Путінська війна стала довшою за Першу світову: що відрізняє її від катастрофи імперії

Повномасштабна війна Росії проти України вже триває довше, ніж бойові дії Першої світової війни. Якщо Перша світова тривала 1567 днів — з 28 липня 1914 року до 11 листопада 1918 року, то російське вторгнення, розпочате 24 лютого 2022 року, вже перевищило цей термін.

Про це йдеться в аналітичному матеріалі Kyiv Post.

Автори порівнюють нинішню війну РФ проти України з участю Російської імперії у Першій світовій і вказують на кілька важливих відмінностей.

Головна з них — масштаб залучення суспільства. Для Російської імперії Перша світова була тотальною війною з повною мобілізацією, яка зачепила майже всі сфери життя країни. Тоді до армії мобілізували близько 12 мільйонів людей із населення приблизно 175–180 мільйонів.

У сучасній Росії війна проти України також має величезні наслідки, але Кремль намагається уникати повної мобілізації суспільства. За оцінками української розвідки, станом на червень 2026 року на українському напрямку могли служити від 1,8 до 2 мільйонів росіян.

Втрати РФ у нинішній війні, за даними ЗСУ та міжнародних дослідницьких груп, можуть сягати близько 1,2 мільйона убитих, поранених або виведених із ладу військових. Водночас у Першій світовій втрати Росії були значно масштабнішими для суспільства: близько 9 мільйонів солдатів загинули, були поранені або вибули з інших причин.

Попри різницю в масштабах, ризик для російського солдата після потрапляння на фронт залишається надзвичайно високим. У Першій світовій близько трьох чвертей військових зазнали поранень або загинули. У війні проти України цей показник, за оцінками авторів, може становити 60–65%.

Ще одна відмінність — склад армії. У Першій світовій російське військо переважно складалося з селян, багато з яких були малограмотними. Офіцерський корпус походив здебільшого з дворянства та міської освіченої верстви, що створювало глибокий соціальний розрив у війську.

Сучасна російська армія формально більше спирається на контрактників і мобілізованих із бідніших регіонів. Найактивніше поповнення набирають у малих містах, Сибіру, на Північному Кавказі, у Бурятії, Туві та республіках Поволжя. Натомість Москва, Санкт-Петербург та інші заможні регіони дають значно менше військових.

Автори також наголошують, що нинішню війну помилково описувати лише як “окопну” і статичну. Вони зазначають, що і під час Першої світової на Східному фронті відбувалися масштабні маневрені операції, і у війні Росії проти України фронт не залишався незмінним.

У перші місяці вторгнення обидві сторони втрачали й повертали значні території. Пізніше війна перейшла до менших, але постійних операцій — зокрема російських спроб захопити міста Донеччини та Луганщини, а також українських операцій на півдні і вглиб російської території.

У тактиці Росії автори бачать багато спадкових рис. І Російська імперія, і сучасна РФ робили ставку на концентрацію сили на вузьких ділянках фронту, масовану артилерію, великі людські втрати та здатність солдатів виживати в поганих умовах.

Водночас технологічна частина війни різко змінилася. Росія, як і понад століття тому, має проблеми з виробництвом складної військової техніки у потрібних масштабах. У Першій світовій їй бракувало снарядів, кулеметів, літаків і сучасної логістики. У нинішній війні РФ залежить від іноземних компонентів для високоточної зброї та була змушена закуповувати боєприпаси у Північної Кореї.

Окремо автори згадують безпілотники як ключову зброю сучасної війни. Російські успіхи в цьому напрямку значною мірою пов’язані з іранськими розробками, тоді як Україна активно створює власні системи — від ударних дронів до крилатих ракет.

Попри тривалу війну, сучасна Росія поки не перебуває в ситуації, подібній до 1917 року. Тоді суспільство було виснажене тотальною мобілізацією, нестачею товарів, інфляцією, мільйонами втрат і політичною боротьбою, що зрештою призвело до падіння імперії.

У Росії 2026 року, як зазначають автори, політична опозиція слабка або перебуває в еміграції, медіа контролює держава, а силові структури залишаються лояльними Кремлю. Більшість родин поки не відчувають війну настільки прямо, як російське суспільство часів Першої світової.

Втім, частина ознак пізньої імперської кризи вже помітна: інфляція, великі втрати, недосяжні цілі війни, технологічні проблеми, міжнародна ізоляція та відчуття, що від війни виграють лише наближені до влади групи.

Автори підсумовують: Росія ще далека від краху зразка 1917 року, але багато чинників, які тоді підірвали імперію, вже стали частиною російської реальності у війні проти України.

Раніше повідомлялось, що війна в Україні триває довше, ніж Перша світова. 11 червня 2026 року розпочалася 1569-та доба повномасштабної війни — тепер війна в Україні триває офіційно довше за Першу світову. Перша світова війна тривала 1568 днів — трохи більше як 4 роки.

Нагадаємо, колишній високопосадовець ЦРУ США Ґленн Корн заявив, що до кінця року Україна може досягти припинення вогню. На його думку, це не означатиме повного завершення війни, проте може стати кінцем її активної фази, зокрема масованих бомбардувань українських міст та ударів у відповідь по території РФ.