90-річний син "ворога народу" плете сітки і допомагає військовим, щоб не побачити росіян у себе вдома
90-річний Сергій Вознюк із Вінниччини вправно і швидко плете маскувальні сітки й одразу передає бійцям на передову.
- Автор публікації
-
Самотужки сплів понад сотню одиниць камуфляжного маскування. І це не єдине, чим волонтер-довгожитель допомагає нашим військовим, йдеться в ТСН.
Він вміло і швидко прив’язує клаптики камуфляжної тканини до звичайної рибацької сітки. Пан Сергій у свої 90 плете маскування для техніки і позицій українських військових. Допомагає бійцям ще від 2014–го. «Це 39-та сітка від весни, як почалася епідемія. А так понад сто сіток, якщо гуртом брати, що я зв’язав», - каже чоловік.
Кожна довжиною понад 4 метри і 2 завширшки. Аби сплести одну сітку - працює майже цілодобово п’ять днів. «День ріжу, ввечері сутеніє, йду до хати, до 12 годин я ріжу, ну кілька годин відпочиваю, бо поперек», - каже волонтер.
Матеріалами забезпечують інші волонтери. Василь Кізка привозить клаптики камуфляжу, які забирає зі швейної фабрики. «Він жити не дає, коли в нього закінчуються матеріали, він може подзвонити, коли захоче. Він дуже сердиться, коли я привіз невчасно і він має простій. Простояв годину там чи півтори - і він дає мені прочухана», - розповідає Василь.
Волонтери також відправляють готове маскування на передову. Дід Сергій має подяки від багатьох батальйонів, яким він плів захист. А ще за смаколики, бо пенсіонер передає на фронт усю свою консервацію. Варення, джеми та лісові гриби заготовлює бійцям щосезону. Дбає про захисників, бо ж і у нього зараз на передовій двоє онуків.
«Йому не треба ніякого фотозвіту, відео. Він каже, Бог все бачить, ми працюємо для України», - розповідає про чоловіка волонтер.
Себе ж пан Сергій вважає справжнім бандерівцем. Син «ворога народу» – знає ціну свободи ще з дитинства. Його батька, звичайного селянина, радянська влада в 39-му році запроторила на Колиму. «Ворог народу, КРД, 58 стаття, контрреволюційна діяльність. Дітям мастили хліба маслом і повидлом, на перерві давали, а мені не давали, бо я син ворога народу», - розповідає Сергій.
Сергій Вознюк, який пережив два голодомори, Другу світову і батькове заслання, тепер щоночі, каже, думає про нинішню війну. «Росія сама не знає, що їй треба. Чого він напав, бо мізків в нього нема, вони без України все рівно, що плуг без коня», - переконаний дідусь.
Його село на кордоні із Придністров’ям, і найбільше літній волонтер боїться побачити рашистів у себе вдома. Тому каже, допомагатиме українській армії, скільки стане сил.
Читайте також:
Робоча зміна в 40 діб і підрив пожежної машини: як рятувальники працювали під окупацією в Чорнобилі