Шоста річниця трагічних подій у Донецькому аеропорту: кіборги розповіли, скільки днів тривала оборона

В Україні вшановують пам'ять військовослужбовців Збройних сил, які загинули під час героїчної оборони Донецького аеропорту (ДАП). У шосту річницю трагічних подій у ДАП, бійці, що пройшли те пекло й вижили, наголошують — оборона тривала не 242 дні, а на два більше — 244. І хоча після падіння нового терміналу боїв за ДАП, по суті, не було, та група українських бійців іще перебувала на території аеропорту.

Про це йдеться 21 січня в сюжеті ТСН.19:30.

Тоді бойовики, запросивши тишу, заклали міни, які рвонули 20 січня. Під уламками опинилися пів сотні загиблих. Хто вижив, уже 21-го здалися в полон.

Кіборгами захисників ДАПу прозвали самі бойовики. Просто в рацію вони кричали своїм, що українські захисники непереможні.

Захисник Донецького аеропорту Руслан Боровик зазнав поранення і контузії. Він завжди окрім зброї на ротацію в ДАП брав фотоапарат. Знімав усе, що бачив — і побратимів, що снідали під кулями, і те, чим кіборги відповідали на ворожі обстріли. За шість років по тому, коли війна не виграна, а Донбас не звільнений, Руслан усе одно каже, що майже ні про що не шкодує. Лише про те, що пам'яті про запеклі бої міг привезти більше.

У Михайлівському Золотоверхому соборі відбулася панахида за загиблими в аеропорту. Щороку на неї приходить дедалі менше людей. Нині це були здебільшого ті, хто сам там воював.

Офіційно оборона аеропорту тривала 242 дні. Але захисники ДАПу і родини загиблих кіборгів нині наголошують, що останні живі й неушкоджені українські бійці вийшли звідти на 244-й день.

Так, мати загиблого кіборга Світлана Ридзанич переконує, її син Максим із шістьма бійцями ще два дні після займав пожежну частину аеропорту. Бій бойовикам не давали, але й ті в атаку на хлопців не йшли.

Надвечір у пам'ять про загиблих кіборгів на Михайлівській площі бійці запалили саме 244 свічки. Лампадки виклали у вигляді диспетчерської вежі. Кажуть, історія Донецького аеропорту — трагічна сторінка історії України, але, тим не менш, це історія про те, що українці готові стояти за своє до останнього.