Кількість загиблих в Україні: NYT висвітлює страшну реальність для українців і росіян

За чотири роки війни загинуло, зникло безвісти або було поранено приголомшливе число українців і росіян. Навесні цього року, за прогнозами, кількість жертв конфлікту перевищить два мільйони, водночас близько двох третин — громадяни Росії. Торік, за даними нещодавнього дослідження, щомісяця в середньому гинуло майже 35 тисяч росіян. Це похмура статистика, яка, на жаль, триває.

Про це йдеться в матеріалі The New York Times.

Після того, як мирні переговори, схоже, зайшли в глухий кут після обміну полоненими минулого тижня та на тлі загострення ворожнечі між країнами в сувору зимову погоду виникає питання: що відчувають люди на передовій — українці й росіяни, які воюють або живуть біля лінії фронту?

Окопна війна та життя вдома

Ендрю Крамер, керівник київського бюро Times, який разом з командою висвітлює війну в Європі від часів Другої світової, розповів:

«Цифри вражають. Минулого літа я їхав через містечко в центральній Україні. Всі машини зупинилися, люди виходили на вулиці і ставали на коліна. Хтось розкидав квіти вздовж дороги, проїжджала похоронна процесія з багатьма машинами, заповненими солдатами. В багатьох містах на вулицях вітер розносить сухі квіти. А наприкінці минулого року львівське військове кладовище було переповнене — на могили накладали українські прапори, неподалік відкривалося нове кладовище».

В Україні немає традиційних великих військових баз: армія розміщена в покинутих будинках, орендованих квартирах і підвалах. Солдати живуть невеликими групами, готують їжу, прасують одяг. Зазвичай служба триває 3–4 дні в окопах, після чого 3–4 дні — вдома. Дехто навіть облаштовує городи. Солдати більше інтегровані у громади, ніж якби вони були на базах.

Війна на периферії російського суспільства

Іван Нечепуренко, що висвітлює події в Росії та за її межами, пояснив:

«Більшість росіян хоче миру, проте лише 21% готові до поступок, а 59% вважають, що за відсутності миру Росія повинна збільшити удари по Україні. Багато людей не підтримують вторгнення Путіна або критикують Кремль, але побоюються колапсу, як у 1990-х роках після розпаду СРСР».

Кремль використовує складну схему вербування: переважно чоловіків старшого віку залучають до боїв за винагороду. Таким чином, більшість населення залишається «на периферії» війни.

Масштабні втрати та небезпечна зона фронту

Марк Сантора, журналіст, який висвітлює війну від початку, додає:

«Передати масштаб смертей і руйнувань складно. Лінія фронту дедалі смертоносніша — зона ураження, яка розділяє сторони, постійно розширюється, а дрони та бойові машини роблять будь-який рух смертельно небезпечним».

Ця зона простягається на понад 750 миль — приблизно від Чикаго до Нью-Йорка. Медичні пункти на передовій працюють у жорсткому темпі незалежно від пори року.

Бойові дії не обмежуються фронтом: міста й села регулярно піддаються бомбардуванням. Люди змушені виживати серед смерті. Нещодавня атака на пасажирський потяг, де загинуло щонайменше троє мирних українців, демонструє, що шокувальні раніше події тепер стали буденністю.

Десятки тисяч мирних українців також загинули або дістали поранення, що ще більше пов’язує націю з чоловіками та жінками, які воюють. Українці усвідомлюють ціну, яку вони платять, і поки Росія прагне знищити українську державність, альтернативи вони не бачать.

Раніше повідомлялося, що в Іркутській області РФ поховали представників одного з найменших народів Росії — 18-річних тофаларів Андрія Холямоєва та Сергія Токуєва, які загинули на війні проти України.