Уся Західна Україна зараз завалена продуктами з Іспанії, Португалії, Італії, Польщі, Угорщини, Німеччини. В газетах пропонують прайс-листи продуктів із Заходу. Невже, якби ТАМ було все дорожче, то хтось би тут купував?
Ну, от ми й дочекалися чергового послання Цезаря до філістимлян... Тьху... до нас, грішних. Філістимляни, правда, послання Цезаря не дочекалися, бо асимілювалися і щезли. Хоча, не зовсім, дехто з них вигулькнув у нас і дуже незле себе почуває. А ми тим часом і своє послання для Цезаря сотворили: "ЯНК ПНХ!"
Президентська "Дума про корупцію", якби супроводжувалася грою на бандурі товариша Азарова, могла б відіграти роль всенародної колискової: спи, народе, спи, про Європу сни... Але Азаров замість того, щоб на балалайці бринькати, коли вже бандура йому не до шмиги, меле таку ахінею, що ні в кут, ні в двері. Чим підриває віру у віщі слова нашого Бояна. Бо ж корупція – це не тільки стосунки підприємців з податківцями і митниками, якими широкі маси населення не надто й переймаються, і не тільки стосунки з міліцією, медициною та освітою, які їх хвилюють більше, а й ціни на життєво необхідні речі. Різкий ріст цін в Україні – це теж наслідок корупції і розгнузданого криміналу, який не допускає виробника на ринок без посередника.
На повідомлення про те, що Азаров не вірить, що українські продукти дорожчі за європейські, Інтернет зашкалило на безлічі сайтів. Люди пишуть з цілого світу, повідомляючи ціни, які суттєво відрізняються від наших. А якщо взяти до уваги платню, то ця різниця буде ще разючіша.
Усім відомо, що саме заважає поганому танцюристові. Владі заважає опозиція. Тому нічого дивного, що член комітету Верховної ради з питань економічної політики Ірина Горіна (в примарному проекті "Озиме покоління" вона представляла "банно-прачечный комбінат") заявила, буцім цінові спекуляції на ринку продуктів були створені торговими мережами, власниками яких є представники опозиції. "Вони можуть спеціально зараз нагнітати ситуацію для того, щоб показати нібито неефективність роботи уряду. Це усе провокації". Тобто повторила ту саму думку, яку висловив Азаров – опозиція бреше: "навіщо брехати людям, що в Україні дорожче, ніж в Європі?... Кого вони дурять? Мільйони наших громадян бувають за кордоном і знають, що продукти харчування, як правило дорожчі".
Кляті яйця, які заважають владі, тут аж світяться. Бо якщо у зростанні цін винна опозиція, то чому ціни на Сході країни вищі, ніж на Заході? Та задемонструйте бодай на вашій вотчині обіцяне благоденствіє! Віддячте людям, які за вас так масово голосували! Дайош хліб у Донбасі по гривні!
Натомість чекають нас невтішні новини: "У Донецьку різко подорожчав хліб"; "На Донеччині подорожчали гречка, цукор і молоко"; "У Донецьку пшоно подорожчало у 5 разів"; "Лідером подорожчання по Україні стала Донецька область"; "Найбільша інфляція по Україні була зафіксована у Донецькій області" тощо. А на другому місці – Крим!
Таким чином саме з Донецька широко крокує Україною "Пакращэння жыття вжэ сьогодни". Коли на Луганщині почав хліб зникати, то народ, ще тримаючи у пам’яті всі приваби розвинутого соціалізму, кинувся скуповувати по 10 буханок і складати на сухарі. А може, хтось і в слоїки "закатував", як то було за Брежнєва.
Навіть губернатор Луганщини знайшов такі знайомі нам з тієї пори слова: "Временные трудности... искусственный характер... масштабы преувеличены... Хлеб – это политический вопрос". Одне слово, "перегибы на местах". Бракує лише "вредителей".
Один із коментаторів Азарівського словесного туману висловився так: "Ти, Азаров-джан, по Киеву не меряй. В Луганске хлеб стоит в два раза больше, чем в Києве". Інший коментар не такий дружній: "хочется залечь за чапаевский пулемет и строчить, строчить, упиваясь тем, как их их гнилых тушек выплескивается кровь вместе с их же прогнившей плотью!"
Губернатор Донецької області Анатолій Близнюк зробив чергове одкровення: "2,5 тысячи обеспечивают на сегодняшний день нормальную потребительскую корзину, которая предусмотрена биологической нормой на все сто процентов… 53% люди тратят на продукты питания, 11% - на услуги жилищно-коммунального хозяйства, а остальные средства – на продукты длительного спроса".
Правда, Близнюк живе за більш ніж 400 тисяч на рік (33,3 тисячі в місяць) – сам недавно у цьому зізнався. Тобто для себе він життя вже покращив. Але зверніть увагу на вираз "биологическая норма"! Тут знову запахло Голодомором і Голокостом.
Та й ті 2,5 тисячі – фікція, бо йдеться про середню платню на Донеччині, а у цю суму входять і футболісти, і митники, і податківці, і судді з прокурорами та депутатами. Так що простий чоловік має удвічі менше. Цікаво було б поглянути, чи сам Близнюк прохарчувався б за 1 325 гривень в місяць (53%)? Та ще й при тих цінах, які у Донецьку.
Минулися ті часи, коли до нас масово їздили поляки, словаки, румуни й угорці на закупи та ще й заправлялися нашим бензином. Тепер українці на закупи їздять у Європу. Представників опозиції зараз на митниці нема, але ж ціни виросли і завдяки хабарям, які мусять платити підприємці митникам. Хтось може логічно пояснити, чому будь-який продукт чи предмет побуту (вікна, двері, побутова хімія, будматеріали), вироблений у Польщі, коштує у нас дорожче, ніж той самий товар у крамницях Німеччині? Але це стосується не тільки польських товарів. Це стосується будь-яких імпортних товарів. Чому різкий зріст цін на них не відповідає помірному зросту валюти?
То хто ж винен у дорожнечі? Чому батьківщина всієї вертикалі нашої влади живе в такій бідосі? У них там коні посеред Донецька провалюються в каналізаційні люки! А вони ж так люблять гоноруватися, що нас годують! То прогодуйте себе!
Насправді ми самі себе годуємо і проти зросту цін боремося тим, що створили конкуренцію. Уся Західна Україна зараз завалена продуктами з Іспанії, Португалії, Італії, Польщі, Угорщини, Німеччини. Відкриваються крамниці зі звабливими вивісками, які це все рекламують. В газетах пропонують прайс-листи продуктів із Заходу, які будуть доставлені замовнику додому післяплатою. Невже, якби ТАМ було все дорожче, то хтось би тут купував? А відтак і ціни на українські продукти в Галичині не такі високі, бо конкуренція їх вирівняла.
Хоча, товариш Азаров теж може мати рацію. Якщо він і буває в Європі, то не в тих містах, де буваємо ми, прості смертні, а на дорогих курортах. Погоджуюсь – там ціни вищі. Є з чим порівняти і заснути сном праведника. От якби ж то ще яйця не заважали!
________________________________________________________________________________
Как гаварітся, welcome in Ukraine!
Таке враження, що Україна – це кам’яниста пустеля, де щось виростити – величезна проблема. Але ні, не все так погано у нашому домі. Янукович мав рацію – жінки у нас такі да!