Ребров: тандем з Шевченком можливий у збірній

Ексклюзивне інтерв'ю "Проспорту" півзахисника казанського "Рубіна" Сергія Реброва.

- Сергію, вітаємо з днем народження! 35 - це наче й мало, але вже вік для футболу. На скільки вас ще вистачить?
- Я навіть не задумувався про це. Можливо, незабаром прийде той час, можливо - ні. Від футболу я не втомився!

Футболіст повинен сам відчувати, коли він може грати. Чи може грати на високому рівні; а якщо ні, то закінчувати і не виходити людям насміх.

- Ви відчуваєте, що "Рубін" це ваш останній клуб? Чи можливо ще повернетесь в Україну?
- Звичайно я хочу повернутися в Україну. Подивимося, в якому статусі – футболіста чи функціонера клубу.

- Наприклад, "Динамо"?
- Це не зовсім від мене залежить… Це залежить від людей які там працюють, щоб вони мені щось запропонували. Я ж не можу сам прийти і сказати, що я хочу десь працювати…

- А якщо буде повернення то лише в "Динамо"?
- Мабуть. Але ж знову ж таки, якщо "Динамо" мене запросить… Якщо "Динамо" буде зацікавлене в моїй роботі, в моєму досвіді, то, звісно, я з задоволенням буду виконувати цю роботу.

- Поговоримо про Казань. Місто вам подобається? Чи є щось, що не подобається?
- Красиве і прекрасне місто. Однак, незважаючи на те, що Росія нам є братською країною, мій дім знаходиться тут. Моя сім’я. Тут мої друзі і мене тягне сюди – в Київ.

Хоча Казань дуже гарне місто і спорт тут дуже люблять - як футбол, так і хокей. Люди дійсно живуть спортом. Я вважаю, що Казань - найспортивніше місто Росії. Всі люди вболівають за якусь команду - футбольну, баскетбольну чи хокейну. І люди справді переживають і підтримують команду.

- АК "Барс" – чемпіон Росії, "Рубін" – чемпіон Росії, є ще "Унікс" – баскетбольна дуже сильна команда, що виступає в єврокубках. Чиїх вболівальників там більше?
- Звичайно хокейних. Але в льодовий палац може прийти тисяч 10-15. Хоча які 15, нехай тисяч 5 і це буде красиво.

А коли на футбол приходить не повний стадіон, це виглядає по іншому. Але я думаю, що у "Рубіна" зараз набагато більше вболівальників, ніж було до того, як ми стали чемпіонами. І під час чемпіонату було видно, як заповнюється стадіон, не лише на матчах з такими командами як "Зеніт", "Локомотив", "Спартак", а й з іншими, менш відомими командами.

- А на кого квитки дорожчі – на "Рубін" чи на АК "Барс"?
- Я навіть не знаю. Вважаю, що на АК "Барс", адже палац менший і зручностей там більше. Для вболівальників зручніше: подивився період, вийшов в перерві, з’їв морозива, випив чаю. А на футболі може піти дощ, може піти сніг, може бути холодно. А в льодовому палаці завжди одна температура.

- Розкажіть про вашого тренера Курбана Бердиєва. Все ж таки він не такий відомий і розкручений як наприклад Хіддінк.
- Я вважаю, що це дуже сильний, дуже серйозний спеціаліст. Він йшов до успіху впродовж багатьох років і під його керівництвом завжди була дуже сильна команда. Вийшов в Прем’єр лігу, а до цього грав в першій лізі. "Рубін" завжди був авторитетом, завжди боровся за найвищі місця. І добре, ми виграли чемпіонат, коли я з'явився в команді. Перемога у Прем'єр-лізі - це справжня заслуга нашого тренера.

13 человек стали жертвами урагана "Айк"
РИА Новости
Ребров допоміг "Рубіну" виграти Прем'єр-лігу
- Восени "Рубін" дебютуватиме в Лізі чемпіонів. Що скажете з цього приводу.
- В Лізі чемпіонів можна грати і через якийсь кваліфіційний раунд, але ми вийшли з першого місця в чемпіонаті Росії. Я вважаю, що це досить серйозне досягнення. Тим паче, команда не з Москви чи Санкт-Петербургу. Це справді дуже складно.

Я важаю, що перед початком чемпіонату на перемогу претендує 5-6 команд і при такій конкуренції з московськими клубами виграти, і тим паче "достроково", це дуже важко.

- Є перспектива зустрітися в Лізі чемпіонів з українськими клубами: з рідним "Динамо", хоча й "Шахтар" вам також не чужий...
- Я про це не думаю і в даний момент всі думки про чемпіонат.

Прийде Ліга чемпіонів і будемо думати про це.Звичайно, те що є можливість зустрітися з "Динамо" і "Шахтарем" - це дуже цікаво. І я б з задоволенням зіграв проти своєї команди.

- А хто на вашу думку лідер Рубіна?
- Я думаю це Семак. І це дійсно ведучий гравець в середній лінії. І я думаю, що він є лідером "Рубіна".

- А вас вважають в команді лідером?
- Не знаю. Останнім часом я не так часто граю. Можливо, в минулому сезоні, коли декількома дуже важливими голами допоміг стати чемпіонами. Можливо на той момент, мене таким вважали. А зараз я не так часто граю.

- Ви у понеділок спостерігали за тренуванням збірної України з якими почуттями? Ностальгія, чи байдужість?
- Я просто приїжджав на базу. Я приїжджаю туди, коли є пауза в чемпіонаті Росії. Тренуюсь, ходжу в тренажерний зал. А після тренування вирішив зустрітись з своїми друзми, подивитись, поговорити.

- Взагалі ви стежете за збірною, за оновленнями у складі?
- Я дивлюсь, що в команді з'явилось багато нових футболістів, яких я раніше ніколи не бачив. Думаю, що в цьому нічого страшного немає. Ми колись теж приходили в збірну, і не у всіх відразу все виходило. Сподіваюсь, що цим хлопцям знадобиться небагато часу на адаптацію, щоб дійсно заявити про себе в національній збірній.

- Як ви гадаєте, цій збірній вдасться повторити той успіх в 2006 році, коли ви вийшли на чемпіонат світу?
- Мабуть, принаймні є шанси. Я завжди казав, що збірна завжди буде боротися, навіть коли буде найменший шанс. Всі будуть сподіватись і всі будуть боротись. Варто лише вдало зіграти в Хорватії і, я думаю, що все стане на свої місця.

- Команда Михайличенка здатна на це? Чи зможе Михайличенко правильно налаштувати команду?
- Я дуже сподіваюсь на це. Я не був всередині команди, я не можу розмірковувати на цю тему. Але я вважаю, що Олексій Олександрович хороший, кваліфікований тренер з досвідом. І головне що він українець, і може донести до футболістів, те що він хоче. І футболісти його поважають і вірять в нього.

- Сергію, ось виповнилося вам 35. Відчуваєте себе ветераном, чи гравцем, який ще покаже свій рівень молодим?
- Чесно кажучи, я не знаю, чи відчуваю я себе ветераном. Я ніколи не задумувався про свій вік. І я казав, що футболіст має сам для себе зрозуміти чи може він грати на високому рівні. Якщо ні, то краще йти.

Зараз я вважаю, що у в мене є сили і я відчуваю, що я приношу користь команді. Ще можу пограти. Коли прийде цей час, я сам піду.

- На вашому дні народження багато було людей?
- Та ні, чоловік 15.

- Це були найближчі люди, чи були якісь приємні сюрпризи?
- Та ні близькі друзі, з Києва. Ніхто з далеких країв не прилетів. Діма Парфьонов хотів прилетіти, але в нього не вийшло.

- А були якісь оригінальні подарунки?
- Та ні, я ще навіть не відкривав подарунки, я щойно прокинувся.

- Сергію, хто телефонував, вітав? Можливо, з Великобританії, хтось телефонував? З Росії?
- Було багато дзвінків. З Англії не телефонували, а з Росії багато хто дзвонив.

- Курбан Бердиєв (головний тренер "Рубіну" - прим. ред.) телефонував?
- Ні, не телефонував. Рустам Сайманов (комерційний директор "Рубіна" - прим.ред.) привітав.

- В чому унікальність "Рубіна"? Здавалося б, у команді немає зірок, а вона не здулася.
- Я думаю, що це заслуга тренера, який знаходить тих грав, які можуть влитись в колектив і можуть підсилити його.

Адже непросто утримати мотивацію, яка була в минулому сезоні, та тренеру це вдається. Я впевнений, що це заслуга тренера.

- Проти якії команди вам було найскладніше грати в Росії.
- Немає різниці. Ось в Україні дійсно велика різниця - є "Шахтар", "Дніпро", той же Металург Донецьк. А там всі команди сильні. Зокрема московські команди,"Зеніт" - проти них завжди важко грати. Але цікаво, оскільки вони також грають в атакуючий футбол і цікаво зіштовхнутися з таким стилем гри.

Я вважаю, що в атакувальний футбол легше грати - є куди бігти, є простір для атак.

Сергій Ребров
rubin-kazan.ru
З м'ячем Сергій Ребров
- Чи правда, що російська Прем’єр-ліга зітхнула з полегшенням, коли "Луч-Енергія" вилетіла в нищий девізіон (команда представляє Владивосток на сході Росії - прим. ред.)?
- Можливо. Я всього один раз туди літав і мені цього вистачило. Це дійсно важко. Причому не в плані перельоту, а у плані того, що ти прилітаєш зранку, поспиш трошки і відразу виходиш на гру. І важко не лише тим футболістам, які прилітають, а й своїй команді, що майже через тиждень кудись літає. 9 годин туди і назад. Нам туди летіти ще б куди не йшло, раз туди злітали і забули про це. А їм літати цілий сезон.

- Незабаром почнеться Ліга чемпіонів. "Рубін" в груповому турнірі. Будете себе як в своїй тарільці почувати?
- Я не знаю, я зараз не так часто граю. Звичайно, цікаво і престижно грати в Лізі чемпіонів і я впевнений, що "Рубін" там не загубиться. Важливо не розгубитися, не переживати за те, що це такий великий турнір. Звісно, у будь-якого футболіста буде хвилювання. Тим паче, в нашій команді в Лізі чемпіонів грало лише двоє гравців - Семак і я.

Якщо "Рубін" покаже ту гру, яку демонструє зараз, то нічого страшного не буде в тій Лізі чемпіонів.

- Тобто можна якось натякнути Курбану Бердиєву , що є мінімум два гравці, в яких є досвід Ліги Чемпіонів?
- Можна (сміється).

- В Інтернеті з'явяється інформація, що Шевченко повернеться в "Динамо". А може й Ребров. Хотілося б знову відчути й побачити тандем Ребров – Шевченко в київському "Динамо"?
- Та ні навряд. Я вже казав, що в "Динамо" не повернусь. Можу повернутися тільки в іншому статусі, але не як футболіст. Бажання можуть бути у кожного футболіста. Зараз я вважаю, у "Динамо" сильна команда. Але команді треба підсилення і я впевнений, що воно буде з приходом такого авторитетного тренера, як Газзаєв. І я впевнений, що "Динамо" й заграє по іншому. І дійсно буде відчуватися повага як до тренера , так і до команди.

- А якщо уявити. Хотілося б?
- Ну, такий тандем можливий у збірній України. Але зараз мене, нажаль, не викликають. Я думаю, що тільки там дует міг би відтворитись. Навіть притому, що на чемпіонаті світу я жодного разу не грав з Андрієм з нападі. Я грав або у півзахисті, або виходив ненадовго.

- Ви плануєте повернутися в Київ?
- Так. Кожна людина щось планує, загадує, але в кінці кінців, я ніколи не загадував, що я опинюсь в "Рубіні". І коли я приходив в "Динамо", то ви мабуть чули про мої бажання закінчити кар’єру в цій команді. Знову ж таки, з'явились певні обставини, які примусили мене покинути цю команду і піти до "Рубіну". Але я про це не шкодую.

І зараз я можу про щось думати, щось загадувати, але воно може не відбутися і все перевернеться зовсім по іншому.

- Ким себе бачите після закінчення ігрової кар'єри – тренером, скаутом?
- Я не знаю, я про це не задумувався. Для початку, мені треба трошки відпочити! Побути з сім’єю. Як закінчу кар'єру, то хочу трішки побути вдома. А за той час, поки відпочиватиму, мабуть я вирішу, чим хочу займатись.

- Діти як реагують, коли повертаєтесь?
- В мене один син. Звичайно він чекає і завжди запитує, коли я повернусь. І я відчуваю, що саме зараз йому потрібна моя підтримка.

Він також тренується в динамівській школі і йому дуже цікаво зі мною пограти в футбол. Ми або вдома граємо, або виїжджаємо на "Динамо". Я відчуваю, що я йому потрібен. І саме тому я хочу трішки відпочити і побути в сім’ї.

- Які плани в "Рубіні"? Ще одне чемпіонство, чи Ліга чемпіонів? Що пріоритетніше особисто для вас?
- Для мене немає пріоритетів, я живу сьогоднішнім днем. Через тиждень в нас гра в Ростові. Завтра почнемо тренування і будемо думати про гру з "Ростовом". Я думаю, що це правильно - ти живеш тією грою яка зараз буде, а не загадуєш, що буде в тебе через півроку.

Ось той чемпіонат, який ми виграли минулого року. Думаю, ніхто перед сезоном, чи навіть коли виграли три-чотири гри не задумувався про те, що "ми повинні виграти чемпінство". Так, ми боремось за нього, але налаштовуємося на кожну гру, виходячи і намагаючись виграти ту гру. І, врешті решт, ми виграли чемпіонство. І я думаю, що так буде і в цьому сезоні.

Я впевнений, що ніхто зараз не думає про перемогу в Лізі чемпіонів. В літню перерву відбудуться деякі зміни в команді. Одні гравці прийдуть, інші підуть з команди. А зараз думати, що з нами буде в Лізі чемпіонів мабуть, ще зарано.

- В Києві вас так же впізнають? Що говорять вам?
- Впізнають звичайно, але нічого не кажуть. Хтось автограф просить. Я нормально до цього ставлюсь, ніколи не відмовляю в автографі. Я взагалі вважаю, що футболісти грають для людей.

Раніше була практика і зараз таке є, що перед матчем не дають автографів. Ось в "Рубіні". Якщо не дай Бог, якась дитина підбігає, охоронець відразу руку свою могутню ставить. Не дай Бог, до футболіста доторкнутись. Не дай Бог, автограф дати. Я вважаю, що це неправильно, оскільки ми граємо для людей. І якщо ми будемо себе так поводити, вони точно будуть від нас відвертатись.

- В цьому, підозрюю, вам допомогла англійська Прем’єр-ліга. Де зовсім інше ставлення?
- Я думаю, так. В Англії це дійсно не так. На базу перед кожною грою приїжджало 300 людей, щоб взяти автографи. І, не дай Бог, ти комусь не даси його - це неповага. І до тебе будуть ставитися зовсім по іншому.

- А як в Росії з цим? Ближчее до України чи до Англії?
- Я ж вам розповів історію з нашим охоронцем. Думаю ближче до України. Там дійсно досі дивують ставленням до вболівальників. Наскільки я бачу, в "Рубіні" не настільки добре ведеться робота з вболівальниками, якщо порівняти з київським "Динамо".

- Ваше хобі - це радіо. Як з цим в Казані?
- Звичайно, в Казані теж антена стоїть. В мене є люди які допомагають з цим.

- І як багато часу цьому присвячуєте?
- Коли є вільний час тоді займаюсь.

- Англійська мова вам допомагає? Ви ж добре знаєте мову.
- Зараз в команді є багато хлопців, які російською не говорять, а лише англійською. Також мова допомагає, коли закордон поїдеш. Ось як я грав в тій же Туреччині. В мене був перекладач англійської, а не російської мови. Звичайно це допомагало.

- Можливо, в "Рубіні" комусь допомагаєте, бувало теке?
- Так, якщо треба щось перекласти, то звісно так.

- В Казані є свій Парамон?
- Та ні. Можливо я не помічав! Знову ж, там немає такого ставлення до вболівальників, як у "Динамо". Я не кажу про Англію.

- Чотки Курбана Бердиєва - це легендарні чотки?
- Не знаю чи легендарні. Люди в щось вірять, думаю, що це добре і це правильно. Я думаю, що це його особисте, і обговорювати це не бачу сенсу.

- Сувеніри з собою в Казань візьмете?
- Та ні. Я в казань літаю практично кожні два тижні. Від пересадок в Москві мені вже не добре. Я вже мабуть більше льотчиків налітав. Ось зараз сиджу розмовляю, через годину вже в аеропорті, пересадка до Казані. Для мене це вже як поїздка на автобусі на тренування.

ВІДЕО інтервю Сергія Реброва дивіться тут

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: