Серпневе загострення. Військові експерти розповіли, чи бути війні на Донбасі

Дата публікації
Серпневе загострення. Військові експерти розповіли, чи бути війні на Донбасі

ТСН.ua

Чого домагається Росія та чи потягне повномасштабний конфлікт на Сході України - розповіли експерти у коментарі ТСН.ua.

У неділю, 16 серпня, із самохідної артилерійської установки (САУ) обстріляли селище Сартана, що під Маріуполем. Під час обстрілів загинули мирні жителі, постраждала дитина.

Проте загострення на Донбасі почалося ще тиждень тому, коли вночі проти 10 серпня стався серйозний бій під селом Старогнатівка, що за 30 км від Волновахи. Пізніше бойовики ще не раз накривали Старогнатівку з артилерії. Також, встановлюючи "чорні рекорди", вони обстрілювали околиці Донецька, Станиці Луганської, Щастя. 

Унаслідок обстрілів та боїв Україна понесла втрати як серед військових, так і мирних жителів. Чимало людей постраждало.

Усе це відбувається на фоні повідомлень про провокації та навіть теракти, які готують бойовики "ДНР" і "ЛНР" до Дня Незалежності.

У Генштабі загострення ситуації на маріупольському напрямку пов'язали із прибуттям на окуповані території російського генерал-полковника, заступника командувача сухопутних військ Росії Олександра Лєнцова. Його називають одним із кураторів бойовиків. 

Український Генштаб дозволив бійцям застосовувати артилерію проти бойовиків

Український Генштаб дозволив бійцям застосовувати артилерію проти бойовиків

У свою чергу голова МЗС Павло Клімкін заявив, що провокації (9 серпня у Широкиному) та атаки бойовиків у маріупольському напрямку є свідомими кроками, які мають на меті підірвати відведення озброєння калібром менше 100 мм та деескалації ситуації навколо Широкиного. 

Натомість його російський колега Сергій Лавров сьогодні визнав, що на Донбасі дійсно триває підготовка до масштабних боїв, однак звинуватив у цьому українську сторону. Водночас рупор Кремля наголосив, що у зв'язку з цим Росія хоче провести зустріч у "нормандському форматі", на якій зокрема має бути обговорений проект змін в Конституцію України, який стосується проведення місцевих виборів на Донбасі і надання цим територіям особливого статусу.

Відтак простежується вже не раз опробувана російським керівництвом тактика: загострення на Донбасі - зустріч у "нормандському форматі"- примушення української сторони до поступок. ТСН.ua запитав у військових експертів, до чого призведе теперішнє посилення дій у зоні АТО і чого домагається Росія.

УНІАН
Валентин Бадрак:

- Справді, у серпні ймовірність великої війни стала дуже високою. Вважаю, не варто гадати, які справжні причини ревізії колишніх планів досягнення "московізаціі України" більш складним технологічно, але менш кривавим шляхом на, як тонко виразився російський аналітик Павло Фельгенгауер, "використання військової опції". Так чи інакше, є ознаки, що кремлівський авантюрист, можливо, вперше відчув на своїй шиї петлю. У будь-якому випадку, тиск економічних лещат не просто істотно збільшив його особисті ризики, але фактично позначив відлік часу в боротьбі із Заходом. Для України цей висновок двозначний, тому що саме її територія може використовуватися для нанесення ляпасу Заходу.

Саме усвідомлення українським військово-політичним керівництвом реальності такого військового сценарію змусило по-новому поглянути на проблему підготовки оборони. З одного боку - сили оборони України протягом останніх місяців демонстрували високу здатність реагування на атаки російсько-терористичної армії на Сході (чого вартий тільки провал наступу бойовиків під Мар'їнкою на початку червня). З іншого - проблема України в тому, що всі півтора року битв генерали готувалися до старої, а не нової війни. До нинішнього дня українська армія мала справу з війною третього покоління - тієї, що нав'язала Росія в надії заретушувати свою участь. Відтак, це ще не справжня сучасна війна, на яку здатний Путін. Дотепер Кремль робив ставку на максимальне ураження особового складу українських підрозділів, але як для останнього аргументу непередбачуваний і ризиковий господар Кремля може зважитися на війну покоління "4+" - із застосуванням сучасних літаків, вертольотів і ракетної техніки. І до неї українське військо, на жаль, поки ще не готове.

Технологічно почати наступ досить просто, створивши одну з провокацій, які Москва продукує ледь не щоденно. Але я впевнений, що Путін, тримаючи армію на повідку, постарається утриматися від повномасштабної війни, максимально використовуючи найману армію з терористів і відряджених військовослужбовців регулярних військ, щоб атакувати тільки у разі відповідного ходу українських сил оборони.

Хоча такий хід - нерозсудливість, яка бумерангом знищить нинішню правлячу верхівку Росії, в розрахунках російських технологів все ж є гідні уваги нюанси. Перший з них - упевненість, що у президентської і прем'єрської партій в Україні рейтинг знаходиться на рівні ватерлінії, і активізацією бойових дій у Донбасі можна багато чого змінити в Києві. Адже змагання за владу між Петром Порошенком і Арсенієм Яценюком давно перестало бути таємним підкилимовим боєм. У ньому, можливо, не було б нічого поганого, якби за безперестанними змінами декорацій не стала миготіти людина з рушницею. Крім того, ні для кого не секрет, що на нижніх поверхах армійської будівлі зростає нерозуміння влади, у зв'язку з чим дуже непросто розібратися, де діють виверти лукавого Кремля, а де наїжачена правда лоскоче нерви людям на передовій. І тому, спостерігаючи за суперництвом глави держави і глави уряду напередодні осінніх виборів, в Кремлі потирають руки.

Водночас не можна сказати, що українська армія не змінюється. Здатність реагування та загальне управління на рівні рот - батальйонів, і навіть бригад, зросла до дуже високої. Безумовно посилилася вітчизняна артилерія. У підрозділах з'явилися "Фурії" (безпілотники тактичної ланки вітчизняного виробництва) і "Малахіти" (РЛС виявлення вітчизняного виробництва) - перші вагомі результати роботи приватного сектора "оборонки". На жаль, згадані та деякі інші досягнення поки жодним чином не наближають Україну до такого рівня захищеності, який змусить ущербні особистості відмовитися від нападу.

А поки фактором стримування агресії залишається патріотизм і розуміння Генштабом РФ, що казковий сценарій глобальної військової операції шляхом використання тільки найманої терористичної армії Донбасу неможливо реалізувати.

Читайте більше у публікації Валентина Бадрака: Повний назад, або Алхімія військової реформи

Офіційний сайт Президента України
Микола Маломуж:

- Приводом для ескалації ситуації на Сході був зрив переговорів Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання ситуації на Донбасі. 

Під час переговорів Росія сподівалася все-таки домогтися рішення про проведення місцевих виборів у жовтні на окупованих територіях за особливим сценарієм, тобто з урахуванням зміни Конституції та прийняття відповідного закону.

Друге, чого хоче домогтися Росія і про що неодноразово заявляли ватажки бойовиків - що ми повинні відвести озброєння по всьому периметру, в тому числі і з тих стратегічних позицій, на які вони мають види. Йдеться про Широкине, Піски, Авдіївку, Щастя. Якщо Україна на це піде, буде створена загроза захоплення цих стратегічних позицій і згодом - втрати нових територій.

До зриву переговорів Кремль всіляко намагався вплинути на Європу і США, щоб вони в свою чергу натиснули на Україну, і під час зустрічі Контактної групи ми погодилися на все, що він хоче.

Однак сподівання Росії не виправдалися - ні Європі, ні США такі спроби попихати ними були не до душі. Тому Путін застосував свій традиційний у таких випадках прийом - силовий. Активізація бойових дій в зоні АТО почалася за всіма основними напрямками. Починаючи від Маріуполя, тільки тепер з півночі, Авдіївки, Пєсков, до Станиці Луганської та Щастя.

Одночасно Росія почала операцію зі звинувачення саме України у підготовці нових атак і у відновленні серйозних бойових дій в порушення Мінських угод. Путін сподівається, що в результаті вдасться дискредитувати наше керівництво перед світовою громадськістю, в першу чергу перед країнами-гарантами, перед ОБСЄ, США - і з їхньою допомогою змусити Україну піти на поступки по всіх пунктах.

Попутно Кремль готує й іншу операцію. Планується восени-взимку "охолодити" Схід і "розігріти" всю іншу Україну. Заморозивши війну на Донбасі, Росія підкидатиме хмизу у вогонь всіх проблем, щоб запустити в Україні масові протести. Напруга в суспільстві, складна економічна ситуація, зростаючі тарифи на комунальні послуги, міжрегіональні розбіжності та невдоволення політикою влади на всіх рівнях - все це Кремль візьме на озброєння, щоб у підсумку домогтися позачергових президентських і парламентських виборів і привести до влади проросійські сили. Активізація військових дій з одного боку, і політична робота на решті території України з іншого - це основна стратегічна лінія, яку обрала Росія на найближчий час.

Тому масштабного наступу в короткостроковій і середньостроковій перспективі очікувати не варто - у Путіна інші плани. Це підтверджують і наявні оперативні дані. У Росії зараз немає ресурсів для якихось масштабних військових дій. Та й політично на даний момент їй більш вигідно виставляти Україну порушником Мінських угод, а не показувати своє справжнє обличчя - агресора, а не миротворця. Інакше НАТО може перестати дотримуватися нейтралітету в ситуації на Донбасі. А це для Росії дуже небезпечно: і санкції, і військове протистояння з Північноатлантичним альянсом вона не потягне.

Читайте більше у колонці Миколи Маломужа: Що запланував Путін

фото: Центр Разумкова
Микола Сунгуровський:

- Українські військові зараз - головні дійові особи на Донбасі. За наявності будь-якої скільки-небудь малої ймовірності, яка загрожує непоправними наслідками, готовність до наступу з боку Росії повинна бути. А така ймовірність існує. Навіть не мінімальна - з урахуванням того, що поновилися й інтенсифікувалися бойові дії, і того, що кордон продовжують перетинати не лише гуманітарні вантажі, але поповнення і військова техніка з Росії. На кордоні уже зосереджено близько 50 тисяч озброєних сил РФ, в тому числі авіація та засоби протиповітряної оборони. Відтак цю ймовірність мінімальною не назвеш. За всіма мірками, це підготовка до війни.

В принципі, така ситуація не нова для цього конфлікту. Не нове і те, що ці війська, які зосереджуються на кордоні, використовуються потім всередині Донбасу. Цьому є приклади Іловайська, Дебальцевого. Тому це може бути не широкомасштабна наступальна операція, а окремі (або на окремих напрямках) потужні удари для того, щоб завдати українській стороні якомога більших збитків. Можуть бути навіть не тільки жертви в людських життях, а й територіальні жертви, тобто вони можуть відвоювати окремі населені пункти, і таким чином примусити наше військово-політичне керівництво до того, щоб в рамках переговорного процесу воно пішло на якісь поступки російській стороні.

А які поступки - це вже озвучувалася неодноразово. Це і визнання або особливий статус "ДНР-ЛНР", це розширення меж цих "республік" аж до кордонів областей. Це організація або виділення сухопутного коридору в Крим, який не треба буде утримувати силою, чого Росія, загалом-то, і боїться. Тобто зайняти територію вона може, а ось утримати її - навряд чи. А тут, якщо Україна підпишеться під цими домовленостями, то змушена буде їх дотримуватися. Хочу наголосити, що Путін від своїх цілей не відмовився. І є дуже велика вірогідність того, що будуть використані ходи, найнесподіваніші для нас.

Ольга Скичко

Наступна публікація