Харків’яни привітали з Новим роком мертвого колумбійського наркобарона. Здавалося б, до чого тут Геннадій Кернес?
Різдвяні та новорічні свята продовжують дивувати, наповнюючи наші серця чаром невідомого та невимовного. Візьмемо Харків. Здається, лише вчора до молодих регіоналів приїздив Ніколай (про що писалося в цьому блозі кількома тижнями раніше), а ось уже чергова новорічна з’ява хвилює та бентежить мешканців Першої Столиці.
Днями на вулиці Пушкінській, зовсім недалеко від міськради, на стіні аптеки низьких цін з’явилося дивовижне новорічне привітання. Зображено на цьому привітанні покійного колумбійського наркобарона Пабло Еміліо Ескобара Гавірія – людину складного й непростого життєвого шляху (одні лише вбивства суддів, знищення поліцейських дільниць та близько 9 мільярдів баксів, зароблених на наркотрафіку, чого варті), застреленого недобитими ним колумбійськими поліцейськими далекого 1993-го року.
Саме привітання доволі лаконічне: "З новим роком!". І підпис – "Харків’яни". Якихось інших ідентифікаційних даних на вітальному плакаті немає, тож природно виникає питання: хто повісив під харківською синагогою цього дивного чувака, схожого здалеку на Павла Зіброва? З цього приводу виникає кілька версій.
По-перше, все може бути дуже просто, і це справді може бути реклама аптеки низьких цін. Зрештою, враховуючи славне фармацевтичне минуле Харкова та його сьогоднішнього керівництва, подібний варіант не виглядає аж таким нереальним. Адже до рекламування тих чи інших товарів, зазвичай, і запрошують людей відомих, успішних та впевнених у собі.
Ескобар у Колумбії був відомий, він був успішний (9 мільярдів усе-таки), та й упевненості в собі йому, очевидно, не бракувало. То чому б і не Ескобар. Проте, відразу ж виникає логічне питання – нам що, своїх наркобаронів мало, що ми вітаємо колумбійських? Можна також припустити, що рекламники сприйняли покійного барона за реального Павла Зіброва. Погодьтеся, Зібров, який рекламує трамадол – цілком нормальний варіант. Але знову ж таки не сходиться – в Харкові Зібров не популярніший за Ескобара.
Можна також припустити, що це креативний та несподіваний хід міської адміністрації. Після матрьошок від них можна чекати чого завгодно, в тому числі й вітання покійному Ескобарові. Але тут зовсім не вгадується стиль – якби це справді було офіційне привітання, від імені територіальної громади, підпис був би дещо інший: скажімо, "вдячні харків’яни", або "почесні харків’яни". Та і не в їхньому це стилі – палити дилерів.
Природно виникає наступна версія – опозиційна. Мовляв, у такий хитрий спосіб роздрібнена, проте непохитна в своїй нелюбові до діючої влади опозиція натякає декому, мовляв, мементо морі, на кожного, так би мовити, дилера, знайдеться свій кілер. Ви запитаєте – до чого тут діюча влада? Ось що пише про Ескобара Вікіпедія: "Щоби заручитися підтримкою населення, він (Ескобар – авт.) розгорнув у Медельїні широке будівництво. Прокладав дороги, будував стадіони та зводив безкоштовні будинки для бідних, котрі в народі називали "кварталами Пабло Ескабара". Сам він пояснював свою благодійність тим, що йому було боляче дивитися, як бідні страждають. Ескобар бачив себе колумбійським Робін Гудом".
Одним словом, покращення життя вже сьогодні. Цікаво, а парки він вирубував? Утім, викликає сумніви подібна обізнаність опозиціонерів щодо історії наркотрафіку та місця в ній покійного барона. Хоча, не можна виключати, що опозиція теж думала, ніби це Павло Зібров. Як не крути, привітати на Новий рік не міського голову, а Павла Зіброва – доволі сміливий, хоча й дещо полемічний крок.
В будь-якому разі, кому б не належала ідея цього вікопомного привітання, можна лише сказати, що Харків завжди вирізнявся химерністю своїх уподобань і непоступливістю при відстоюванні цієї химерності. Це місто з сильним характером та відкритою душею завжди обирало собі робін гудів на власний смак та власну совість. Та й не так важливо, кого саме привітати з Новим роком. Головне – зробити це від щирого серця. Бо ось плакат із Ескобаром, здається, вже зняли. А відчуття свята залишиться, підозрюю, на цілий рік.
_________________________________________________________________________
Читайте також:
Що може об'єднати краще за "Мурку"? За всім цим виразно проглядає невитравний дух 90-х. Хай без червоних піджаків та пістолетів, проте з вічним блатняком як культурним методом.