Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
На передовій від першого дня. Про що мріють українські добровольці

ТСН розповідає чотири історії людей, які вже шість років на фронті.

Від перших днів війни і до сьогодні вони на передовій, незважаючи на поранення чи на велику любов, з бажанням перемоги та лише мрією про спокійне життя. До дня добровольця в ТСН історія чотирьох людей, які з перших днів воюють за Україну. Як вдається не втратити віру та бажання робити важливі справи.

Це було його третє поранення на війні. Доброволець Бондік показує, яке диве зробили для нього лікарі за 28 операцій.

"Закрився руками, і їх повідривало", - розповідає про свою травму військовий.

Він на війні від 2014 року і планує бути до кінця, бо точно знає, де своїми покаліченими кінцівками мріє повісити прапор України.

"Ну це мрія будь-якого правосєка – наш прапор на Кремлі", - каже Бондік.

Боєць навчився наново тримати зброю в руках, каже, не мав іншого вибору.

"Я командиру пообіцяв. Він мені поставив питання: ти повернешся? Я кажу – по-любому", - пригадує захисник.

Його командир має псевдо Давінчі. Йому 24 роки і щодня у саморобній каплиці він роздивляється фотографії тих, хто назавжди лишився молодшим від нього.

"Другий правий -18 років, друг Чорний -19 років. Сєвєр, 18 років загинув. Кожного з цих бійців знаю, знаю хто як загинув", - каже боєць.

Він теж прийшов на війну у 18 років і померти за Україну не боїться. За сюжетами ТСН можна відслідкувати, як командир Давінчі дорослішав на війні. Вже 6 років він допомагає збройним силам разом зі своїми добровольцями.

Відео Добровольці у зоні проведення ООС поділилися із ТСН своїми історіями

Від перших днів війни і до сьогодні - вони на передовій, незважаючи на поранення чи на велику любов, з бажанням перемоги та лише мрією про спокійне життя. До дня добровольця - далі в ТСН історія 4-х людей, які з перших днів воюють за Україну. Як вдається не втратити віру та бажання робити важливі справи - дивіться у сюжеті.  Більше про війну на Сході України

Добровольці у зоні проведення ООС поділилися із ТСН своїми історіями

На війні такий дорослий командир зустрів кохання, її звати Аліна. Вона - волонтерка армії SOS і парамедик-доброволець. Коли їхні однолітки запрошували одне одного на танці, Давінчі запросив Аліну на танк.

"І все, тоді я її покорив, тоді як раз були танкові бої", - ділиться командир.

Аліна мріє - колись вони зможуть жити без війни, народять сина чи двох. Але ж поки що війна і головне тут - врятувати вчасно тих, хто поруч. Політологиня за освітою до війни мріяла про зовсім інше життя.

" Я от зараз в Авдіївці, а мала б зараз закінчувати магістратуру десь там в Німеччині", - каже Аліна.

У лютому 2014 волонтерка остаточно перейшла на українську, має тризуб на руці і, переконує, в серці – радість.

"Є радість від простих речей. Тобі є, шо їсти,  тобі є, шо вдягти, в тебе мокрі ноги, всі хлопці живі, поряд", - зізнається дівчина.

Їхній побратим Микола переконаний - добровольці якось влаштують Аліні та Давінчі велике весілля. Свій добровольчий підрозділ порівнюють з вовчою зграєю.

Побратими називають його Бугай і він точно змінився за цю війну.

" Ну кілограм 15 набрав, відпустив бороду, відпустив чуба", - каже боєць.

Як і більшість добровольців, про свою таку нелегку війну говорить із захватом. Щодня вони наближують завершення війни. Бугай переконує - тут не треба думати про майбутнє. Впевнений, що побачить перемогу обов'язково.

Кореспондент ТСН Наталя Нагорна

Залиште свій коментар

Вибір редакції