Особисто розмовляв із бійцями 16-ї бригади ВДВ Росії, які воюють на Донбасі – Александр Хуг

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Швейцарець покидає посаду першого заступника голови СММ ОБСЄ в Україні.

Александр Хуг був надзвичайно важливою людиною для України. Саме його очима чотири роки поспіль світ бачив війну на Донбасі. Коли вона почалася, команда спостерігачів ОБСЄ стала єдиною міжнародною спостережною місією на Сході. Іншої не було. І немає досі.

Навесні 2014 року українці, ставши заручниками тотальної російської брехні, повірили в спостерігачів, як у добрих європейських чарівників, які нарешті розкажуть правду світові про те, хто ж у цій війні нападник, а хто жертва і зупинять цей жах. Але чарівників не існує. Жах триває.

ТСН.Тиждень вдалося взяти одне із останніх інтерв’ю для Хуга на посаді першого заступника голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні.

Відео"Бійці 16-ї бригади ВДВ РФ воюють на Донбасі": ексклюзивне інтерв'ю Александра Хуґа

Проросійські бойовики тим часом просунулися на кілометр під Горлівкою і підійшли впритул до українських позицій. Такою була остання заява Александра Хуґа на посаді першого заступника голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ. Цього тижня епоха Александра Хуґа закінчилася. Щойно він пішов у відставку, зустрівся з кореспондентом ТСН.Тиждень щоб усе-таки розставити крапки над "і" в своєму ексклюзивному інтерв'ю. 

"Бійці 16-ї бригади ВДВ РФ воюють на Донбасі": ексклюзивне інтерв'ю Александра Хуґа

- У 2014-му році, коли з'явилась місія, ми насправді вірили, що ОБСЄ розкаже правду всьому світу про нову війну в Європі. Але місія не квапилась фіксувати обстріли України з російської території. Виправте мене, якщо я помиляюсь.

- Ні, це правильно. І це правильно, тому що ми доповідаємо тільки про те, що ми бачимо. Спочатку в нас було тільки десять спостерігачів у Луганську і десять спостерігачів у Донецьку. Тоді нас було дуже мало. І ми були дуже обмежені в своїх діях, у свободі пересування. Ці обмеження й досі тривають, єдиною метою цих обмежень є не дати нам побачити факти на місцях тому що для декого, хто читає наші звіти, ці факти будуть неприємними та незручними.

-До речі, чи не ображало вас, коли в українських мережах почали з'являтися меми на тему "сліпих спостерігачів ОБСЄ"?

- Звичайно, це буде неправдою, якщо я скажу, що мене це не засмучує. Але мені це зрозуміло. Мені зрозуміло бажання знайти винного. Це дуже притаманно людям: хочеться знати, хто є винним. У конфлікті, де вмирають люди, де руйнується майно, де руйнуються життя, де вмирають діти, люди бажають знати, хто за це відповідальний. Але в мене не роль судді чи поліцейського, чи слідчого, чи розвідника. Наше завдання – надати на об'єктивному рівні якомога більше фактів. І, я знаю, що настане час, і ті, хто є відповідальними за смерть людей, за поранення, руйнування, вбивства, - їм доведеться тримати відповідь.

Каденція Александра Хуга в Україні ледь не закінчилася скандалом. Західне видання Foreign Policy оприлюднило інтерв'ю Хуга, в якому він нібито стверджує, що не бачить присутності Росії на Донбасі. Для українців це був шок. Після агресивної реакції в ЗМІ та соцмережах видання прибрало скандальні рядки з інтерв'ю.

-Як виникла незрозуміла ситуація з виданням Foreign Policy? Відверто кажучи, суспільство цікавить факт, говорив чи не говорив Александр Хуг про те, що - цитую, - "ОБСЄ не побачило доказів присутності Росії на Донбасі"?

- Факти не можна спростувати;  факти, що підтверджено знімками, на яких зображені колони, що під покровом ночі в’їжджають до України та виїжджають із неї, колони машин військового типу з озброєнням на них, які рухаються ґрунтовими дорогами під чіткою координацією в супроводі систем протиповітряної оборони. На непідконтрольних урядові районах ми розмовляли з особами, які заявляли про свою приналежність до російських військових підрозділів, зокрема 16-тої повітряно-десантної бригади Росії.

- Тож, розкажіть, будь ласка, про людей, які зізнались, що є військовослужбовцями російських Збройних Сил, які воюють в Україні на ротаційних засадах?

- Особи, про яких я згадав, входили до складу 16-ої повітряно-десантної бригади. Ми зустрічалися з ними в непідконтрольних уряду районах. Вони відкрито з нами спілкувались і самі надали цю інформацію, а ми повідомили цей факт. Я також особисто розмовляв тут, у Києві, з двома полоненими, яких затримали Збройні сили України. І вони сказали те саме: вони входять до підрозділу, який на ротаційній основі воює в Україні.

- Чи вважаєте ви Росію агресором?

- Ні, але я вважаю, що Росія, як і Україна та окремі райони Донецької та Луганської областей, визнали, що існує велика проблема, яка потребує вирішення, і всі вони взяли на себе зобов’язання.

- Я розумію, що ви є офіційною персоною, обмеженою мандатом місії. Але все ж таки, як звичайна людина, яка народилась в демократичній європейській країні, ви не можете не розуміти, що в цій війні Росія є агресором. Чи є у вас бажання одного дня назвати агресора агресором?

- Я все ще розмірковую над цим. Це буде дуже-дуже довга книга, яку мені доведеться писати.  Цей конфлікт можливо вирішити лише тоді, коли хтось буде прагнути знайти рішення, аніж намагатиметься звинувачувати інших.

Він бачив цю війну чотири з половиною роки поспіль. Без зброї, але в шоломі і бронежилеті. Так само, як і я. Але, на відміну од нього, я не працюю в організації, де одним із ключових засновників є Росія, тож, можу назвати агресора агресором.

Андрій Цаплієнко

Залиште свій коментар

Вибір редакції