"Сіра зона": як і хто контролює нелегальну торгівлю на мільярди між Україною і окупованим Донбасом

Тривожні натяки, затишшя, яке може підірватися будь-якої миті, та "сіра зона", де триває нелегальна чи напівлегальна торгівля з окупованими територіями. Ось чим дихає фронт.

Величезний анклав цієї "сірої республіки" зі своїми законами і правилами життя уже два місяці досліджує кореспондент ТСН Олексій Бобровников, ідеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

"Чорна торгівля" з сепаратистськими територіями вийшла на новий щабель. Тепер усі основні товаропотоки контролюють з Києва і нелегальний бізнес сягнув нового рівня.

На тему сірої торгівлі всі в зоні АТО говорять з закритим обличчям. Зведені групи по боротьбі з контрабандою, на кшталт розстріляної групи Ендрю, почали працювати тільки після прямого втручання президента. Силові відомства аж надто повільно реагували на сигнал до їхнього створення. Після загибелі команди Андрія Галущенка (Ендрю) виїзди мобільних груп у "сіру зону" зменшились до мінімуму.

У "сірій зоні" торгують усім. Контрафактні, підробні цигарки – звідти. Якісні – туди. Якісне паливо – до сепаратистів. Дешева підробка – назад. На перший погляд у цьому немає логіки. Насправді, на території сепаратистів вистачає палива для військових машин і категорично бракує для цивільних.

Кілька днів тому в напрямку Червоноарміськ-Карлівка-Донецьк пройшли вісім цистерн із паливом для потреб мешканців "ДНР".

Фактично на лінії розмежування утворилася справжня "сіра республіка", її бюджет вимірюються десятками мільярдів гривень. За дуже приблизнини підрахунками економістів, обсяг торгівлі з окупованою частиною Донбасу за перші дев'ять місяців цього року сягає 35-50 млрд грн.

Їх було лише троє, хто могли говорити про нелегальні товаропотоки із відкритим обличчям, – Ендрю, Бармалій, Рой. Ендрю загинув. Другий звільнився, третій робить роботу мовчки, без коментарів.

Представники одного з підрозділів Збройних сил самі вийшли на ТСН. Ми говоримо не з однією людиною. Їх на зустріч приїхало десятеро. Всі решта – за кадром, щоб не світити обличчя і не показувати шевронів. Вони теж бояться вже не ворога. Вони бояться своїх.

"Якщо є бажання, то перекрити можна все. За один день. Але бажання немає ні в кого, бо – величезні гроші. Починаючи від самих початків, як тягати контрабанду почали місцеві, "нагорі" про це спочатку не знали. Інформація надходила. Та до Києва воно тягнулося. Коли ми робили кілька затримань, то почалися дзвінки з Києва (із київських СБУ, МВС) – цього відпустити, сюди не лізти", – зазначає боєць АТО.

Чоловік розповідає, що "сірі" торговці "почали більш конспіративно працювати. Якщо раніше гроші віддавалися чітко на блокпостах чи об'їзних дорогах, то тепер чітко відпрацьована схема. Над ними вже стоїть одна людина, без дозволу якої не провозять. А гроші централізовано заносять у СБУ, прикордонникам, інші структури. Якщо раніше стояв на блокпосту офіцер, максимум у званні сержанта, то тепер це відбувається вже централізовано через "верхівку".

З одним з підрозділів Збройних сил ми об'їжджаємо територію, формально контрольовану українськими військовими. Насправді, дірявий як сито кордон із мережею об'їзних доріг дозволяє перетнути "сіру зону" без жодного блокпосту.

Бійці показують тракт, якого немає на картах, – ціла дорога, яка прокладена через дамбу біля села Гранітне, веде на "сепарську" територію.

Тим часом так звані "логістичні центри", які покликані побороти контрабанду, відкривши можливість відкрито торгувати з захопленими територіями, працюють дуже дивно. На жодному з них ТСН не вдалося дізнатися, яким чином торговцеві тут розпочати свій бізнес.

Більше подробиць дивіться в сюжеті Олексія Бобровникова.