У світі гламуру різні там доми моди, парфумерні бренди мають за практику обирати собі обличчя: у кастингу перемагає чергова модель, королева симпатій, сексуальність та привабливість якої повинні екстраполюватися на торгову марку. Але це зовсім не означає, що секс-символ якимось чином буде причетний до стратегії кампанії
Відбувся взаємний вияв волі низки політиків, і "Сильну Україну" поженили на Партії регіонів. Після шлюбу подружжя носитиме спільне прізвище "Партія регіонів". З обох сторін - це шлюб за розрахунком, і, звісна річ, обидві сторони вважають його вигідним для себе.
Для "регіоналів" цей альянс - чудова нагода вирішити проблему безликості. Адже після президентства Віктора Януковича у ПР фактично нікому очолити список, через що, власне, і затягується відставка нинішнього глави уряду і формального лідера Партії Миколи Азарова: йому шукають публічного наступника. Адже наступник повинен "розігріватися" саме на посаді першого міністра, використовуючи всі її можливості.
Звісно, у "регіоналів" чимало сильних особистостей, котрі відчувають у собі готовність очолити Кабмін, але проти їх посилення традиційно виступають однопартійці з конкуруючих груп впливу. Проте навіть найкрупніша проблема навіть не в цьому: більшість непублічних патріархів ПР надто добре почувають себе в цьому житті, аби скакати по трибунах, скандувати переможні гасла перед виборцями та влаштовувати інші акції соціального стриптизу. Якби рейтинг можна було б вирощувати штучно, ніби діаманти, без безпосередньої участі замовника, то заявки на публічне лідерство висувалися б активніше. А в нашому випадку різним політичним клубам ПР набагато простіше було б консолідовано домовитися про "незалежного кандидата", котрий не порушить балансу сил і не претендуватиме на створення ще одного центру впливу в - й без того - переповненій впливовими людьми і групами ПР. тим паче, що особливо Президент Віктор Янукович та його команда на Банковій не дуже хотіли б посилювати будь-яку з існуючих під дах Партії Регіонів груп. Тому сміливо можна припустити, що на Тігіпка вказав "перст президентський", бо ж відомо, що Віктор Федорович із незрозумілих причин симпатизує Сергієві Леонідовичу. Саме завдяки йому, зокрема, третій номер президентських виборів потрапив у віце-прем'єрське крісло, і саме завдяки цьому "персту" досі втримався при посаді.
Сергій Тігіпко не абияк підходить на роль почесного лідера і технічного прем'єра. За понад річну роботу в урядовій команді він офірував чималу долю свого рейтингу на вівтар правлячого Кабінету, при цьому фактично девальвував статус своєї рідної "Сильної України": замість вибудувати власну політичну вертикаль, зміцнити регіональні осередки "силовиків", Сергій Леонідович просто пустив організацію в автономне плавання. На місцевих виборах бренд Сильної України "реалізовувався" на франчайзингових умовах, і чимало сумнівних осіб отримали в управління регіональні партійні осередки. Після виборів ситуація не змінилася, партійці, і колись окрилені завзяттям лідера, нині деморалізовані й не ведуть фактично жодної роботи.
Можна сміливо стверджувати, що партія існує лише в політичних заявах заступника голови Олександри Кужель, і ці заяви дуже часто політично дисонують з позицією і висловлюваннями самого Сергія Тігіпка. Через це деякі експерти, не знайомі з політичним кредо пані Кужель, могли б припустити, що Сильна Україна перебуває в опозиції до віце-прем'єра Тігіпка. Тобто він втрати партійного бренду втрати Сергія Леонідовича не вельми великі. Він цілком може розраховувати провести більше близьких йому людей за списками ПР, ніж за своїми власними.
Як один з топ-менеджерів Кабміну, добродій Тігіпко теж не здобув особливих балів. Його "відправили" на соціальний фронт з власними виборцями. І соціальні (чи точніше - антисоціальні) реформи Сергій Леонідович провадив з величезною самовідданісттю. До честі віце-прем'єра слід зауважити, що він щиро намагається почистити соціальну систему країни від совкових нашарувань. Пенсійна реформа, система соціальних пільг вимагають перегляду, якби тільки ці реформи "від Тігіпка" були б системнішими та більше продуманими, писалися б не тільки на догоду МВФ та з метою бюджетної економії, то пан Тігіпко неодмінно зажив би слави українського Бальцеровича.
В результаті через півтора року після президентських виборів Сергій Тігіпко – є достатньо публічним політиком, але недостатньо популярним. Він так і не сформував власної політичної команди, як, зрештою, і адміністративної: розставити своїх людей у вертикалі виконавчої влади йому чи то не дали, чи то він не дуже хотів. Іншими словами, баланс його діяльності не дуже то й позитивний: Тігіпко не зміг одночасно грати "і за наших, і за ваших", де "наші" - "Сильна Україна", а "ваші" - урядова команда.
Тому виходів у нього було два: або надувати партію перед виборами і сподіватися на 3-5 відсотків, або йти у прийми. Партійний "надув" - це підтвердження заявки на власну політичну кар'єру та необхідність пошуку чергового фінансового траншу, що в наших умовах означає розпродаж місць у списку, а значить – додаткові клопоти, на які, судячи з усього, віце-прем'єру не вельми кортить тратити час
Тому бути обличчям Партії Регіонів – не найгірший вихід з ситуації, але саме для Тігіпка. Юлія Тимошенко, до речі, котра готова поставити все на вівтар свого лідерства, на таку угоду не пішла б. В обмін на такий політичний хід на Тігіпка чекає, судячи з усього, прем'єрська посада - десь за 6-9 місяців до початку кампанії, і перший номер у виборчому списку (якщо ставки будуть нижчими, то його поведінку зрозуміти важко). Немає підстав стверджувати, що Сергій Леонідович змінить партію зсередини, але фейсліфтинг ПР може вплинути на електоральний результат цієї партії восени наступного року.
До речі, про політичну переорієнтацію: Сергій Тігіпко в кампанії 2003-04-го років уже очолював виборчий штаб кандидата у Президенти Віктора Януковича. І нині він повертається на роль публічного "номера другого" у цій команді, при чому, здається на тих самих умовах: він очолюватиме публічний напрямок, а реальну кампанію вестимуть зовсім інші люди, вони ж, відповідно, ухвалюватимуть реальні рішення.
Наскільки тривалим буде цей альянс - сказати важко, у будь-якому разі триватиме він доти, доки це буде вигідно регіоналам... Або в разі різкого зростання рейтингу Тігіпка - самому Сергію Леонідовичу.
_________________________________________________________________________________
Уроки лідерства від Олександра Зінченка
Зінченко на очах всієї країни поборов важку онкологічну недугу. Лікарі давали йому не більше року, а він вирвав у смерті мало не десятиліття і став героєм для онкохворих країни.