Донбаський синдром: психологи шукають рецепт психологічної віднови АТОвців

Без фахової допомоги кількість самогубств серед армійців буде лише зростати.

Військові психологи наголошують на важливості реабілітації армійців, бо кількість небойових смертей в армії зростає. Трагедії стаються із тими, хто вже відслужив, але не впорався із поверненням до цивільного життя, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Демобілізований розвідник Костянтин прийшов навідати друга Олексія, з яким вони разом пройшли війну. Але вже вдома побратим не витримав буденних проблем – переживав усі негаразди сам на сам, адже в селі звертатися до психолога не прийнято. «Він служив у 72-й бригаді, був цілий рік на передовій, в окопах, бліндажах, був під обстрілами. А тут його зламали», - дивується побратим.

ВідеоВійськові психологи б'ють на сполох через збільшення кількості самогубств в армії

Не витримав Олексій сварки  із сусідом, який саме повернувся з заробітків із Росії. Між чоловіками зав’язалася бійка, у ній постраждала і дружина, котра нині в комі. Звинуватили ж у всьому атовця, тож перед черговим візитом у райвідділок чоловік залишив записку і наклав на себе руки. «Поможіть, будь ласка, Люді. Я вже не можу. Дівчата, поможіть мамі з Настею. Я її дуже люблю. Донечка, пробач», - читають крізь сльози прощальні слова Олексія його родичі.

Володимир Жемчугов втратив у полоні зір і руки, має купу недолікованих травм, але він зміг здолати депресію та повернутися до життя. Він багато подорожує, відвідує психологічні курси, навідує поранених бійців, займається волонтерством і навіть збирає друзів, щоби відсвяткувати річницю звільнення. Тепер чоловік може згадати найстрашнішу мить своєї неволі. «Я розумію, що в мене ампутовані руки, зору немає, з мене якісь трубки стирчать, порізаний. Коли мене привезли в реанімацію, між операціями допитували. Вдень мене лікували лікарі, а в ніч вони йшли, та починалися допити. І я розумів, що я боюся видати своїх друзів, я не хотів бути зрадником», - розповів він.

Півсотні військових вирушили пішки з Широкого лану до Миколаєва через відсутність харчів та вошиві матраци

Дружина Жемчугова зізнається, що має власний рецепт віднови чоловіка. «Мама ввімкнула позицію: тому що син – потрібно жаліти. А я ввімкнула позицію: ти маєш упоратися – сам», - каже вона. Однак таких випадків одиниці, а проблем армійців чи демобілізованих багато. Військові психологи в Україні лише починають з’являтися. Фахівці ж зі США діляться з ними набутим досвідом, що в найпотужнішій армії світу реабілітація військовослужбовців та їхніх сімей – це головне завдання. «Ми в процесі реабілітації допомагаємо воякам відновитися фізично й морально – ми в цей же час отримуємо від них дуже важливу інформацію, як покращити організацію обороноздатності нашої країни», - пояснюють вони.

Свої напрацювання мають і військові медики в Ізраїлі. Там солдати часто провідують рідних загиблих на війні побратимів, легко спілкуються на буденні теми, стають друзями. «Це може початися з того, щоби допомогти синові в школі. Діти, котрі лишилися сиротами, ми беремо їх у лунапарки та на інші розваги, щоби якось полегшити цю трагедію», - каже тамтешній боєць Іцхак. Ізраїльський досвід – це коли кожен військових підрозділ бере під опіку постраждалу сім’ю, а кожен армієць є водночас і волонтером, котрий  підтримує родину свого побратима. 

Але вітчизняні військові психологи переконані, що українці мають виписати собі власний рецепт  у найскладіншому – душевному лікуванні. І зволікати з цим не варто, бо щороку через новий повоєнний «донбаський синдром» стаються все нові та нові самогубства. Від початку війни на Донбасі наклали на себе руки через посттравматичний синдром понад 500 українських військових. Про це повідомила нардеп та радник президента з гуманітарних питань Ольга Богомолець.

Кореспондент ТСН Ганна Бока

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: