Розведення сил у Станиці Луганській: хто отримав тактичну перевагу та які існують подальші домовленості

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

У ЗСУ запевняють, що розведення військ на Луганщині не є капітуляцією та поступками ворогу.

Головна подія тижня - українські війська відійшли назад. Щоправда, лише на крихітній ділянці фронту, біля Станиці Луганської. За три дні - українці і бойовики мають синхронно відвести на кілометр свої сили від лінії зіткнення - вона приблизно по центру річки Сіверський Донець. І демонтувати позиції.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

ВідеоВперше за чотири роки ЗСУ відійшли назад від своїх позицій на Донбасі

Головна подія тижня – українські війська відійшли назад. Щоправда, лише на крихітній ділянці фронту, біля Станиці Луганської. Що ж таке, це спільне розведення сил, про яке домовились, до речі, ще в 2016 році за президентства Порошенка. За три дні українці і бойовики мають синхронно відвести на кілометр свої сили від лінії зіткнення і демонтувати позиції. Довжина ділянки фронту теж кілометр. На четвертий день дві сторони доповідають про виконання. На п'ятий - ОБСЄ перевіряє виконання завдання. Що ж насправді стоїть за цим військовим і політичним маневром і чи відкриє Україна шлях ворогу до Маріуполя – дивіться далі.    

Вперше за чотири роки ЗСУ відійшли назад від своїх позицій на Донбасі

На четвертий день - дві сторони доповідають про виконання. На п'ятий – ОБСЄ перевіряє виконання завдання. Якщо ворог не виконає умов, українці повернуться в старі окопи.

Вперше за чотири роки вони йдуть не вперед, а назад. У небо здіймається біла ракета. Українські солдати залишають окоп і хутко стрибають в БМП. Бронемашина сумно гарчить і гребе гусянками геть від позиції. Ця бойова машина піхоти щойно вийшла з позиції, де не залишилося жодного українського бійця.

За домовленістю, українські військові мали відійти з двох спостережних пунктів. Бойовики — відповісти дзеркально. На другій з полишених позицій прапор є, а бійців вже немає. А далі - укріплення противника з трикольоровою ганчіркою.

Водночас, на блокпосту бойовиків вже зараз не має бути військових, - так званих, "військових", але там є люди в російському камуфляжі і в касках з незрозумілими позначками.

На ці позиції підійшли разом із Леонідом Кучмою. Експрезидент нещодавно очолив українську делегацію Тристоронньої Контактної групи на перемовинах в Мінську. Трійко бойовиків дивляться на нас відкрито. Ще один приховано спостерігає з укриття. Ніхто не квапиться забиратися з блокпосту.  Поруч з бойовиками – спокійно почувається патруль ОБСЄ. Ближче до нас - нервові молодики в цивільному, які агресивно переконують - під окупантом добре жити.

Схоже, противник вже зараз порушує домовленості. Кучма звертає на це увагу заступника голови місії ОБСЄ. У відповідь той фактично розписується в неспроможності вплинути на ситуацію.

"Це не наше рішення, ми тільки моніторимо і спостерігаємо, що має бути зроблено", - пояснюють там.

"Та я розумію. А кому я потрібен це говорити? Ви ж єдина контрольна структура тут", - підкреслив Кучма.

Тільки тоді, коли люди в російській формі зникнуть звідси і приберуть свою камуфльовану будку, українська сторона розпочне будувати новий міст. На радість пенсійним туристам з окупованої території. Але розмінування підходів до майбутнього мосту триває вже зараз. Все узбіччя хтось щедро засіяв російськими монетами.

Власне, для того, щоби відбудувати перехід, українці й домовились з противником про розведення військ. Це офіційна версія. І вона сигналізує, що система координат на Донбасі змінюється.

"Ви чули заяву президента України пана Зеленського. Він сказав ні. Цього не буде (перемовин з ватажками бойовиків  -ред.)", - одразу ж наголосив Кучма.

Українські бійці та, відповідно, бойовики відводяться на кілометр від лінії зіткнення, яка умовно проходить по центру річки Сіверський Донець. Про це було домовлено ще 2016 року. Але в тому ж таки 2016 ворог, прикрившись мирним населенням, захопив плацдарм на цьому боці річки і побудував свою халабуду з триколором як раз перед зруйнованим мостом – єдиним переходом між окупованим Луганськом і підконтрольною Україні територією. Схоже, окупанти трохи надурили самі себе. Бо тепер їм своїх треба відводити далі, ніж нам - своїх. Українські десантники відходять метрів на триста. Бойовики – на півтора кілометри. Важко повірити, але тактично українці виграли.

"Ми спочатку запереживали, а потім зрозуміли, що все ж таки тут буде краще. (Переживали – ред.) що будуть думати люди, що будуть думати хлопці, які держали тут оборону з чотирнадцятого року. Але ж ми Станицю не покидаємо. Ні, ні, ми нічого не програли, навпаки, наростили собі переваги над ворогом", - розповідають військові.

В руках у генерала Бондара помічаю карту. На карті - кілометрова зона відведення. До неї потрапляє й будівля селищної адміністрації. Тепер її господар щиро побоюється візиту ворожих диверсантів.

"Ми добре розуміємо, що наші військові зроблять все для забезпечення безпеки. Але вірити Путіну і його банді неможливо", - зазначив голова Станично-Луганської РДА Юрій Золкін.

Наступний крок, оголошений штабом Об'єднаних Сил, не на жарт змусив напружитися. Демілітаризована зона біля Маріуполя. Одразу ж згадалися плани зразка 2015 року - відвести українських бійців із Широкиного. Там, на руїнах, ми зустріли маріупольця, який в п'ятнадцять потрапив під обстріл російськими "градами", а чотири роки потому підписав контракт з морською піхотою. Відведення звідси юнак сприймає як загрозу своїй рідній домівці.

"Ми вийдемо, вони зайдуть на наші позиції. Будуть ближче до міста Маріуполя", - пояснює військовий.

Та замкомандувача Об'єднаними Силами спробував розвіяти сумніви. Демілітаризована зона має бути створена лише на окупованій території. Тобто, відступати на Азові українцям не доведеться.

"Другий етап - створення демілітаризованої зони, вільної від озброєння і важкої техніки, окресленої чотирма населеними пунктами, це Новоазовськ, Саханка, Кальміуське і Кумачово. Там взагалі не повинно бути важкої техніки і озброєння", - пояснює Богдан Бондар.

Отже, ані стратегічне Широкине, ані Маріуполь в цю зону не входять. А на неконтрольованій ділянці російсько-українського кордону в режимі 24на7 мають стати патрулі ОБСЄ, аби заблокувати рух техніки окупантів. Тоді й тільки тоді український Генштаб розглядатиме подальші варіанти розведення сил. Та, з огляду на обмежені ворогом можливості ОБСЄ, ці плани видаються фантастичними. Особливо, коли зі спорожнілих українських позицій дивишся в обличчя бойовикам.

Андрій Цаплієнко

Залиште свій коментар

Вибір редакції