У київському театрі на Подолі сьогодні прем'єра маріупольського театру «Концепція». Виставу «Обличчя кольору війни» актори написали за реальними подіями. Усі місяць провели в окупації, ховаючись від обстрілів у власному ж театрі.
Аскетичні декорації: лавки замість ліжок, простий посуд, каністри з водою і розетка, йдеться в ТСН.
«Все місто, як привид із фільму жахів: будинки обвуглені, стіни у вогні», - каже режисер цієї вистави Олексій.
«24 числа вранці я вийшла із дому і вже туди не повернулася», - каже акторка Ганна.
Вона до війни жила на лівому березі міста, в окупації була місяць. «Для мене важливо було нагодувати батьків, і я не можу, я досі згадую очі батьків, коли вони дуже хотіли хліба, а на восьме березня мені подарували пів буханки хліба. І це був найкращий подарунок», - каже вона.
Ганна розповідає, в перші дні ще сподівалися, що все закінчиться швидко. Але зрештою зважилися виїхати. «В Бердянську я не змогла виїхати в бік України. Я поблукала планетою! Їхали через Європу? Я пройшла Грузію, Туреччину, Грецію, Швейцарію», - розповідає акторка.
Олексій виводив тих, хто переховувався разом з ним у будівлі театру, пішки. «Нас почали бомбити, відчуття було, що стріляють просто в нас, не дозволяли вийти. Для мене найстрашніше було - це моя мама. Їй 70 років, вона дуже погано ходить», - каже чоловік.
Коли вже дістався Запоріжжя, одразу почав шукати своїх акторів. З’ясувалося, що більшість акторів у Києві, тож почав вмовляти їх зі сцени розповісти про те, що довелося пережити. Акторки кажуть, що погодитися грати було непросто. «Я не мрію, я знаю про те, що Маріуполь буде українським, але мені в ньому більше немає місця. Це велика душевна рана. Там нічого не залишилося», - каже одна з акторок.
«За згадки про те, що в тебе більше немає дома... Напевно, це ніколи не піде. Так, ти сильна людина, ти продовжуєш жити, але, напевно, це не можна назвати повноцінним життям», - додає колега.
У Маріуполі це був аматорський театр, більшість акторів не професійні. Про відновлення свого колишнього репертуару вони поки не думають. І взагалі не загадують, чим будуть займатися далі. Цю виставу, кажуть, зробили, зокрема, для того, аби їхнє рідне місто Маріуполь пам’ятали.
Читайте також:
Росіяни усіляко намагаються посіяти паніку серед українців: експерти радять, як вберегтися
Хлопчаки із поруйнованої Бучі взялися мити фари автівок, щоб зібрати кошти на ЗСУ