Нові втрати на Донбасі. Бетон на шахті Бутівка вже не витримує обстрілів бойовиків

І знову тривожні новини з Донбасу. Бойовики, уже не криючись, гатять по позиціях української армії з важкої артилерії. Волонтери сьогодні повідомили, що лише за ніч з українського боку жахливі втрати – 12 загиблих і 13 поранених. Уточнюється, що четверо загиблих – добровольці, восьмеро – бійці Збройних сил України.

У спецкора ТСН Олександра Загородного – дані трохи інші: шестеро вбитих і близько 20 поранених за останню добу.

Утім, у штабі АТО заявили, що за останню добу безповоротних втрат не було. Жоден український військовий на дванадцяту ночі не загинув, 12 бійців – поранені, повідомляє прес-центр штабу АТО у Facebook.

Що відбувається насправді: масований обстріл на повне винищення чи артпідготовка перед наступом? І чому українська артилерія не прикриває наших бійців? Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

Важка ніч для медиків. З першої години і до ранку вони витягували поранених та вбитих бійців з шахти Бутівка. Такого лікарі вже давно не пам'ятають – фактично від початку дії Мінських угод, так званого перемир'я.

"14 поранених, четверо загиблих і одного ще шукають. Такої кількості одразу в нас давно не було. Поступили важкі поранення, на даний час їхній стан стабілізований, хворі в подальшому плануються на евакуацію", – констатує начальник хірургічного відділення Роман Титус.

Боєць-доброволець з позивним "Жолудь" не балакучий. Цієї ночі він втратив чотирьох своїх побратимів. У його палаті у важкому стані ще двоє друзів. Сам відбувся легким пораненням – осколки та шматки бетону застрягли в животі та руці.

Ще з учорашнього вечора бойовики застосували найпотужнішу свою зброю – 152-міліметрові гармати. Вони пробили залізобетонні перекриття, і буквально пошматували захисників Бутівки. Боєць запитує, чому мовчали українські гармати, чому ніхто їх не підтримав.

"САУ стріляло, наші мовчали. Дякую хлопцю зі 128-ї – не послухав наказу, залетів і вивіз нас. А що наша артилерія мовчить, на що дивиться наша влада? Перший же снаряд, який потрапив, поклали нас, потім – одразу другий", – згадує боєць.

Шахту Бутівка нещадно розстрілюють уже не перший місяць. Бійці з сусідніх позицій на телефони фільмують це пекло. Після кількох пострілів шахти уже не видно – це пил від потрощеного залізобетону. Бійці вже на слух визначають відстань до ворожої батареї – кажуть, стріляють за кілометр звідти.

Після годинного обстрілу в бік ворога випускають довгу кулеметну чергу – скоріше від злості та відчаю, адже кулеметом ворожу артилерію не дістати.

Останніми днями ворог уже не криється і серед білого дня – "гуркоче" Авдіївська промзона, пострілюють на шахті Бутівка, неспокійно на "Зеніті". Але це зовсім не означає, що сепаратисти готові перейти у великий наступ. Розвідка переконує, що співвідношення сил і з того боку, і з нашого – однакове. За таких обставин у наступ ніхто не йде.

У бойовиків немає чисельної переваги, переконують українські командири. Зібрати велику кількість бронетехніки непомітно також не вдасться – розвідка працює добре. Ворог відважиться на наступ, коли з фронту відведуть найдосвіченіших бійців п'ятої хвилі мобілізації, вважає комбат 25-го батальйону.

Боєць з позивним "Рижий" має своє пояснення, чому ворог так "лупить" по Авдіївці та шахті Бутівка – їм потрібен Авдіївський коксохім, це поповнить їхні обмілілі ресурси. Вони будь-що прагнуть захопити новий шмат української території. Але для цього їм потрібно перемолоти на пил укріплення шахти Бутівка та знищити усіх її захисників. Чи вистоять українські бійці? Бетон уже не витримує.