Як Винничук Кузьму "пиляв"

Шкода, що я мушу відповідати на примітивний випад в мій бік людині, одній із небагатьох з великої плеяди діячів сучасної української літератури, за книжки якої не шкода платити гроші. Хоча, якби це був хтось інший, я б, скоріш за все, не звернув уваги. Але коли Сам Юрко Винничук називає тебе "бевзем" – це знак, що письменнику терміново потрібна допомога, як мінімум перекладача.

Фобія до російської мови спрогресувала в його свідомості настільки, що він перестав розуміти зміст сказаного. Моє інтерв'ю російському виданню було російською, тим самим чином воно могло бути польською і англійською, якими я володію однаково добре. Я не міг повірити, що реномований український письменник вдасться до недопустимого його рангу жанру - наклепу. В народі часто, переказуючи чиїсь слова третім особам, досить спотворюють зміст сказаного. Українці далеко не виняток, і пан Винничук своїм яскравим прикладом довів це нам.

У передмові до свого нарису він тривожним тоном ознайомив: " ...навіть малі народи нізащо не бажають відрікатися від своєї мови." Про яке відрікання ви говорите, пане письменнику? Неможливо примусовими методами змусити людей спілкуватися іншою мовою. Забороняючи освіту на рідній мові, ви не в стані пробудити любов до нав'язуваної вами мови. Винничук з натхненням наводить приклади співіснування різномовних популяцій в Канаді і Швейцарії, не помічаючи, що доказує черговий раз те, про що говорив і я , ну хіба що ненависною йому російською: "Двомовність у Канаді декоративна. Поза Квебеком квебекці мусять переходити на англійську, та й у самому Квебеку не часто почуєш французьку".

У Львові останнім часом теж не часто почуєш українську, і це реальна проблема, якою варто зайнятися, а не строчити наклепи. Варто пройтися по вулицях міста і прислухатися до їхнього гомону, а не сидіти в дорогих богемних кнайпах і, сьорбаючи коньячок з кавусьою, насолоджуватися атмосферою ненаганної українськості, яка оточує ваш столик. Ви будете неприємно здивовані, пане Юрку. До речі, чому ви зараз не на Майдані? Чому ви не рятуєте рідне місто від зухвалої русифікації, яка вже давно з'їдає його з потрухами, але в той же час вимагаєте українізації Сходу України? Нечесно якось перед вашою дитиною, яка в близькому майбутньому має перспективу розмовляти вишуканою українською сама з собою.

Страшно стає, натомість і за майбутнє української літератури коли кращий її представник не розуміє елементарної алегорії –"спиляв антену". Як ви собі уявляєте мене з лобзиком в руці на засніженому даху будинку, з оскалом і остервенінням пиляючого алюмінієву трубу? Враховуючи ваше зневажливе відношення до моєї скромної персони, цей факт дав би вам додаткову тему для розмови, але дзуськи, пане Юрку, це не мій профіль, я волію оперувати словами. Я прекрасно орієнтуюся в українському ефірі, і стверджую ще раз: НІЧОГО ДОБРОГО ВІН НЕ НЕСЕ. Тотальна маніпуляція свідомістю людей, до якої і ви, на жаль, спричиняєтеся, пропагуючи деструктивні ідеї про розділення "правильного" Заходу і "баклажанно-синюшного" Сходу. Сепаратизм - це злочин .

У групи "Скрябін", до вашого відома понад 100 концертів на рік. Рівно дві третини відбуваються на Лівому березі ДНІПРА. І, повірте, люди, котрі не палають любов'ю до української мови, яку їм примітивно нав'язують, співають з нами не гірше, ніж співають з нами фани на Заході України. Складається враження, що у вас, Пане Винничуку, "не альо" – (ваша цитата, до-речі, багата літературна українська , правда?) з пізнаннями текстів "Скрябіна". Якщо ви вже пообіцяли поговорити – чим відрізняється мова пісень "Скрябіна" від справжньої української – прошу почати з пісень "Люди, як кораблі", " Кинули", "Сам собі країна". "Залізьте" на сайт, як ви любите робити, я, особисто, на сайти "ходжу". Переконаний, після прослуховування, рум'янець сорому забарвить ваше обличчя. Будучи людиною вихованою і інтелігентною, ви згодитесь зі мною, що "бевзь", чи "посідач другого місця в чемпонаті світу з кретинізму" навряд чи зміг би написати вищезгадані твори.

Юрко Винничук - на мою думку, один з найяскравіших письменників сьогоднішньої доби величезної країни, опускається до ганебної деталізації, типу "синюшні баклажани" по відношенню до людей, які в шахтах проводять більшу частину свого життя. Напрошується запитання: якби ви народилися в Донбасі – чи такими ж образами ви наділяли своїх земляків? Вам, пане Юрку варто опуститися хоча б на годинку на кілометр нижче вашої реальності, в шахту, а ще краще залізти рачки в лаву, і вас попустить, пропоную і Андрія Бондара запросити. Це далеко не львівська кнайпа, можете попробувати там пополемізувати на нашу з вами тему. І там працюють люди, які не їдуть в Чехію і Польщу на заробітки, щоб поневірятися з дипломами вузів на чорних роботах. Вони мовчки копають вугілля, щоб ми з вами мали тепло в хаті, не думаючи – для російськомовних копають, чи для "западенців."

Ще одна важлива річ: якщо моя дитина спілкується з подружками російською, то це не означає, що вона відреклася від своєї рідної мови. Вона однаково добре напише диктант на трьох мовах, включаючи англійську. Її подруги, навчаючись в українському класі , жодного слова не говорять українською поза уроками. Це продуктивна українізація по-вашому? Мова має бути модною, її пропаганда має бути логічною, тільки тоді люди отримуватимуть стимули для наслідування. У 80-х роках, я прекрасно вивчив польську, без ПІДРУЧНИКІВ, виключно завдяки радіо і ТБ, а точніше завдяки продукту, який вони висвітлювали. Якісні програми, якісна музика з логічними соціальними текстами, все це спонукало відповідну реакцію – мені захотілося бути на них подібними. І в периферійному Новояворівську вся молодь без вийнятку говорила польською ВІЛЬНО! До нас в малесенький Новояворівськ навіть приїжджали групи першого ешелону польської рок-музики такі, як Lombard, або Kombi. Я веду до того, що окремі одиниці української музики значно популяризують українську на Сході України, і навіть в тій самій Росії, як "Океан Ельзи", наприклад. Про них ніхто ніколи не сказав би – "смєшниє хахли", як кажуть там про ВВ! Серйозний продукт вимагає серйозного ставлення до нього. Але таких небагато.

Таке саме в сучасній українській літературі. Поза Карпою, Дерешем, Винничуком і Андруховичем страшно брати в руки весь цей маразм, який пилиться на поличках книгарень. Окрім прекрасних казок видання "А-ба-ба-га-ла-ма-га" дітям взагалі нема що дати почитати. Чому ж ви, пане Юрку, маючи величезний авторитет і переповнену почуттям патріотизму аж по вінця революційну натуру, не боретеся з примітивізацією України? Чому жодна з моїх соціальних пісень ("Тепла зима", Кинули", "Еволюція", "Нам казали", "Сам собі країна") не отримала підтримки в ваших письменницьких, ані в наших музичних колах? Може я переживаю за долю іншої країни? Дивуйте світ добром, пане Юрку, ви вмієте це робити, набагато приємніше читати ваші історичні нариси про минуле Львова, аніж стирати вашу слину зі свого обличчя.

Підведу підсумок: у всіх країнах, де уживаються з різним ступенем складності дві і більше мов (пан Юрко казав, що кучі країн немає, мушу заперечити – Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Шотландія, всі Скандинавські країни, не рахуючи арабський і латиноамериканський світ) історично доведено – віз і нині там. Сім'я, котра спілкувалася російською вдома, ніколи в житті не перейде на українську, так, як і моя сім'я ніколи не перейде на російську. Але Бог дав людині розум, щоби вивчати інші мови, і полегшувати спілкування. І боротися за українську мову в Україні треба не войовничими випадами, а мудрими, філософськими методами, висококласними музичними і літературними творами підіймати її міжнародне реноме і імідж.

Я люблю свій народ НЕЗАЛЕЖНО ВІД МОВИ СПІЛКУВАННЯ! Беріть вила в руки і вчіть політиків грамотно розмовляти і писати, виганяйте ліванців і бенкендорфів з керівних посад телебачення, при чім тут я? Я, принаймні, навів вам декілька прикладів своєї боротьби з ними. І, чесно кажучи, яка різниця – скільки тих президентів було в Україні. Не звинувачуйте журналіста в незнанні, звинувачуйте президентів у відсутності змін на ліпше. Добра вам! І Кращих новин! А в Монреалі, якщо мені не зраджує пам'ять розмовляють суто французькою... Га, Юрко?

З повагою, Кузьма Скрябін.

_______________________

Читайте також:

Як Кузьма антену пиляв

Якби й справді не було різниці, якою мовою розмовляти, то вся Європа давно б англійською балакала. А от чомусь навіть малі народи нізащо не бажають відрікатися від своєї мови.