День бійців ТрО: обличчя героїв народного супротиву, які стали справжнім військом

Автор
Ігор БережанськийІгор Бережанський
Дата публікації
Перегляди
1615
Час на прочитання
4 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
День бійців ТрО: обличчя героїв народного супротиву, які стали справжнім військом

Сьогодні свій День святкують бійці територіальної оборони. Підрозділи, які створили заради народного спротиву, зараз воюють на рівні зі Збройними силами.

В батальйоні територіальної оборони, який став на захист Півдня України, воюють люди, що раніш виступали на концертній сцені, чи працювали онкологічному відділенні лікарні, йдеться в ТСН.

Кіборг "Біба"

"Поки ми москаля не виженемо, поки ми не поставим всі крапки над "і", толку не буде, вони будуть так сунути, сунути й всеодно вони будуть намагатись пороботити нас", - переконує Віталій на псевдо "Біба", який командував десантниками, які 7 років тому воювали у Донецькому аеропорту.

Тож він додає, що в теробороні йому спочатку було не дуже звично. Спочатку воював за свій дім на Київщини, а тепер його батальйон тероборони на Херсонщині поступово відтісняє ворога і звідти. "Можна кинути всі сили, всі засоби і звільнити, але це приведе до великих людських втрат. Потрібно все таки йти більш обдумано, поступово для того, аби зменшити людські втрати", - каже боєць.

"Біба" обіцяє собі - це його остання війна, після якої він нарешті зможе жити як хоче. "Я хочу посвятити себе своїй родині", - каже він.

"Колібрі" з онкологічного відділення

36-річна Ольга ще в перші дні війни працювала з дітками, а зараз стала головним медиком роти територіальної оборони. "До війни я була дитячим психологм, працювала з дітками з особливостями розвитку й працювала в "Охмадиті", в відділенні онклогоії нейропсихологом по відновленю втрачених функцій головного мозку. Всі казали... І родичі, і друзі, і на роботі, всі не те що казали не йди, всі дивувались моєму вибору. Казали, що ти ж тут працюєш, ти робиш правильну, добру справу, нащо тобі на війну? Ми тут допоможемо. Я кажу ні, я по-іншому не можу", - розповідає вони.

Ольга і зараз переживає, як там діти, яким потрібна реабілітація, а ще, як там її діти. "Донці 13 років, сину – 11. Я дуже здивувалась, але діти мене підтримали, особливо донька, вона настільки: «Мама, я тобою пишаюсь. Я розумію чому ти це робиш. Ми тебе будемо чекати»… Для мене це… аж до сліз", - каже жінка.

Побратими з тероборони називають її "Колібрі", та й  важить вона лише 45 кілограмів, але в неї вистачає сил, аби витягти вдвічі більшого за себе пораненого бійця.

Вертолітник "Хуг"

Боєць на псевдо "Хуг" місцевий, і для нього аеродром, який став для всіх українців символом спалених рашистів, був постійним місцем роботи.  "Це мале місто, яке в 12 км від Херсона, населення там патріотичне, як і в Херсоні, але трапляються й такі, яких ми називаємо "вата"", - розповідає про рідну Чорнобаєвку "Хуг".

У перші дні війни, "Хуг" встиг вивезти з Херсонщини родичів, а сам пішов до тероборони, йому теж довелося боронити Київщині. "Мені боляче було заходити до Бучі в перший день, як її звільнили. Я бачив людей…", - каже він.

Чому ворог весь час десантувалися на Чорнобаївку колишній льотчик не розуміє, поруч були більш зручні місця. Як представник територіальної оборони впевнений: чим більше русні в рідній Чорнобаївці, тим менше русні". "Ну, те що вони там гинуть – це добре і нехай їх більше там гине", - твердить боєць.

Хоробра "Лиса"

Військову з псевдо "Лиса" бачили всі на білбордах по всій Україні з надписом "Сміливість", її завдання зараз - допомагати місцевому населенню, а ще допомогти звільнити дім, який в окупації в Лисичанську. "Перший раз був в окупації Лисичанськ, мої батьки там були під час окупації, але потім нас звільнили, це була така короткочасна окупація. І от знову, виходить ми вже вдруге втрачаємо свій дім", - каже вона.

Тероборонівка переконана, що зовсім скоро вона зможе знову бути вдома. "Це, як такий свій власний Еверест і ти просто на нього йдеш", - каже "Лиса"

Боєць з "Широкого лану"

Святослав Бойко, вокаліст гурту "Широкий лан" -  один з тих, хто оспівав цю війну. "Я від початку війни не співаю, якось воно відійшло на другий план. До 22-го року в мене було відчуття незакритого гештальту, мені здавалося, що я недопрацьовую, мені здавалося, що я займаюся  не тим. Хоча я, як музикант, себе абсолютно впевнено почував, але десь той черв'ячок всередині їв", - каже боєць територіальної оборони.

На війні йому припали до душі "пташки" - так він називає свої дрони, які допомагають артилерії коригувати вогонь. "Будинки відбудуємо, дерева виростуть нові, найбільша цінність - люди, власне, наші люди. Найбільша цінність, то є воля. Мені, наприклад, не шкода знищити будинок, якщо я знаю, що там сидять орки. Їх не шкода і будинок не шкода, але будинок ми відбудуємо і будемо знати, що якась кількість орчого м'яса дерусифіковано", - твердить боєць.

Впевнений - ця війна, а потім і перемога народять Україні нові пісні.

Читайте також:

Зник навесні, а знайдений восени у братській могилі: в Києві попрощались із "азовцем"

"Мамині пиріжки вже напечені": військові відпрацьовують сценарії повторного вторгнення із Білорусі

На Харківщині деокуповані села залишаються відрізаними від світу, їм хоча б щось намагаються доправити човнами

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Дата публікації
Перегляди
1615
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація