Станом на 7 серпня глибина прориву на різних ділянках становила від 8 до 15 км, а передній фронт — 20 км.
Операція із прориву кордону у Курській області РФ та бойові дії біля російського міста Суджа можуть принести користь для Сил оборони України з точки зору досягнення щонайменше двох цілей — створення санітарної зони та відтягнення сил та засобів російських військ з інших напрямків.
Таку думку висловив військовий оглядач Олександр Коваленко.
За його словами, станом на 7 серпня початковий фронт прориву вздовж кордону України та Росії становив 35 кілометрів, глибина прориву на різних ділянках — від 8 до 15 км, а передній фронт становив до кінця дня 20 км.
Окрім того, озброєні люди, як діють на території держави-агресорки, взяли під свій контроль трасу Р-200 на Суджу, дорогу Рильськ-Суджа, а також розгалужену сільську логістику, переважно ґрунтового типу.
Яка мета прориву
Як зауважив Коваленко, після прориву кордону стали виникати версії про те, які цілі цієї операції.
“Серед багатьох озвучених були зовсім божевільні, мовляв, мета – взяття під контроль Курської АЕС з подальшим обміном її на Запорізьку АЕС. Версія настільки ж амбітна, наскільки й неймовірна, з урахуванням глибини прориву для її реалізації та необхідної кількості сил та засобів”, — наголосив він.
Інша версія, яку обговорюють в соцмережах, стосувалася ГВС Суджа — ключового об'єкту транспортування російського газу до Європи.
“У другій половині дня 7 серпня з'явилася інформація, що об'єкт, нібито, не під контролем російської сторони, як і саме місто Суджа, але підтверджень тому не було представлено. Хоча сама версія про мету щодо ГВС Суджа цілком розумна”, — зазначив Олександр Коваленко.
На думку оглядача, найбільш очевидними є щонайменше дві мети цієї операції.
“Перша – створення санітарної зони. Вибраний напрямок прориву говорить на користь саме цієї версії”, — наголосив він, зауваживши, що прорив відбувається під прикриттям флангів річками Олешня та Снагість.
У цьому контексті Коваленко підкреслив, що сама Суджа, яка поділена на дві частини річкою, являє собою непоганий укріпрайон для розміщення сил і засобів, більша частина якого розташована на правому березі природної перешкоди, тобто штурмувати в лоб його буде вкрай проблематично.
Другою метою експерт вважає відтягнення сил та засобів російських військ з інших напрямків.
“У другій половині дня 6 серпня вже з'явилася інформація, що російське командування почало перекидання підрозділів зі складу Брянського угруповання, загальна чисельність якого 10 тисяч о/с та Бєлгородського, загальна чисельність якого понад 50 тисяч о/с, але більша частина якого задіяна у боях на півночі Харківської області. Тобто перекидання цих сил та засобів вплине на бої на Харківщині та послабить там тиск РОВ”, — зазначив він.
Якими будуть наслідки прориву
Як зауважив Олександр Коваленко, Суджанська операція показала, що Росія практично не має контролю кордону з країною, яку Росія роками демонізувала і на яку напала 2022 року.
“Якщо на цій ділянці кордон не те щоб не на замку, а навіть не на підпорі, то що говорити про кордон з Монголією чи Китаєм?” — риторично запитує експерт.
Крім того, за його словами, Суджанська операція вже показала, що російська офіційна влада продовжує брехати і зізнається у провалах тільки тоді, коли брехню уже неможливо приховувати.
“І найголовніше — російському командуванню як не вистачало ресурсів, так і не вистачає. Щоб вирішити проблему фронту в 20 км, глибиною до 15 км, вона змушена перекидати до зони кризи додаткові війська, послаблюючи інші напрями”, — наголосив Коваленко.
За його словами, така нездатність російського командування є показовою для всіх спостерігачів — як тих, кого Кремль називає недружніми країнами, так і тих, кого він вважає своїми "партнерами" та "друзями".
Нагадаємо, під час боїв у Курській області РФ невідомі повстанці звільнили від путінської влади такі населені пункти, як Дар’їно, Гоголівка, Гончарівка, Свердлікове, а в Олешні взято опорні пункти. Українська сторона офіційно ще не коментувала події.
Читайте також: