Дресирувальницю Дар’ю Майчук двічі наздоганяв «рускій мір» - заледве врятувалася 14-го року з Луганська. А вже в лютому цьогоріч опинилася на гастролях у Харкові.
Дівчина лишалася під постійними обстрілами, допоки не змогла вивезти усіх тварин у безпеку. Тепер із собаками, носухами, голубами та єнотом оселилася у цирку і допомагає переселенцям подолати пережитий жах, йдеться в ТСН.
Її перший виступ перед великою аудиторією після повномасштабного вторгнення відбувся у дніпровському метро. Аби вийти на сцену знов, Дар’я не одразу знайшла в собі сили. «У мене був період, коли я сама собі не могла дозволити радіти, знаючи, що хтось цього зробити зовсім не може. Я взяла себе в руки. Бачу, що багато дітей прийшло. І це так класно – бачити, що вони радіють», - каже Дар’я Майчук.
Боролася не лише за себе, а й за кожного з артистів-тварин.
Вісім років тому ще студенткою вона ледве втекла з окупованого Луганська. І заново будувала життя, та війна наздогнала її вдруге - на гастролях у Харкові. «Коли я почула вибухи, у мене почалася істерика, бо це чула раніше в Луганську. Похапцем почала збиратися. Стоп. Я нікуди не поїду. Я не залишу тварин», - розповідає вона.
Її чоловік одразу пішов до війська, а Дар’я з готелю під обстрілами дісталася до тварин, що були у харківському цирку. Вона жила у гримерці та шукала перевізника для тварин. Разом із асистенткою під обстрілами добували їжу для плеканців, власноруч майстрували переноски та брали під опіку покинутих тварин харків’ян.
Водночас у Дніпрі із понад сотнею дресированих птахів опинилися її батьки - теж артисти цирку. «Ми луганці. Ми вісім років навчалися жити по-новому. І, в принципі, навчилися. Пережили один раз це все. Все житло, дві батьківські дачі, дві квартири», - каже Олена Майчук.
За допомогою небайдужих Дар’я в березні таки вивезла усіх тварин. Вона попросила поселити її у цирку - поруч із ними. «Я нічого не могла вдіяти. Я прокидалася лише тому, що треба йти до тварин. Це були емоційні гойдалки цілковиті. Я розуміла, що не можу вийти надвір. Я доходила до світлофора, я плакала і йшла», - пригадує Дар’я.
Після кількох тижнів нарешті знайшла сили знов радіти життю – почала робити вироби із пір’я пугачів. Цими виробами Дар’я заробляє на корм своїм вихованцям. І дає доброчинні вистави, аби підтримати цивільних, що переживають жахи війни. Номер до дня перемоги, обіцяє, буде найяскравішим.
Читайте також:
Математичний "Нобель" в Гельсінкі отримала українка
У Слов’янську у 8 річницю звільнення міста досі є ті, хто сумнівається, від кого прилітають снаряди