Бойовики накопичують сили у районі Старомихайлівки для прориву- військові

Місцеві бояться, що у підконтрольне Україні село зайдуть бойовики.  

Про накопичення сил у районі Старомихайлівки повідомляють бійці, які стоять на позиціях неподалік окупованого Донецька. Переконані, ворог промацує слабкі місця для можливого прориву. Серед них селище Невельське, воно на межі з буферною зоною. І одна з тих точок, куди прилетіли днями гради. Але місцеве населення ніяких самопроголошених республік бачити не хочуть, йдеться в ТСН.16.45. 

Невеличке село Невельське – лише три вулиці. Дороги геть розбиті негодою і це одна з тих перепон, яка не дає ворогу спробувати прорвати оборону тут. Хоча за інформацією військових, противник сили підтягує.

"Накопичення важкої артилерії, техніки, готуєтсья можливий прорив. Перевіряють бойову готовність, "щупають" позиції", - каже командир роти.

В самому селищі наразі три десятки жителів – вони про війну мріють забути. Звичайний продуктовий магазин тут велика розкіш.

"Якщо б не солдати, ми б давно вже з голоду повмирали", - каже місцева мешканка.

Олександр та його син Руслан лише 10 днів як повернулися в рідне село, будинок знайшли у страшній пустці, все завалене мотлохом, з хати винесли геть усе. Вкрали навіть деталі із саморобного ровера. З холодильника витягнули мотор. Олександр переконує, що солдати виривати труби з його пічки не стали б.

Вони поїхали з сином та собакою до Луганська, щойно почалася війна, тоді ще мали машину, але УАЗика довелося продати, а гроші проїсти. Роботу в самопроголошеній "Новоросії" так і не знайшли.

Будинок чоловіки збираються відремонтувати заново, українські волонтреи пообіцяли підвезти грошей. Наразі єдина розвага – дивитися телевізор. Звичайна антена ловить безліч російських каналів.

Мешканка Невельского Галина Василівна зайшла до сусідів, раз на тиждень людям привозять по буханцю хліба. Сусіди мають хлібопічку, тому свою пайку віддають. Найцінніше у селі – вода. Солдати привозять її раз на тиждень.

ВідеоБойовики шукають місце для можливого прориву

Баба Катя та її Дмитро Трохимович нарешті живуть у хаті, а не в підвалі. Їй 70, чоловіку 80 і солдатів вона називає дітками. І переживає тільки, аби не зайшли бойовики, бабця Катя категорично проти самопроголошених республік.

"Яке "ДНР", що ви таке кажете, кому я там треба. Я – українка", - каже бабця.

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: