Маленького автора щоденника жаху врятували з мамою із Маріуполя: дитина розповіла про пережите

Дата публікації
Перегляди
63к
Час на прочитання
3 хв
Поділитись:
Facebook
Twitter
WhatsApp
Telegram
Viber
Маленького автора щоденника жаху врятували з мамою із Маріуполя: дитина розповіла про пережите

Хлопчику, що вів щоденник у зруйнованому Маріуполі, врешті вдалося вирватися з окупації. Зараз 9-річний Єгор разом з мамою, сестрою та бабусею у безпеці.

Раніше записи дитини, зроблені під обстрілами,  шокували увесь світ. Малий писав про загибель знайомих та поранення рідних. Загалом він разом із родиною провів у знищеному місті понад три місяці. І весь цей час писав про те, що бачив, йдеться в ТСН.

Маленький Єгор разом з рідними та волонтерами в’їжджає в Запоріжжя. Хлопчика вивозили потайки, за допомоги волонтерів. Саме завдяки йому весь світ дізнався, якою є війна - дитячими очима. «В мене померло дві собаки і бабуся Галя. І – улюблене місто Маріуполь, за весь цей час, з 24 числа», - такий запис є у щоденнику хлопчика.

Фото: Євген Сосновський

Свій щоденник із дитячими малюнками Єгор почав вести у бомбосховищі. Там його родина ховалася, коли хату рознесло російськими снарядами, живими залишились не усі. «У дочки голови, пальця, у сина на спині з долоню все видерто. У мене на руці, на стегні. А тато помер від ран. За 8 днів стік кров'ю. Допомоги не було ніякої вже», - розповідає  мама хлопчика Олена.

Фото: Євгеній Сосновський

Хронологію безжального знищення міста рашистами- малий почав фіксувати у щоденнику потайки. Лише згодом, випадково, ці рядки побачила мама.  На малюнках 9-річного хлопчика безжальні обстріли міста, танки, що гатять по житлових будинках. А ще собаки, які жили у дворі, їх Єгор зобразив з крилами – бо, каже, разом із загиблими людьми мають потрапити на веселку. «Вони ж померли. Коли нас накрило, то і їх. Даньку склом порізало, а Бімку завалило», - розповідає дитина.

Першим цей щоденник сфотографував та оприлюднив у соцмережах двоюрідний дідусь хлопчика. Так про Єгора дізналися в усьому світі. Ще тоді, коли сам хлопчик залишався у палаючому Маріуполі. Порятунок родини був надскладним, без подробиць, кажуть волонтери. А мама Єгора каже, щойно виїхали на дорогу, де з’явився українських зв’язок, заплакала від щастя. «Телефонний дзвінок, мені кажуть, що абонент не може прийняти ваш дзвінок, я це чую, і все – сльози, радість, щастя. Дихається по-іншому тут», - твердить жінка.

Вона зізнається: боялась виїжджати з Маріуполя не лиш через обстріли, але і не знала, чи вдасться їй без роботи та житла в чужому місті утримувати маму та дітей. «Не було розуміння, чи можу я дітей прогодувати. Там бодай будинок, хоч зруйнований, але є. Стара робота. Ну, потім все ж наважилися. Я зрозуміла що там зиму неможливо пережити, відчули звідси підтримку і ризикнули», - додає вона.

Волонтери кажуть, сумніви виїжджати чи ні - то наслідки цілеспрямованої пропаганди рашистів. Вони, як можуть, переконують маріупольців, що на підконтрольній Україні території біженців начебто не чекають. «Мешканці Маріуполя у полоні російської пропаганди. Там повний інформаційний вакуум. Слухаючи росіян, вони думають, що тут війна в кожному місті, злидні, голод, тут нічого немає, І їм розповідають зараз, що Маріуполь - це набагато краще, ніж Запоріжжя, Київ чи ще щось», - розповідають волонтери.

Зруйновані оселі, могили на подвір’ях та дитячих майданчиках, терор місцевого населення, робота фактично за їжу – саме таким є Маріуполь зараз, каже жінка. За кілька днів родина переїде з Запоріжжя до Києва, ближче до своїх рідних. Щойно вибрався зі зруйнованого міста Єгор припинив вести старий щоденник. Його мама сподівається: незабаром почне новий. Вже про мирне життя.

Читайте також:

Бійці ТРО на Харківщині завдають контрударів і готуються знову вийти на державний кордон

У Сєвєродонецьку росіяни обстріляли завод "Азот", у Лисичанську – будівлі поліції та пошти: є поранені та загиблі

Вибухи в Києві: Кличко розповів про постраждалих

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Наступна публікація