На наших землях колись було не древнє Трипілля, а швидше - Терпілля. Терпіли татар, турків, поляків і московитів. Нинішні терплять сучасну орду новітніх азар.
На хвилях всесвітньої служби "Радіо Україна" лунає "Голос Росії". На всіх телеканалах - фільми про війну та російських мєнтів, на Першому національному блатняк співає Шуфутинський, на інших національних показують, як Ківалову вручають "Людину року" у номінації "юрист 2010".
Країна духовно оновлюється і це важко не помітити. А от економічного ренесансу чомусь не видно. Ну в телевізорі вже давно видно, а вийдеш на свіже повітря – усе кудись зникає. Цей феномен відчув навіть владика Межигір’я: "Люди повинні відчувати, що поліпшення макроекономічної ситуації відбувається не тільки у статистичних звітах. Чиновники говорять, і говорять правду, що у нас поліпшуються економічні показники, але людей це поліпшення практично не стосується".
Мільярдні кредити і показники зростають, а до людей ні гроші, ні велич реформ не доходить. Дивується Віктор Федорович, а відповідь завжди поруч – достатньо подивитися у скільки разів збільшилися капітали його оточення та різних віце-прем’єрів за важкий 2010 рік. Може хоча б йому покажуть відомості,бо від народу доходи "нових донецьких" депутати сховали.
Схема "лохотрону" проста: скасовано усі закони по боротьбі з корупцією, а нові ніяк не приймуться. Як наслідок: усі бюджетні мільйонери можуть не оприлюднювати свої декларації. І не треба пояснювати, як державний чиновник, який 24 години працює-реформує в Кабміні, за декілька місяців з мільйонера перетворився на мільярдера.
Ростуть гелікоптерні майданчики по країні і ростуть борги по зарплаті, ростуть тарифи і зростає добробут мешканців Межигір’я, зростає безробіття, усе більше дрібних буржуїв-підприємців добровільно переходить у пролетаріат. Усе росте і квітне: ціни на овочі, на бензин, на воду, на хліб. Зима минула…
У весняному прохолодному повітрі запахло гнівом та змінами. Бабуся в ощадкасі показувала іншій квитанції за комунальні послуги: за квартиру, за воду, за тепло, за телефон, за електрику, за прибирання прибудинкової території – усе разом набігло на 680 гривень. З підслуханої розповіді дізнався, що пенсія їй приходить на картку і становить 830 гривень. Нескладні підрахунки залишили старенькій 150 гривень на харчі та ліки на цілий місяць.
Увечері того ж дня депутат Мельник із Партії регіонів півгодини розповідав глядачам, як збільшилися надходження з митниці, як зростає промислове виробництво, як підіймається ВВП. Його запитували про голодних вчителів, а той усе пояснював, що реформи йдуть, показники зростають, грошей виділив уряд більше і що треба терпіти. Чи зміг би депутат Мельник терпіти на 150 гривень у місяць? Скільки б витримав - місяць, два? Ефект від наших реформ вже можна буде відчути у наступному 2012-му, пригадався тоді в ощадкасі прогноз Тігіпка. Отже, треба перетерпіти з десяток місяців на тих клятих 150 гривень. Але цього пенсіонерці вголос не скажеш. Може Мельник з Тігіпком їй увечері скажуть, якщо звичайно бабуля заплатить абонплату за телебачення…
На наших землях колись було не древнє Трипілля, а швидше - Терпілля. Напевно мешкають тут нащадки терпільської цивілізації. Терпіли татар, турків, поляків і московитів. Довго терпіли. Як і древні терпільці - нинішні терплять сучасну орду новітніх азар. Їх вождь, а віднедавна ще й командор хрестоносців, Азаров, який вказівки роздає древньою азарською мовою, випробовує цих бюджетних терпільців на уміння виживати в умовах податково-економічних експериментів. Дехто помилкового називає ці садистські досліди реформами.
Особливо витривалими терпільцями завжди були бюджетники. А серед них найтерплячішими напевно лишаються вчителі. Вони – не агресивні, витривалі й покірні, але навіть їм терпець увірвався. Вперше за дванадцять років вони вийшли на вулиці. Міністр Табачник від них переховувався цілий день. Десять тисяч під стінами уряду – вже не до жартів. Накинули до убогих зарплат по 20% надбавки, яка вчителям і так належить згідно закону. Просто уряд його не виконував. Ух, ніби пронесло. Але й цього разу не "без подлянки" - надбавку почнуть виплачувати лише з першого вересня. Треба весну-літо перетерпіти…
Технологам цей протест вдалося переграти собі на користь. Вчасно вирішили, якщо учительську "п’янку" не можемо спинити, то спробувати очолити і розіграти шоу "вчителі вимагають – народна влада прислухається". Дивно, але тисячам протестувальників орли Могильова не перешкоджали, справ про перекриття вулиці не порушували. Це автомобілі підприємців спиняла ДАІ кожних 5 кілометрів на їх автопробігу проти сваволі влади. Поспішність, з якою "бригада мучеників командора Азара" відреагувала на вимоги (лічені години) наводить на сумніви. Та й тисячі вчителів якось раптово розтанули у весняному Києві одразу після пікету. Новий тренд: "почую не кожного, а лише терпеливих і покірних"?
Попри це ефект від 20% недолугого піару на бідних вчителях виявився мізерним. ВВП на хліб не намажеш. Терпіти покращення життя вже не можливо.
Усі недореформи загрузли. Пенсійну відклали за наказом Януковича. Житловий кодекс вже припав пилюкою. Земельний дерибан, як не стараються його розхвалити, також ніяк не вдається видати за реформу. Уряд усе позичає і позичає мільярди, а віддавати зможе хіба землею. Стільки мільярдів під ногами, але можливо вперше їм стало по-справжньому страшно. Доведені до відчаю безземельні селяни – це народна армія.
Провал реформ усе очевидніший, хоча визнавати це ні уряд, ні адміністрація, яка реально керує країною, ще не хочуть. "Інформаційна підтримка слабенька, мало себе розхвалюємо, усе та клята опозиція оббріхує" – бідкався Азаров перед своїми кнопкодавами усіх рівнів. Невже він дійсно вірить, що телебрехнею можна перебити ефект від купівлі кілограму минулорічної картоплі за 9 гривень, чи заправки авто сумнівним бензином майже євро за літр?
Скільки не кажи "халва", у роті солодко не стане. Цю тисячолітню істину не зможуть спростувати УТ-1 з Інтером разом узяті. Навіть придворна соціологія вже б’є на сполох – реформ як не було, так і не видно, а обвал рейтингів партійно-президентських катастрофічний. "Помаранчевий синдром" біло-блакитні виконали-перевиконали достроково, за один рік. По кому ж б’є дзвін?
Якщо хліба бракує – треба підкинути людям видовищ. Останній писк політтехнології – Кучмогейт-2. Банкова з Межигір’ям вкидає козир – Кучма в прокуратурі. Але після судової антиреформи Ківалова-Портнова-Лукаш в суд над Даніличем ніхто не вірить. Народ слабо ведеться на таку трагікомедію.
Справедливість за двадцять років ще жодного разу не перетинала митний кордон України. А от чи второпали в Межигір’ї, що скриньку Пандори відкрито і чимало голів недоторканних може знести цей бумеранг. Головну ідею цього телесеріалу народ вже второпав: президенти – судимі. Доведено Кучмою та Хосні Мубараком…
_______________________________________________________________________________
Вільний той, хто може не брехати
Ровесники незалежності прийшли у доросле життя із таким різним багажем знань та можливостей, що швидше підлягають законам Дарвіна, ніж рівним правам, які дорослі дяді прописали колись в одну із багатьох версій української Конституції.