Росія продовжує відправляти на Донбас своїх найманців.
Контррозвідка СБУ спільно з ТСН.ua розповідає громадськості про російських військових, які беруть участь у бойових діях на боці "Л/ДНР".
Російські офіцери перебувають на Донбасі на ротаційній основі. Рознарядка щодо набору охочих кожного разу розсилається на усі військові частини ЗС РФ, кожна з яких має відрядити певну кількість офіцерів для служби в окупаційних "корпусах".
Цього разу йтиметься про двох таких військовослужбовців, яких "делегувала" до України 4-та окрема гвардійська танкова Кантемирівська бригада Західного військового округу ЗС РФ (військова частина 19612), яка дислокується в м. Наро-Фомінськ Московської області.
Капітан Сіраєв Аскар Ільдусович (прізвище прикриття "Петлін")
Колишній командир танкового батальйону 2-ї окремої мотострілецької бригади 2-го "армійського корпусу" (м.Луганськ).
Народився 21 березня 1986 року у м. Казань (Татарстан). На окуповану територію Луганщини прибув влітку 2015 року, танковим батальйоном командував до 2017 року. Варто уваги, що напередодні,
у грудні 2014 року, підрозділ 4-ї окремої гвардійської танкової Кантемирівської бригади, в якому проходив службу Сіраєв, був терміново перекинутий до Некліновського району Ростовської області для підсилення контрольної вже на той час бойовиками "ДНР" ділянки українського кордону в районі населеного пункту Матвіїв Курган.
Особливих заслуг в Україні Сіраєв не здобув та 2017 року повернувся до попереднього місця служби. Тут він вирішив застосувати набуту практику особливостей спілкування російських офіцерів з бойовиками "ЛНР" до своїх підлеглих. Результати "виховної роботи" з солдатами добре задокументовані у вироку Наро-Фомінського гарнізонного військового суду у грудні 2017 року – 4 роки позбавлення волі умовно з випробувальним терміном 1 рік.
Кілька цитат з вироку: "Сираев приказал Сироткину принять положение лёжа и когда Сироткин находился в таком положении, ударил ногой по голове Сироткина от чего тот ударился лицом о бетонную плиту", "будучи недовольным тем, что Сироткин сидит, решил проучить его за это. Явно превышая предоставленные ему должностные полномочия, Сираев нанёс Сироткину удар кулаком в нос и четыре удара ладонью по лицу", "свидетель Кашин показал, что видел, как Сираев нанёс удары Чайкину по лицу, выбив зуб, за то, что тот не оделся по команде "Подъём!", "будучи недовольным тем, что Сироткин сидит, решил проучить его за это.".
Суд не був би російським, якби не врахував "в качестве смягчающего вину обстоятельства, что "Сираев принимал участие в выполнении специальных задач и был награждён ведомственной медалью "За боевые отличия". Мовою "ихтамнетов" спеціальні завдання – не що інше, як окупація сусідньої незалежної держави.
Підполковник Куральов Сергій Сергійович
Колишній командир розвідувального відділення - заступник начальника штабу розвідки 2-ї окремої мотострілецької бригади 2-го "армійського корпусу" (м.Луганськ).
Народився 20 жовтня 1977 року у м.Рубцовськ Алтайського краю. Від 2015 до 2017 року перебував на окупованій території Луганщини, діяв під прізвищем прикриття "Ерміш", використовував позивний "Змій". До відрядження в Україну служив в одному військовому з`єднанні із Сіраєвим – обіймав посаду старшого офіцера розвідувалного відділу 4-ї окремої гвардійської танкової Кантемирівської бригади.
Як і Сіраєв, Куральов застосовував "ефективні" методи виховної роботи з підлеглими. Ще 2010 року, перебуваючи на посаді командира розвідувальної роти у 138-й окремій мотострілецькій бригаді (Ленінградська область), він був визнаний винним у нанесенні тілесних ушкоджень відразу чотирьом солдатам строкової служби. Знову цитуємо вирок, цього разу Виборзького гарнізонного військового суду: "применил к подчиненным ему военнослужащим ФИО16 и ФИО15 насилие потому, что они без уважительных причин на сутки опоздали из увольнения. При этом Куралев С.С. нанес ФИО17 один удар кулаком правой руки в область левой части лица, от которого последний ударился затылочной частью головы о деревянный шкаф, затем один удар кулаком левой руки в область живота и один удар кулаком правой руки в область левой части лица. После чего Куралев нанес ФИО18 один удар кулаком правой руки в область левой нижней части лица и один удар кулаком левой руки в область живота…".
Після цього Куральов на тривалий час був відсторонений від посади, але участь в окупації України списала старі гріхи перед російським командуванням. На цей час судимість із "Змія" знято, чергове військове звання йому було присвоєно без проблем, він навіть отримав компенсацію за недоотримання грошового забезпечення у період відсторонення від служби.
Навряд чи такі "подвиги" російських військових з одного і того ж підрозділу є збігом обставин. Схильність офіцерів РФ до нестатутних взаємин з підлеглими особливо яскраво виражалася під час їхнього перебування на окупованих територіях України. Ставлення до рядових бойовиків погіршувалося тим, що багато з них були місцевими мешканцями. Як скаржилися донецькі та луганські сепаратисти, яких взули в чоботи та дали у руки автомат – "местные военнослужащие определяются россиянами как просто быдло, колхозники и твари. Командиры батальонов физически избивают даже офицеров из числа местных. В столовых разделили питание на русских и местных".
У попередніх публікаціях йшлося про особистих охоронців ватажка "ДНР" Віталія Захарченка, а також про знищеного у Сирії генерала РФ Валерія Асапова і генерал-майора Валерія Шарагова, які брали участь у військових діях на Донбасі. Про генерала Михайла Теплинського відомо, що його приїзд на окуповані території прирівнювався до Армагедону. А ще один російський генерал Борис Фомичов став відомим після викладеного в Інтернет запису його гнівної промови, адресованої чеченським найманцям, які з переляку втекли з поля бою. Також була інформація про генерала Геннадія Анашкіна, який захоплював Крим та керує "армією ЛНР". Та про розгульне життя полковника армії РФ на Донбасі "Баркаса". Про Полковника РФ "Юстаса", який наглядає за військами "ЛНР" та ховається від кредиторів у Луганську.