Військові кажуть, що готові вивозити бажаючих в будь-який час, коли тихо.
Люди Ірпеня понад місяць живуть під постійними артилерійськими й мінометними атаками та повітряними бомбардуваннями, вони ховають померлих просто в дворах будинків. А ще там зостається чимало людей, які з різних причин та обставин категорично відмовляються полишати розстріляне місто.
Про це йдеться в ТСН.
Від початку весни, люди жили під землею, у підвалі власного приватного будинку в Ірпені. Але і там, зізнаються - не почувалися у безпеці. Більшість сусідів, виїхали, щойно рашисти почали обстрілювати місто з артилерії. Це подружжя, про евакуацію замислились лише тепер. Три дні тому, не ходяча свекруха пані Ірини, померла. Тіло, у пакеті просто поклали у погребі, спакували валізи та не встигли сісти у авто, як почався черговий обстріл.
Понад місяць російської навали в Україну тут, в Ірпені вибухало і розривалося геть усе: від мінометних мін і важких снарядів до авіаційних бомб та ракет. Але от зміст усієї цієї руйнації залишається незрозумілим: жодного, якогось більш-менш значущого стратегічного об'єкта тут в Ірпені немає - сама житлова забудова. І, складається враження, що якоїсь миті, росіяни просто почали крок за кроком знищувати, геть усе на своєму шляху.
Ворожі артилерійські атаки та піхотні штурми тут не припиняються ні вдень, ні темною порою. «Вони можуть зранку розпочати обстріл чи наступ якийсь, можуть вночі. Ну, кожну ніч вони обстрілюють, - каже військовий.
У перервах між боями, відбиттям ворожих атак та контрнаступами, каже “Вольт”, він із побратимами об’їжджають звільнені від окупантів вулиці Ірпеня. «Людей залишилося достатньо. Ми вивозимо в будь-який час, коли є можливість, коридори, і коли в нас немає боїв. Деякі не хочуть покидати свої домівки. А деякі звертаються до нас, ми допомагаємо їх вивозити на Київ», - розповідає “Вольт”.
Наші воїни переконують людей попри всі труднощі таки виїжджати. Тим, хто категорично відмовляється допомагають продуктами й водою, але вберегти від ворожих снарядів з мінами всіх не вдається.
Віктор зі своєю сусідкою - просто неба, під відлуння артилерійських розривів, поминали одразу двох. «Не виїжджаємо - у нас тут десять котів. Дочку похоронив недавно. А це сусідка померла од вибухової хвилі – поховали отам», - розповідає місцевий.
Йому - 75. Запевняє, прожив не погане життя, а залишати батьківщину тепер, не бачить жодного сенсу. На постійні вибухи й свист мін, зізнається, вже перестав звертати увагу.
Свіжий наслідок артилерійської чергової атаки. Зненацька пару виходів артилерійських снарядів і один із них влучив у житловий будинок. Але і то, не найгірше, що випало на долю мирних місцевих жителів у березні 2022 року. «Ми заходили у наше ЖК, не було чоловіка. Виходили - він лежить! Ну якось так», - кажуть люди.
Як саме загинув напередодні, просто неба - той чоловік, про якого розповідають біженці з Ірпеня, наразі невідомо. Постійний ворожий вогонь, не дозволив забрати тіло з дороги. Натомість, інших - півдесятка цивільних, у дворі одного з житлових комплексів Ірпеня, рашиські виродки - холоднокровно розстріляли.
Тіла загиблих нині лежать просто на лінії вогню. І їх теж поки не можна забрати. В Ірпені, Бучі та Гостомелі, кажуть наші військові, путінські нелюди неодноразово влаштовували пастки, мінуючи тіла загиблих. Полишаючи власний, розтрощений будинок, пані Ірина не приховує: просила небо про невідворотну помсту для росіян.
Читайте також:
Путінський клан: хто такі, чим керують і хто відповідальний за війну в Україні
Венедиктова розповіла, чи мають справи проти Путіна і Лаврова