Welcome to the Hotel California!

Харків знову дивує формалізмом та неординарним вирішенням буденних інфраструктурних питань, висуваючи в якості нового естетичного вектора соц-арт із концептуалізмом. В основі цього лежать апеляції до столичного періоду харківської історії. Хочеться лише сподіватись, що цього разу обійдеться без "розстріляного відродження".

Харківський губернатор Михайло Добкін продовжує культурно шокувати. Після освідчень у любові до джазу та джаз-року, він заявив про нові методи роботи з туристами, котрі (методи) полягають в акцентуванні на радянському минулому міста, яке має привабити натовпи недовірливих прибульців із капіталістичного зарубіжжя.

Дослівно губернатор висловився так: "У нас є на що подивитись, і це, в основному, пов'язано з радянським періодом". Це вже точно – і бароко наше пов'язане з радянським періодом (його взагалі можна сплутати зі сталінським бароко, чого вже там), і університет наш пов'язаний із радянським періодом (те, що засновано його було 1804 року, має свідчити хіба що про поспішність засновників), і дореволюційні будівлі архітектора Бекетова, поза сумнівом, мають стосунок саме до радянського періоду. Одним словом, чим займалися мешканці міста до першої п'ятирічки – просто не зрозуміло.

Тому, зробив висновки губернатор, "ми пригледіли в центрі міста два невеликих гуртожитки, котрі є можливість розселити й зробити в них готелі. Там має бути все в радянському стилі, за винятком сервісу. Один гуртожиток знаходиться прямо відразу за мерією, інший – перед мерією". Та й саму мерію, хочеться додати, теж можна переробити в радянському стилі. Тим більше – роботи буде не так багато. За винятком сервісу, звісно.

З-поміж інших потенційних місць туристичного паломництва губернатор назвав і аеропорт, котрий за його словами, теж "реконструюється в радянському стилі, там усе буде нагадувати Радянський Союз". Щоправда, яким буде сервіс у цьому випадку, губернатор не зазначив, але знаючи чітку та послідовну спрямованість харківського керівництва на відновлення славного минулого регіону, можна не сумніватись, що без сталінських соколів і тут не обійдеться.

Ідея з готелями виглядає особливо сміливою, з огляду на концептуальну продуманість та далекосяжність перспектив. Щоправда, поки що слабко можна уявити, хто пристане на антирадянський сервіс цих готелів після проведення Євро-2012, під яке вся ця креативність і заточена, проте можна поглибити концепцію й заселяти колишні гуртожитки новими мешканцями, попередньо перереконструювавши радянські готелі в які-небудь хрущовки. Для більшої достовірності можна буде відімкнути там воду. Можна також сміливо взятися за ресторани, пивбари та гастрономи. Можна навіть відновити найбільш знакові зі старих-добрих харківських генделиків (хай навіть без сервісу, все одно – свята справа!).

Зовнішню політичну рекламу можна не чіпати – ПРівські розтяжки все-одно мало чим відрізняються від КПРСівських. Можна буде в межах Євро влаштувати пару масовок чи спонтанних маніфестацій, скажімо, від готелю, що перед мерією, до готелю, що прямо відразу за мерією. Загалом, соц-арт в силу своєї зануреності в соціально-побутові реалії дає безліч можливостей для прокладення нових туристичних маршрутів та здійснення краєзнавчих екскурсів.

Відразу відкриваються фантастичні можливості – тут тобі й повернення піонерських осередків до шкіл, тут тобі й штучне створення дефіциту в мережах супермаркетів, з подальшими, цілком радянськими, чергами, тут тобі й виселення на час проведення Євро за сто перший кілометр різної асоціально-опозиційної публіки, котра не готова до таких сміливих соціокультурних експериментів. Роботи, одним словом, море. Головне, як справедливо зауважив губернатор, знайти інвестора.

Лишається, щоправда, питання, чи всі з харків'ян погодяться на такі кроки з розбудови міської інфраструктури? Навіть не з точки зору стилістики, а з точки зору ідеології. Як вони сприймуть туристичні інновації влади? Адже не можна зовсім ігнорувати всіх тих, хто не поміститься за сто першим кілометром. А на самих лише туристів сподівання не надто великі: туристи потім все одно поїдуть, а нам, як говорив свого часу той-таки губернатор, здесь жить.

________________________________________________________________________________

Читайте також:

Сегодня он играет джаз…

Візьмемо губернатора Михайла Добкіна. Розповідаючи про музичні уподобання, він зазначив, що любить джаз, натомість вимикає радіо, коли співають Скрипка з Вакарчуком.