Росія не відкинула ідею захопити Харківщину та Одещину для створення "Новоросії"

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

"Народний мер" окупованої Горлівки - це насправді український розвідник. Едуард Матюха, який на сайті "Миротворець" зазначений як посібник бойовиків, дав відкрите інтерв’ю ТСН.Тижню.

Український розвідник Едуард Матюха понад 5 років працював в окупованому Донбасі. Навіть був "народним мером" Горлівки, а також мав високі посади у Комуністичній партії "ДНР". Розвідника нещодавно привезли з окупованої території - він виконав свою місію. І тепер можна розповісти його історію. Читайте та дивіться повну версію бесіди розвідника з журналістом ТСН.Тижня Андрієм Цаплієнком:

-          На сайті "Миротворець" Ви представлені як "махровий сєпар". Насправді, хто Ви?

-          Я розвідник Головного управління розвідки Міністерства Оборони України. Основна мета мого інтерв’ю – дати зрозуміти жителям тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської областей, що є можливість і є необхідність сьогодні проявити свою громадянську позицію і допомогти відновити мир на Донбасі і повернути Донбас в своє лоно, на Батьківщину - в Україну. 

-         Коли розпочалась анексія, окупація Донбасу? Коли для Вас стало зрозуміло, що це війна, і що Росія зайшла на територію Донбасу, і що саме Росія є основним генератором конфлікту. Чи бачили Ви російських військових на власні очі?

-          Так бачив. Стосовно війни. Те, що це війна на Донбасі, я зрозумів ще до її початку. Тому деякий час я до цього готувався. Це з питань тимчасового озброєння, з питань закупівлі продуктів харчування, розуміючи, що буде блокада, будуть перебої з постачанням продуктів харчування, забезпеченням матеріально своєї сім’ї. Стосовно перших контактів із російськими офіцерами та чеченськими “бригадирами”, це сталося під час цих подій, що передували моєму заходу, як спочатку “народного мера” міста Горлівка. 13 травня 2014 року мені було представлено російських офіцерів  та чеченських “бригадирів”.

-          Що це були за люди і за яких обставин Вам їх представили? Казали “Ось ті й ті росіяни!” чи як?

-          Нажаль, у той час я не виконував функції розвідника у повному обсязі. Тільки розпочиналася співпраця з представниками ГУР України. Особи, які були пов’язані безпосередньо з ними, мені їх представили суто як кадрових представників, російських офіцерів.

-          Якими питаннями ці кадрові офіцери займались в Горлівці? Що вони вирішували? Що на них було замкнено, які питання?

-          Насамперед, це оборона міста від Збройних Сил України, створення блокпостів. Захоплення органів влади і таке інше.

-          Тобто, фактично вся військова компонента лягла на цих росіян?

-          Безумовно.

-          Вам було зрозуміло, що цей конфлікт не те, що координується, - він створюється Росією?

-          Коли це почалося, у квітні 2014 року, багато чого було вже зрозуміло. Я наприкінці квітня знав, що це реальна війна, тим паче у мене була пряма конкретна розмова з одним із засновниками цього протистояння у місті Горлівка, з Губановим. Губанов Олег – це був представник ГРУ Російської Федерації. Він же виконував функції мера міста Горлівка. Коли після мого вигнання з посади мене умовно заарештували представники певних сил.

-          Він був прямим агентом ГРУ чи офіцером ГРУ?

-          Я не можу точно назвати його військове звання або посаду. Про те, що він був представником ГРУ, - були розмови у місті Горлівка, і з ним були відверті розмови, - це він заявив мені особисто.

-          А ці персонажі, які керували захопленням певних об’єктів міста Горлівка, - Безлер і так далі, - це українці, яких "соціальний ліфт підняв на поверхню", або це були інкорпоровані агенти Росії, які виконували свої завдання і до певного моменту працювали під прикриттям, таким чином?

-          Безумовно, спляча армія на Донбасі як на території всієї країни існувала. Безлера я особисто не знав на початку війни, та під час війни я бачив його лише раз і не спілкувався із ним. Безумовно, люди, які займалися організацією цих заходів чи ситуацій, були підготовлені. Вони знали місто, знали людей, зброя була у них на початку цих подій, - у них таке було.

-          А Безлер, була розмова у Вас з Безлером?

-          Розмови з ним не було. Так сталося, коли вдруге були заарештовані члени моєї виборчої комісії, були вилучені документи та печатка комісії, мені потрібно було будь-якими заходами розблокувати членів комісії та необхідно було забрати печатку, яка уже була у Безлера. Через Сапунова Олександра був підхід, я стояв поруч, але пряму розмову з Безлером я не мав. 

-          Що передувало вашому призначенню на посаду “народного мера”, і як відбувалося це призначення? Або “вибори”? Як це було?

-          По-перше, я не вважав себе народним мером, фактично ним не був. Стосовно призначення, що передувало цьому питанню. Щодо питання мого призначення можливого на посаду мера міста, воно було озвучено деякими підприємцями міста ще задовго до цих подій. При цьому про ці події, передумови цих подій, чутки, я повідомляв офіційно Київ, що стало умовою нашого спілкування з представниками ГУР України. І я прийняв рішення, усвідомлюючи рівень загрози, прийняв рішення прийняти участь у цих подіях.

Це надавало мені можливість “легалізувати” себе як представника певних структур у місті "ДНР", щоб мати у подальшому можливість збирати інформацію і працювати на певні структури України. При цьому є ще інша обставина, яка змусила мене ухвалити це рішення. На час цих подій, - початок травня 2014 року, - я був головою окружної виборчої комісії у місті Горлівка, тому залишитися осторонь цих подій не міг. При цьому на мене був тиск з боку бойовиків щодо цієї діяльності. При цьому вимушений заявити, що ці події стали причиною інших неочікуваних, але дуже важливих для України подій.

Насамперед, це спричинило виникнення конфлікту між різними угрупуваннями бойовиків, що діяли на той час у місті Горлівка, та спричинило серйозний конфлікт між Безлером і представниками інших бойових угруповань міста Донецька. І що стало результатом виходу Стрєлкова з міста Слов’янська до міста Донецьк.

Фотогалерея "ДНРівські" документи Едуарда Матюхи (5 фото)

-          Тобто саме це, цей конфлікт?

-          Цей штучно створений конфлікт став передумовою деяких конфліктів серед  угрупувань міста Горлівка так між містом Горлівка і Донецьком, та “слов’янськими” угрупованнями та містом Горлівка.

-          Наскільки я розумію, Ви долучились до створення цього конфлікту в середовищі бойовиків?

-          Це була незапланована, неочікувана подія, але передумовою до цього були мої рішення, і мій виступ, як "народного мера", так би мовити. Наступного дня Клеп, чинний мер, - за допомогою бойовиків, які вже розташувались у міськвиконкомі, - спочатку намагався мене заарештувати, а потім була поїздка до обласного СБУ, до “Абвера”, Сергія Здрилюка, з певною метою. Дякуючи Богу, я залишився живим, але події мали свій наслідок та продовження.

-          Тим не менш, одну добу чи дві доби ви все ж таки були “мером”.

-           Був би, бо якщо б я зайшов в кабінет мера міста, зайняв би його крісло, і якщо б я підписав би наказ про своє призначення або підписав будь-який папір розпорядчого рівня, фінансової, законодавчої діяльності на рівні виконавчої міської влади. Жодних рішень, ніяких завдань, ніяких розпоряджень, так би мовити, на посаді "народного мера" я не робив принципово, я у кабінет мера міста у цей час, у цю ніч, не заходив.

-          Але на той момент ви вже були українським розвідником?

-          Так, я вже свою діяльність свої дії координував з представниками ГРУ України.

-          Дивіться, якщо подивитися на те, що Ви зробили за п’ять років, і уявити ситуацію, що Ви би продовжили бути мером Горлівки, де би було більше можливостей для збору інформації - на посаді "мера", або на тих посадах, які ви обіймали? 

-          Безумовно, якби я був мером міста Горлівка, обсяг та ширина цієї інформації були б значно більшими. Головне, були сподівання, що на посаді "народного мера" міста була би можливість відстояти місто від бойовиків. Від їхньої окупації.

-          То б взагалі не було такої ситуації?

-          Я би зробив для цього все можливе і неможливе, сподіваюсь.

-          Можливо, Вам болісно про це говорити, але знаю, що Вас виводили на розстріли, і це було кілька разів.

-          Я би хотів пропустити цю тему, вона не для обговорення. Це болюча тема, дуже болюча, як багато інших. Але це неприємно. Пропустим, якщо можна. Але слава Богу, я поки що живий.

-          Структури "Комуністичної партії” так званої "ДНР", коли Ви почали інтегруватися в ці структури?

-          Насамперед ми розуміємо, що усю всю мою діяльність координували у напрямку розширення та джерел інформації. Було прийнято рішення, аби я вступив до лав "Комуністичної партії "ДНР". Це сталося у вересні 2015 року, коли "Комуністична партія", лідер цієї партії Борис Литвинов почав розширювати свою діяльність в рамках "ДНР". Сама партія була створена у жовтні 2014 року. Створив її під себе Литвинов з метою прийняття участі у “виборах” до "Народної ради "ДНР". Але це не партія, ніколи практично нею не була і нею не стала.

-         Обсяги фінансування "Комуністичної партії "ДНР" з боку Комуністичної партії Росії. Це які обсяги приблизно?

-        Окрім Литвинова та Пушиліна, ніхто цього не знає. Але був час, коли Комуністична партія Російської Федерації, КПРФ, дійсно фінансувала окремо уряд “ДНР” та події, пов’язані з діяльністю “урядових структур”. І була відокремлена позиція щодо фінансування діяльності "Комуністичної партії "ДНР". Але, коли спливли реальні факти щодо неправомірної діяльності лідера комуністичного руху "республіки", це фінансування було заборонено. Це сталося рік-два тому назад.

-          Тобто не так давно?

-      Не так давно. Лише є фінансування заробітної плати безпосередньо Литвинову і його секретарям - першого, другого та третього. І було деяке фінансування щодо придбання приміщення центрального комітету "Комуністичної партії "ДНР".

-          Це та будівля, де нещодавно стався вибух?

-          Так, на Хлібодарній, 103.

-          Як це було? Звідки ви про це дізналися? Яка була реакція, і які персонажі були задіяні у цьому “видовищі, спектаклі”, як про це кажуть доннеччани?

-          Так, це справжній спектакль. Якщо спочатку розглядати, що це було задекларовано, як “вибух, як спроба знищити комуністичну партію”. Це помилкова думка. Уявіть собі, за годину до цього вибуху приміщення було заповнене комуністами "республіки", причому, делегати були з усіх міст "республіки". Там були представники “МГБ”, представники “ЦВК”, інші структури, перші, другі секретарі. Тому, якщо б це був цілеспрямований вибух на знищення лідерів або представників сепаратистського руху, по-перше, вибух стався би, коли приміщення було заповнене людьми.

По-друге, вибухівка яка була застосована під час вибуху, вона була б начинена вражаючими елементами. Їх не було. Вибух стався якось нібито випадково, коли всі розійшлися. Я на час вибуху уже перебував на шляху з міста Донецька до Горлівки. Мені подзвонили, сказали, що сталася трагедія, теракт. Коли почали прораховувати це питання, як сталося і де було, було багато запитань, які залишилися без відповіді.

Вибух був минулого року, але досі не було зроблено жодних офіційних заяв з боку “прокуратури”, "МГБ" та безпосередньо Бориса Литвинова з цього приводу, нічого стосовно замовників, умов або мети цього вибуху, нічого не було.

-          А що там було пошкоджено?

-          Пошкоджено було лише приміщення холу. Була поранена серйозно перший секретар “Донецького міськкому компартії”, незначні ушкодження отримав Ігор Хакімзянов Ігор та інші два комуністи міста Макіївки.

-          Хакімзянов – це колишній "міністр оборони"?

-          Ігор Хакімзянов, так, це колишній "міністр оборони  Донецької Народної Республіки".

-          Кого “призначили винним”, на кого “повісили” відповідальність за "теракт"?

-          На жаль, ні на кого. Хоча комуністи чітко, - ті, хто дійсно розуміли те, що відбувається в "республіці", - пов’язували це з діяльністю Литвинова з метою чорного самопіару, як привід пояснити, мотивувати його відсторонення від виборчих процесів, які відбувалися на той час у "республіці". Хоча всі знали і відверто казали, - і у Росії я це чув, і на території "Луганської Народної Республіки", і "ДНР", - всі знали, що комуністи, лідери і представники не будуть допущені до виборчого процесу.

Але є й інші запитання На час цих виборів Борис Литвинов пообіцяв багатьом свідомим громадянам "республіки", що за певну плату, грошове винагородження, він їх включить до виборчого списку до "Народної Ради "ДНР", І, щоб виправдати цей зрив, і був цей вибух створений.

-          Тобто, він за входження в цей список взяв гроші?

-          Так,....

-          А які тарифи?

-          ... і не я один це знаю. 20 тисяч рублів.

-          Не так уже багато.

-          В "ДНР" це чималі гроші. До того ж, в списку було кілька десятків осіб.

-          Ви мали шанс завести знайомство, завести контакти на найвищому рівні цієї партії, ви мали контакти в Державні Думі РФ, з представниками Компартії РФ. Що це за люди, і яку роль вони відіграють у контексті "ДНР"?

-          Так, але я не просто мав можливість, а безпосередньо спілкувався і з Геннадієм Зюгановим, лідером Комуністичної партії Російської Федерації. З Тайсаєвим, Калашніковим, представниками Комуністичної партії Московського Міськкому КПРФ. Я з ними спілкувався з відповідною метою.

-          Зюганов мав якийсь безпосередній стосунок до створення конфлікту на Донбасі та його фінансування?

-          До створення конфлікту, мабуть, ні, але стосовно підтримки та фінансування, так.

-          Тобто, частина потоків фінансових йшла?

-        Матеріальна допомога, фінансові потоки на діяльність з питань партійної організації, забезпечення військово-службових підрозділів. Був час, коли я теж займався питаннями допомоги, і було безпосередньо прямо заявлено з боку РФ, з боку "ДНР" - уся допомога, яка надходить по лінії КПРФ, розподіляється тільки серед військовослужбовців. Це продукти харчування, обмундирування та інше матеріальне та технічне забезпечення. Безпосередньо я брав участь у відвантаженні гуманітарних конвоїв з міста Москви до "ДНР"/"ЛНР". Можу одразу сказати, що далеко не вся допомога, яка виділяється публічно представниками тих чи інших партійних організацій Росії, доходить до так званого ОРДЛО. Вона розкрадається, і, якщо доходить, то краплина, через інші громадські організації, - в волонтерському форматі, - які мають на цьому свій сенс та свої здобутки.

-          Заробляють на цьому?

-          Багато.

-          Готівка як доставляється з Росії?

-       Готівка доставляється двома шляхами. По-перше, відокремлений канал із Росії через кордон. Підвезення готівки інкасаторськими машинами до кордону з Україною, їхнє перевантаження до військових вантажівок та їхній супровід до центральних банків "ДНР" та "ЛНР".  Але є інформація з боку Литвинова та інших посадових осіб, які мають певні доступ до цієї інформації, що також готівка у відповідному обсязі доставляється за рахунок так званих гуманітарних конвоїв, які заїжджають регулярно до наших республік.

-          А як технологічно це відбувається?

-          Завантажується, плівкою замотується, як вантаж, потім машини з готівкою включаються до колони, вона заїжджає, а потім розвантажується безпосередньо у супроводі силових структур з боку РФ та "ДНР".

-          А ці машини з готівкою, вони йдуть через "зелений кордон" або через офіційні КПВВ між Росією та неконтрольованою територією України?

-         Гумконвої приходять не щомісяця, а раз на 3-5 місяців, а готівка на діяльність "республіки", для заробітної платні, плати “військовослужбовцям”, потрібна щомісяця. Тому, якщо їде гуманітарний конвой, до нього долучають відповідне авто з цією готівкою. У перервах між цими конвоями готівка доставляється іншим шляхом через неконтрольований кордон.

Відео "Народний мер" окупованої Горлівки Едуард Матюха насправді виявився нашим розвідником

П’ять років тому, коли Горлівку окупували, родина Матюхи виїхала до столиці, він же залишився, став першим секретарем міському компартії і завів контакти з лідером російських комуністів Геннадієм Зюгановим. Наразі Едуард Матюха зібрав достатньо доказів про фінансування так званих республік, тож розвідник і подався в Київ.    

"Народний мер" окупованої Горлівки Едуард Матюха насправді виявився нашим розвідником

Про співпрацю з КПРФ

-          Є такий персонаж в Держдумі, Казбек Тайсаєв, і Ви з ним дуже близько спілкувалися. Майже дружні стосунки, так розумію, були. Що це за людина, і за що він відповідає в контексті війни на Донбасі? Якою лінією він керує?

-          Так, я знайомий з Казбеком Тайсаєвим. Це особа, яка займається координацією діяльності "урядів непризнаних держав" – Абхазія, Осетія, Придністров’я, "ЛНР", "ДНР" – з боку Державної Думи РФ. Дивує той факт, що у Держдумі РФ він є представником від комуністичної партії РФ, але цей чоловік за п’ять з половиною років майже нічого не зробив, аби підняти рейтинг або залучити так звану "Комуністичну партію "ДНР"  на території "ДНР" до будь-яких процесів, які проходять сьогодні у "республіці". До виборчого процесу, до законодавчих органів, виконавчих органів влади або інших державних або недержавних структур. Я маю на увазі, що жодної підтримки “КП ДНР” безпосередньо Тайсаєв не робить. Безпосередньо, він був пов'язаний, спілкувався, дружив з Олександром Захарченком.

-          Вони друзями були?

-          Дуже близькими друзями були. Цей факт знали всі, хто мав будь-яке відношення до Тайсаєва, до Захарченка. Зараз у нього склалися нормальні певні стосунки з Пушиліним. Він особа, яка має свої стосунки з "ДНР" та "ЛНР". Маю на увазі, фінансовий свій зиск.

-          Створення компанії "Внешторгсервіс", яка, фактично, - і ми це розуміємо, - є економічним господарем окупованих територій, створення її так званої “юридичної адреси” в Південній Осетії – це ідея Тайсаєва? Розкажіть про це детальніше.

-          Так, це компанія була створена з метою взяти під особистий контроль усі фінансові потоки, які проходять з боку РФ до "ДНР" на території "ДНР", так і витоку як грошової маси, так і товарно-матеріальних цінностей з території "ДНР". Ця організація здійснює усю фінансову господарську діяльність, координацію на території "ДНР" та "ЛНР". Ця організація є закритою з певних причин.

-          Це ідея Тайсаєва була - побудувати таким чином цю організацію? Так розумію, що він осетин, адреса юридична в Південній Осетії.

-          Мені не ставився запит або завдання з’ясувати ці обставини.

-          В спілкуванні, - з Тайсаєвим, наприклад, - Ви бачили що вони роблять на Вас ставку якусь? Як вони розглядали вашу кар’єру?

-          Так. По-перше, призначення мене або на посаду першого секретаря "Комуністичної партії "ДНР" або як мінімум з метою створити кар’єрне зростання, спочатку поставити на посаду другого секретаря "Комуністичної партії республіки", при цьому одночасно я мав стати заступником голови громадської організації "Свободный Донбасс" та від цих двох організацій увійти як депутат до "Народної Ради "ДНР".

-          Так розумію, щобільше Ви працювали, тим більше було перевірок або заходів превентивних збоку спецслужб так званих?

-          Тим професійніше мені вдавалось працювати. Вони самі мене навчали розвідувальної, контррозвідувальної діяльності.

-          Тож, як вони перевіряли Вас?

-          Під час моєї роботи як розвідника на території "ЛНР", "ДНР" та Російської Федерації мені доводилося спілкуватися, зустрічатися, робити певну роботу з контррозвідувальними та розвідувальними підрозділами "ДНР" і з деякими спецпідрозділами Російської Федерації.

-          Вдало Ви уникали…?

-          Дякуючи Богові та тому, що вони самі мене навчали, як з ними треба працювати.

-          Наскільки надійно Україна, українська розвідка, забезпечила Ваше легендування і Ваш захист? Захист вашої особистості?

-          З точки зору легендування – надійно. По-перше, це відсутність будь-якого тиску з боку України, зокрема, весною 2014 року. Дуже вдала була ідея створити, і з моєї подачі, не буду скромним, сайту "Миротворець", та ідея з боку розвідників включити мене до цього сайту.

-          А це Ви запропонували ідею сайту "Миротворець"?

-          Я не назвав його так. Але ідея створити сайт з певною метою, певною метою і відповідними умовами – це була моя ідея, яку я запропонував ще восени 2014 року.

-          І Ви були одним з перших фігурантів цього сайту?

-          Так, я став одним із перших, на жаль, не найпершим, але одним із перших, хто потрапив на сайт із певною метою, з певних причин і з певних умов.

-          Наскільки перебування на сайті "Миротворець" гарантувало безпечну роботу як розвідника?

-          100-відсотково. З цього моменту я вже мав можливість працювати більш відкрито, більш широко. Отримав можливість вступати до будь-яких політичних партій та організацій "ДНР", зокрема, мав можливість виїжджати до Російської Федерації, до "ЛНР". Це відкрило мені двері усюди. А коли ще почали писати, що я був ще "народним мером", це зробило мене героєм на обидві "республіки".

-          На сайті написано, що Ви були народним мером.

-          Так, безумовно.

-          Попри те, що ви не підписували документів?

-          Жодного документу, ані на ознайомлення з наказом про призначення, ані будь-якого формату, плану, змісту документів – я не міг того зробити з певних причин. Моє завдання було протриматись, щоб події, які потім дуже швидко розвивалися, не перекреслили цю можливість дійсно змінити хід подій. На той період це було добре, але нас на деякий час, попередив і сам Клеп, чинний на той час мер міста, з підтримки Безлера та інших бойовиків, які вже були розташовані в приміщенні виконкому.

-          Заручившись підтримкою таких людей, як Зюганов, Тайсаєв…,

-          Калашніков, різні-різні люди, не будемо вже називати…

-          …невже не було можливості стати "мером" Горлівки вдруге?

-          Так, від мене чекали, а точніше вимагали того, щоб я повторив події 2014 року, став мером міста Горлівка, але з певних причин це було неможливо. Насамперед цього вже не прагнув я. По-перше, це, з одного боку, могло розширити спектр мого спілкування з одних питань, але звісно скорочувало або не давало можливості спілкуватися у спектрах інших. У тих напрямках, які я відпрацьовував за час своєї діяльності на території "ДНР". Їх багато.

-          Який фінансовий інтерес має на території "ДНР" Казбек Тайсаєв?

-          Якщо казати в обсягах, то великий. Стосовно структури його бізнес-інтересів – то це сонячний бізнес, це постачання протермінованих або контрафактних медикаментів на територію "ДНР", зокрема, розкрадання або недовезення гуманітарної допомоги з боку Російської Федерації або КПРФ до наших "республік" та інше. При цьому його безпосереднє професійне зобов’язання – як керівника відповідних структур з питань координації "невизнаних республік" та СНД.

-          Металобрухт – це його “тема”?

-          Не відпрацьовував це питання, тому що металобрухт є дуже великим джерелом доходів будь-яких структур. Має свій попит дуже великий, як і вугілля, яке видобувається. Ще у 2017 році було легалізовано близько 3000 копанок.

-          Те, що метал з донбаського металобрухту йде на будівництво Кримського мосту, це доведений факт чи ні?

-          Довести цей факт можливо, маючи на руках відповідні документи з мокрими печатками, але розмова про це безпосередньо велася на всіх рівнях. Відстежувати шлях металобрухту, або безпосередньо вже металозаготовок від Єнакіївського металургічного заводу до вже конструкції мосту, це неможливо. Уявіть собі – металобрухт або заготовки з якогось заводу треба відстежувати, на який завод йдуть до Російської Федерації, що з нього там робили, – заклепки, балки, рейки для потягів – цей шлях невідомий. Так, йшлося про те, що більша частина металобрухту або металу для будівництва цього мосту постачалася саме з території "ДНР", "ЛНР". І ми розуміємо, що зробити якусь конструкцію з металобрухту дешевше, чим з руди, саме так.

-          Це Казбек Тайсаєв затягнув так званого "лідера" Південної Осетії до "ДНР"?

-          Саме з подачі Тайсаєва створились відносини з певною метою так званого "лідера" Південної Осетії з "ДНР" та "ЛНР".

-          А з якою метою?

-          Популяризація так званих "невизнаних республік" для світової спільноти. Та створення так би мовити "союзу" або "спільноти невизнаних республік". Розглядалось у подальшому, що, можливо, "невизнані республіки" створять свій союз – економічний, військово-політичний, який потім можуть спільно координувати і створити певні умови з метою тиску на уряди відповідних держав.

-          Думаю, за будь-якою квазіполітичною подією стоять гроші. Які гроші тут були, яку мету ставив собі Тайсаєв, вибудовуючи відносини “ДНР” з Південною Осетією? Думаю, це пов’язано з компанією "Внешторгсервіс".

-          Безумовно, так воно і є. Ми всі розуміємо, що війна – це прибутковий бізнес. Є таке прислів’я – "ловити рибу та не замочити рук неможливо". Так, Тайсаєв виконував свої функції як керівник структур, координуючих зв’язки "невизнаних республік" та країн СНД, тому він з одного боку має інтерес і з професійного боку, і з фінансового.

-          Ви розповіли про систему використання Комуністичної партії як певної "дипломатичної платформи" для "невизнаних республік". Як ця система працює?

-          Комуністична партія, не тільки в "ЛНР" та "ДНР" зараз використовується як осередок штучного протистояння з чинною владою. З метою створення, так би мовити, резервного варіанту розвитку подальших подій у республіках. Якщо за певний час Росії не вдасться дотиснути політичну структуру або сили в Україні, вони в будь-якому разі розглядають "план Б" або "план В" – створення самостійних державних утворень на базі "ДНР" та "ЛНР". Інше питання, створювати два окремих таких утворення, або одне – "Новоросію".

Проєкт "Новоросія"

-          Цей проєкт "Новоросія", він не похований, його розглядають як чинний об’єкт, і деякі особи наполягають, щоб цей проєкт був до кінця реалізований. Так менше витрат на адміністративно-державні органи управління, координація однієї особи набагато легша, ніж двох-трьох-чотирьох. А створення союзу "невизнаних республік" створює умови, щоб це реалізувати, та через Російську Федерацію виходити на ринки інших країн. Проєкт "Новоросія" – він був і залишається, і залишатиметься надалі.

-          З включенням Харківської області, як вони раніше малювали на картах?

-          На жаль, не тільки. Харківська і Одеська області. Цей проєкт має більш значну роль, ніж ми уявляємо собі.

-          Можете пригадати, коли востаннє Ви обговорювали у Москві цей проєкт і його реальність?

-          Це питання обговорювалося не в Москві, а в інших містах Російської Федерації та безпосередньо у Донецьку та Луганську. Більше детально – з ким і як – я надати таку інформацію не можу. Можу сказати одне – моя служба знає про це, знає давно.

-          Проєкт не списали?

-          Ні, проєкт чинний, розглядається у певних, в тому числі військових структурах, як проєкт, який має сенс. Навіть минулого року, коли йшлося про вибори "глав", розглядалося питання відновлення проєкту "Новоросія". Є плани, є умови, які вже створені і створюються, відшліфовуються.

-          Алгоритм дій прописаний?

-          Безумовно. Росія ніколи не робить щось спонтанно. І ці п’ять років вона не стояла на місці, відпрацьовували різні сценарії з різних питань – військово-політичні, економічні, зокрема з боку відповідної реакції країн світу. Є різні способи – є інформаційні вкидання, які здійснюються, і потім відстежується реакція на ці вкидання з боку світу, реагує чи не реагує. Повинні розуміти, якщо озвучується проєкт створення "ДНР", "ЛНР", а цей проєкт мусується саме за лінією Компартії РФ або "Компартії "ЛНР/ДНР", цей проєкт постійно мусується з метою тиснути на Україну, створюючи нервозні обставини, аби змусити керівництво України ухвалювати поспішні рішення, а це означає не завжди правильні рішення, з питань врегулювання конфлікту на Донбасі.

-          Як Ви отримали цей план "Новоросія" зразку 2015 року, і що в нього входило, коли про жодну "Новоросію" в медіа вже не йшлося?

-          Був похований. Джерел отримання плану щодо відновлення проєкту "Новоросія", а їх було декілька, озвучувати вважаю поки недоцільним, але вони 100-відсотково достовірні. Два джерела перебувають на території РФ, є Донецьк, є Луганськ.

-          Що мали зробити росіяни згідно з цим планом? Я так розумію, план військовий?

-          Стосовно військових планів – це була військова операція щодо захоплення Харківської, Одеської області та створення сухопутного коридору з території РФ до півострова Крим.

КОМЕНТАР ГУР МО УКРАЇНИ: "Завдяки інформації, в тому числі, і Едуарда, ті плани "1-го та 2-го корпусу" стосовно можливості розширення збройної агресії – ми достеменно знаємо плани щодо застосування інших з’єднань і частин Південного військового округа РФ проти нашої держави. Ми не виключаємо, що те угруповання військове, яке утворене навколо України, на території окупованих територій Луганської та Донецької областей, воно буде посилене і розширене для можливої широкомасштабної військової агресії РФ".

Про завдання Миколи Козіцина та "Всевеликого війська Донського" в контексті агресії проти України

-          Козіцин та його структура – яку роль вони грали і відіграють в плані агресії проти України? Це "добровольчий" проєкт чи структура, яка контролюється російськими спецслужбами?

-          Будь-яка, тим більш військова операція, яка проводиться на території "ДНР/ЛНР", обов’язково координуються двома російськими силовими структурами – ФСБ та ГРУ. Ніхто особисто або групою не має можливості робити від себе будь-які заяви або будь-які дії на території "ЛНР/ДНР". Стосовно громадської організації "Всевелике військо Донське", треба розуміти, що це не реєстрове козацтво, це звичайна приватна військова компанія. У 2014-2015 роках виконували функцію штурмових бригад на території "ЛНР/ДНР".

-            Хто фінансує цю приватну військову компанію – ФСБ чи ГРУ?

-        Є кілька джерел фінансування. По-перше, це їхня діяльність на територіях тих держав, де вони роблять свою справу – є приватний бізнес, і є цільове фінансування від різних структур, залежно від того, хто яке завдання їм ставить.

-          У випадку Миколи Козіцина, яке це конкретно джерело?

-          Безпосередньо під час зустрічей із Козіциним я бачив, що більше свою діяльність він пов’язував із ФСБ, але були випадки під час спілкування, коли він взаємодіяв також із ГРУ.

-          Він особисто координував свої дії з ФСБ?

-          Так, він безпосередньо напряму пов’язаний із ФСБ Ростовської області.

-          Ви були свідком його розмов з ФСБівцями? Як це було?

-          Це були і телефонні розмови у моїй присутності. У нас були тісні і довірливі стосунки. Останнім часом представники цих спецслужб приїздили до Козіцина, можливо, і для того, щоб познайомитись зі мною.

-          Цікаво…

-          Коли виконуєш завдання, це цікаво, а коли підсумовуєш свою діяльність, обсяги та рівень безпеки на той час... Боронь Боже, це вже не цікаво, це не емоції.

-          Табори тренувальні у Козіцина є, де він готує людей?

-          Люди військовозобов’язані, добре підготовлені. Зброя, військове навчання – це безумовно є.

-          Чому було зроблено так, щоб вони не мали впливу на території "ДНР" і "ДНР" також?

-          Причин декілька. По-перше, це явно виражене мародерство території обох республік. По-друге, у Козіцина є свої, окремі від Росії, плани та думки стосовно "ДНР", "ЛНР" та України загалом. Він розглядає питання беззаперечно створення "Новоросії", захоплення додаткових територій України та вирішення будь-яких питань стосовно України винятково військовим, силовим шляхом.

-          Ви його в цьому прагненні підтримували, підігрували йому?

-          Підтримувати я його не можу, звичайно, це питання некоректне стосовно мене. Здійснював спроби його відмовити, вплинути на нього, як можливо. Причому це робив публічно, не тільки в спілкуванні з Козіциним. З комуністичною партією, на всіх з’їздах партії, у спілкуванні з різними угрупуваннями Горлівки, Донецька, Єнакієвого, різних містах, зокрема, і "ЛНР", у мене була тема – треба закінчувати цю війну і переходити на мирний, політичний шлях вирішення цього конфлікту, і це можливо. Жодного разу я не міг собі дозволити кричати "Давай, бий, стріляй".

-          Козіцин здивується, коли він дізнається, з ким спілкувався?

-          Козіцин – дуже розумна з військової точки зору людина, і він здогадувався, є для цього умови, що він здогадувався, чим я займався. Неодноразово на загальнокозачих зборах він казав: "Я знаю, що серед нас є серед політиків зовсім не політики, я знаю, що серед нас є з комуністів зовсім не комуністи, я знаю, що серед нас є люди, які займаються розвідувальною діяльністю. Одне прохання до них – передавайте на той бік правдиву інформацію, а не викривлену. Та своєчасно це робіть". Комуністом серед козаків я там був один. Я знав, до кого він звертається.

-          Ви подарунки йому возили. Можете розповісти, які подарунки ви йому дарували?

-         По-перше, це знак поваги і пошани, не буду приховувати, але це і елемент довірливих стосунків. Я вважаю недоречним говорити, які це подарунки. Вони були різні – і великі, як на день народження, і інші, теж цікаві, але це робилось з певною метою. Причому, Козіцин публічно давав знати, що у нас з ним уособлені стосунки, які не стосуються інших округів або станиць. Мені потрібна була інформація.

-          У Казбека Тайсаєва були певні ваші списки, що в них було?

-       Ідеться стосовно про звернення з боку Тайсаєва як керівника групи "невизнаних республік", представника Компартії РФ, це було звернення до депутатів Російської Держдуми з проханням з боку мешканців "ДНР/ЛНР" визнати незалежними республіками. Я не те, щоб вражений, як деякі представники українських ЗМІ реагують дуже довірливо до того, що подає Російська Федерація. Це була фікція, створена з метою тиску на Україну. Так, є звернення, воно було озвучене на рівні Державної Думи – це серйозний крок. З якою метою – це інше питання. Мета цих списків зрозуміла. Ми ж розуміємо, як проводяться "вибори" на територіях "республік", як проводиться збирання підписів. Я також був залучений до створення і вимушений був складати ці списки. Вони створювались одним простим шляхом, як це робилось завжди на території Донецької області і Російської Федерації – беруться дві-три ручки і пишуться різними руками, чорнилами і почерками.

-          Тобто ті 20 тисяч людей, які, як говорив Тайсаєв, підписали це звернення, це права і ліва рука?

-         Так, це дві-три особи. Мені було поставлено завдання зібрати на території Горлівки 1100 підписів. Коли мої комуністи ще з довірливим нерозумінням пішли по місту збирати ці підписи, вони вислухали все, що про них думали. Негативу було дуже багато. Вони повернулися, нічого в них не вийшло, план треба робити, мені потрібно було "тримати марку" і стосунки з Литвиновим, підтримати його, підтримати завдання з боку РФ. Хто не заходив, ми казали – підпиши, все буде добре, а тепер підпиши іншою рукою, навіщо – не твоє питання. Ці списки для мене звичайна річ, я на це не реагую.

-          Ці списки зіграли певну пропагандистську роль, тому що в Держдумі спочатку прозвучав нібито запит Донбасу щодо визнання “незалежності”, а потім Путін визнав документи “ЛДНР” чинними на теріторії РФ.

-      Стосовно Тайсаєва, то представники КПРФ постійно мусують питання щодо визнання "ЛНР" і "ДНР". Це створює і певний тиск на уряд України і створює умови для можливості продовження, як "план Б" чи інший запасний план щодо поводження Росії з "ЛНР/ДНР".

-          Чи розробляються плани референдуму на окупованій частині Луганської і Донецької областей щодо не просто відокремлення, а приєднання територіального до Росії?

-       Так. Безумовно. Це такий самий засіб тиску на уряд України з метою пришвидшити в ухваленні відповідних рішень щодо Донбасу, зокрема, для ухвалення закону про особливий статус. Це метод політичного тиску. Але як варіант "Б". Він також розглядається, якщо Україна за певний проміжок часу не реалізує вимоги, не піде на поступки РФ, план "Б" можуть відновити.

-          Референдум?

-        Референдум. Від початку у 2015-2016 роках ставилось завдання: створити особливий статус “ЛДНР” як окремої адміністративно-територіальної одиниці у складі Україні, у форматі АР Крим. Тобто автономна адміністративно-територіальна одиниця, щоб у подальшому, не за тривалий час, пройти шлях анексії Донбасу, як це було без пострілів у Криму.

-       Якщо є план, то є конкретний time-line дій з часом. Можете розповісти, коли вони почнуть цей референдум проводити? Коли буде сигнал на те, що, мовляв, стартуйте з референдумом?

-      Кінцевої дати немає. Вона залежить від багатьох передумов, обставин. По-перше, реакція з боку українського уряду. По-друге, реакція українського Уряду на законопроєкт щодо особливого статусу Донбасу тощо.

-         Якщо це рішення про особливий статус не пройде, вони запустять план щодо референдуму?

-        Так. Саме з цього приводу інформаційний вкид був зроблений. Інше питання, як це відбудеться. Якщо з двох-трьох мільйонів людей, які мешкають на окупованій "Л/ДНР" території, прийде максимум двісті тисяч (бюджетників, військовозобов’язаних, так званих працівників "Народної міліції", інші особи), з яких проголосує 95%. Це вже буде показник. Але не буде озвучена кількість. Пенсіонерів поженуть туди, які отримують російську пенсію. Хочете отримати додаткову до української російську пенсію, а це для них додатковий прибуток, або ті, хто не може виїхати на територію України за пенсією, живе за рахунок російської допомоги – будуть вимушені піти на цей "референдум" і проголосувати, отримавши талончик або підтвердження для внесення до списків пенсійних виплат, що ця особа має право отримувати цю виплату з боку РФ.

-         Ми стоїмо на фоні Горлівки. За Вами Горлівка, де Ви працювали.

-         Це місто, де я народився, жив, працював усе своє життя. Це моє рідне місто. Це мій дім.

-         Що Ви відчуваєте, коли дивитесь на Горлівку?

-         Біль.

-         Що це за особистість Борис Литвинов? Яку він вагу має на окупованій території? Чи насправді він хотів стати ватажком "ДНР"?

-         Протягом цих п’яти років Борис Литвинов постійно готувався і робив спроби здійснити заколот із метою захоплення влади і її повернення, але це була брудна ідея. Комуністи жодного впливу не мали і не мають на території "Л/ДНР", але намагаються використовувати справжні почуття людей, які були справжніми комуністами з часів СРСР, але протягом всього часу окупації з боку РФ є постійні спроби Бориса Литвинова захопити владу в так званій “ДНР”, зокрема, за допомогою збройного перевороту. Він хоче очолити цей рух із метою особистого збагачення. Тільки задля збагачення. Використовуються політтехнології щодо дратування українського уряду, створення певних умов наявного конфлікту, а конфлікт роздмухується з метою тиску на уряд і мешканців України.

-        Як Ви думаєте, якщо українська влада відновить контроль над окупованою територією, Борис Литвинов спробує перефарбуватися?

-       Безумовно. Ця людина має своїх людей у колишній КПУ. У нього є там зв’язки. Були розмови про те, що за будь-якого сценарію звільнення окупованих територій, він уже має можливість працювати, жити і займатися політичною діяльністю в унітарній Україні.

-         У Росії ви спілкувались із комуністом Калашниковим…

-        Леонід Калашников. Це депутат Держдуми РФ від КПРФ. Це політична особа, мета якої представлення Компартії на ток-шоу в Росії, зокрема у програмі "60 минут". Це ток-шоу має вплив як пропаганда російської агресії, як виправдання в Україні. Але це використовується як брудна політтехнологія і не має впливу на мешканців окупованого Донбасу.

-         Ви казали, що Калашников спілкувався з Вами, і в нього є певні темники – певні питання і напрямки, про які він має говорити у цьому ток-шоу. Розкажіть про це.

-        Леонід Калашников – медійна, публічна, одіозна особа, яка використовує свій харизматичний характер з метою розповсюдження і насадження агресивної політики РФ. Усі теми, які роздмухуються на цьому телешоу, попередньо узгоджуються з підрозділами ФСБ, можливо, іншими структурами спецслужб.

-         Він це казав?

-         Так. Це було у приватній розмові за чашкою чаю із ним і Борисом Литвиновим.

-         Пригадайте його слова.

-     Звучало це приблизно так: "В любом случае мы прекрасно понимаем, что мы должны говорить. Нам тему задают и мы просто сопровождаем ее дополнительным “навесным” материалом. Основные цель и мотив согласовываются на уровне Кремля с помощью спецслужб, в первую очередь, с ФСБ". Є інша медійна особа – так званий мер Горлівки Іван Приходько, який бере участь у цій програмі, але він не розповідає, як з його подачі розкрадається і знищується моє місто.

-         Приходька “розкручують” для того, щоб поставити замість Пушиліна?

-         Так і є. Ведеться піар-кампанія із залученням ЗМІ для популяризації Приходька – який він активний, впливовий у "ДНР" і РФ – для подальшої заміни Пушиліна. 

-        Як Ви зараз почуваєтесь на контрольованій українською владою території?

-        Зараз я серед своїх і почуваюсь спокійніше і безпечніше, ніж попередні п’ять років. Я переконаний, що прапор України повернеться до Горлівки та до всіх територій Донецької і Луганської областей.

Відео Сповідь розвідника - 5 років "народний мер" Горлівки працював на ГУР МО України

Ніщо не видавало в ньому воєнного розвідника. Едуард Матюха був "очима України" від самого початку війни. П'ять виснажливих років він провів без родини. Дружина нічого не знала про місію чоловіка і переїхала до Києва з глибокою раною, що її Едуард працює на окупантів. Тим часом розвідник вчився бути своїм серед чужих і став "народним мером" окупованої Горлівки.   

Сповідь розвідника - 5 років "народний мер" Горлівки працював на ГУР МО України

Залиште свій коментар

Вибір редакції