрощатися з колегами і пошукати собі братів і сестер, припинити розмови за демократію, а проповідувати Царство Небесне.

Амінь!

_______________________________________________________________________________________________

Дмитро Корчинський / Фото: УНІАН
Читайте також:

Лікнеп для диктатора-початківця

Міністерство внутрішніх справ зробило все, щоб забезпечити опозиції чудову телевізійну картинку, дало можливість демократам відчути себе борцями, а не шахраями, підживило ненависть до режиму в серцях громадськості, виставило владу в ідіотському світлі.

Повʼязані теми:

Наступна публікація