"Гром" для окупантів: 21-річний лейтенант із своїми побратимами під Харковом перетворили колону техніки РФ на брухт

Дата публікації
Перегляди
18к
Час на прочитання
4 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
"Гром" для окупантів: 21-річний лейтенант із своїми побратимами під Харковом перетворили колону техніки РФ на брухт

Битва за Харків зробила його Героєм України. Не так давно він дістав важке поранення - осколком у голову, але вже повернувся на фронт.

Сьогодні в ТСН історія лейтенанта Євгена Громадського. Молодий офіцер в першу ніч війни разом із побратимами прийняв запеклий бій під Харковом - палили російські «Гради», але втратили у бою одного з найдорожчих людей. 

Район Харкова, який має назву П’ятихатки, саме ним на початку великого вторгнення росіяни намагалася пройти на Харків. На захист тоді і став Євген Громадський, якому тоді було 21 рік. Випускник академії Нацгвардії зустрів велику війну як лейтенант. І у перші дні війни одразу став Героєм України. «Командир частини поставив нам задачу утримувати цей рубіж до прибуття резерву», - розповідає Євген.

Його позивний "Гром", і він насправді любить, коли гримить українська техніка і знищує окупантську.

Ранок 24 лютого, вибухи та дзвінків батька. «Сину, у вас все нормально. Я кажу, що нє, батько, війна почалась. Він такий: «Все, я тебе зрозумів», - переказує розмову військовий.

Батька Євгена - полковник Олег Громадський, який 2016 року командував батальйоном 58 бригади, що в той час тримала авдіївську промзону. Громадський-старший виховував сина воїном і до обстріляної Авдіївки Громадський-молодший вперше потрапив у 16 років. «На канікули до батька їздив, ну, це було неформально, приїжджі в гості, працював там, було цікаво», - розповідає Євген.

Незадовго до повномашстабного вторгнення Олег Громадський пішов на пенсію, але не зміг всидіти вдома, коли в рідному місті війна, а єдиний син на передовій. «Батько приїхав і почав привозити боєприпаси. До Бєлгорода тут пару кілометрів, і пряма траса до Росії і сюди могло їхати що завгодно, і велика техніка, тому цю трасу було важливо втримати», - розповідає військовий.

Назустріч трьом десяткам нацгвардійців сунули ворожі "Гради". «Приблизно десь 10 вечора, була колона, вони проривалися через окружну, вони змогли прорватися і ми їх там зустріли. У них була поставлена задача заїхати в місто, і заїхати, чим далі, тим краще. Я саме працював з автоматичного гранатомету АГ-17, батько працював з ПКМ, кулемета», - розказують бійці про ті події.

Ворожі «Гради» загорілися. «Він підпалюється легко і горить дуже гарно, і дуже швидко вони тікали», - пригадує військовий.

Наступного дня ця траса була повна попаленими машинами, розкиданими ракетами - русня не пройшла. В тому бою Євген втратив зв’язок із батьком. «Ми їхали, і горіла одна машина, цивільна, і вона була схожа на машину мого батька. До 4-5 ранку ніхто не знав, що він загинув. Мені сказав командир батальйону, що знайшли тіло батька», - пригадує військовий.

Ця втрата не зламала Євгена. Він з гордістю і вдячністю згадує батька, чи як він його дражнив - пана полковника. «Так, він сміявся, я завжди його підколував цим. Тим, що я тебе колись "переплюну". Бо учень завжди перевершує свого вчителя. Він багато чого мене навчив», - розказує Євген.

«Євген почав просто мститися всім, хто прийшов на нашу землю. І чим більше він їх кришить, тим краще для нас», - додають побратими.

Він палить ворожі позиції, і кожен постріл з танка - його особиста помста. З чого тільки не стріляв сам,  і з чого тільки не обстрілювали його.  

Це інтерв'ю з Євгеном планували записати ще у травні, але лейтенант Громадський отримав важке поранення. «Я повернув обличчя і щось прилетіло. Коли зробив уже обстеження, то сказали, що осколок пройшов на виліт, зламав щелепу, зламав лицеву кістку і вийшов збоку», - розповідає «Гром».

Про приліт осколка мамі сказав сам, щоб не переживала. «Ми сім’я оптимістів, ми завжди до цього так ставимося», - додає він.

Молодий офіцер швидко прийшов до тями - жартує, це вже далеко не перше поранення. «Шрами прикрашають чоловіків, до того ж,  військових, залишиться й залишиться»,- каже він.

Свою відпустку «Гром» проводив у шпиталях, де провідував поранених побратимів та друзів. Але повернувся на фронт раніше, аби відсвяткувати день народження по-своєму. 

Тепер Герою України 22 і він продовжує воювати поруч із рідним Харковом. «Я давав присягу на вірність народові України, а не на вірність того самого Харкова, тому для мене всі важливі, і всі міста важливі, тому вибір в мене був один - воювати, продовжити війну. Продовжуєш бій через не можу, через те, що у тебе сил немає, але ти встаєш і йдеш, і продовжуєш це робити», - каже він.

Читайте також:

Штурмовики із новітнім озброєнням знищили ворога під Авдіївкою і просунулись вперед

Збували зброю та наркотики в особливо великих розмірах: в Києві накрили наркосиндикат (фото)

СБУ знешкодила групу російських агентів, яка вели розвідку щодо оборони Києва

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Наступна публікація