Люди не в захваті від руйнування старих зв’язків, але готові терпіти все, аби тільки більше не стріляли.
Села навколо Донецька потерпають від викликаного війною занепаду, але потроху оговтуються від бойових дій у час перемир’я. Первомайське, Семенівка та Нетайлове пробують повернутися до мирного життя, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Колись такі перспективні для бізнесу села поблизу обласного центру нині стоять пусткою. Наталія господарює в єдиному вцілілому магазині селища Семенівка – обстріли вщухли, отже й вибір товару в неї розширився, бо возити його стало легше. Продавчиня до війни працювала в аеропорту Донецька, але не скаржиться – їй пощастило знайти бодай якусь роботу в регіоні, котрий понівечений конфліктом.
Любов Василівна продає молоко – єдиним джерелом заробітку родини є корова, котра пережила чотири роки війни. "На вигоні паслася, вибоїни, бігли, забирали, вижили, так, Марточка", - розповідає власниця. Після початку війни Любов Василівна за межами рідного села майже не буває, а раніше регулярно їздили в обласний центр. "Донецьк був для нас рідним городом, поїхали, скупилися", - пригадує вона. І мріє про те, щоби розмінували пасовисько, де можна було б накосили трави та не довелося купувати сіно для поросяти.
Школа селища Нетайлове неодноразово приймала на себе снаряди, а у 2014 році там навіть був штаб "ДНР", проте наразі це одна з найбільш проукраїнських шкіл усієї області. У колишньому штабі терористів тепер прапори в кожному класі, вишиті тризуби, школярі ходять у вишиванках. Всього навчається 57 дітей і різкого зростання їх числа поки що не планується. "Вже чотири роки, люди вже обжилися на нових місцях, хто його знає, чи повернуться", - розповідає директорка закладу. Старшокласники ж запевняють, що до обстрілів можна звикнути, а найменші школярі радо діляться набутим інструктажем із мінно-вибухової справи.
Кореспондент ТСН Наталя Нагорна