Страх просто паралізує: мешканці знищеного села на Миколаївщині розповідають про постійні "прильоти"

Дата публікації
Перегляди
9379
Час на прочитання
3 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Страх просто паралізує: мешканці знищеного села на Миколаївщині розповідають про постійні "прильоти"

Фото: Миколаївська обласна державна адміністрація

За селом Шевченкове на Миколаївщині вже лінія фронту і окупанти дістають по селу з важкої артилерії, та тут залишаються мешканці, які не мають можливості виїхати.

Окупанти стріляють від рання і до сутінків, та серед руїн села все ще живуть подружжя пенсіонерів, яким їхати не має куди і важко, бо чоловік без ноги, йдеться в ТСН.

 У людей вирва у дворі, вирва за будинком, в дому немає скла, світла і води. «Перший прильот був 27-того, потім тут і позаду ще три прильоти, повибивало вікна, рами, наскрізь стіни. Бачите, не має нічого», - показують люди.

Коли летить снаряд тітка Люба вже знає куди, тому час до часу виходить з чоловіком на ганок погрітись на сонці. «Вже третій місяць я просто дивлюсь – ага, собака ходить, летить туди, а якщо він ховається, а ще нічого не чути, треба ховатися. Через хвилинку вже чуєш, куди летить. Він був поранений, і кіт був тут», - розповідає жінка.

У цьому пеклі вони вирішили лишитись вдвох на цілій вулиці.  Їхнє селище зовсім поруч лінії фронту якщо точно, то вона за селом. Окупанти розбивають його артилерією. «Знищили у нас всі заводи, школи, інтернат розбомбили геть», - розповідають люди.

Осколками і нерозірваними снарядами усіяні поля довкола селища. З землі стирчать набої від «Смерчів» та «Ураганів». На цій ділянці Миколаївщини окупанти вистрілюють тоннами боєприпаси.  Через масовані обстріли більшість місцевих - виїхали. Сусідів майже не має, усюди пустка.

Чоловік без однієї ноги, йому важко у 64 роки стрибати у підвал, коли небезпека, але Леонід навчився завдяки дружині. «Всю ніч в підвалі, буває і вдень лазим в підвал, а вночі постійно», - каже чоловік.

У кінці вулиці ще живе 86-річна Любов Дмитрівна лише із собакою та котом. Рідні померли, а їхати нікуди. Спить у коридорі і по вечорам рахує прильоти і молиться, щоб не влучило у її і так вже напівзруйноване житло. «Бувають такі страшні вистрели, як газ вибухає, як бомби розривались в той момент, стояла дивилась у вікно як летіло. Паралізує чоловіка, я не могла кричати, подумала, що то напевно вже все», - каже жінка.  

Життя серед руїн: як подружжя пенсіонерів живе на лінії фронту

Життя серед руїн: як подружжя пенсіонерів живе на лінії фронту

З цього села її маленькою з батьками виганяли фашисти, тепер це роблять рашисти. Згадує як бігла під вогнем німців. «Коли бігли через село, так пуля пролетіла, я кричу: «Мама», а вона: "Біжіть". Я думаю, раз Бог дав мені тоді життя, я і цю війну маю пережити», - сподівається жінка.

По селу в різних кутках лунають вибухи. На вулиці жодної живої душі. Хтось знову у підвалі, а хтось виїхав і забув свого собаку. У розбитій літній кухні на господарів чекає контужений пес, він не чує розривів, що лягають зовсім поруч. Він просто гавкає на чужих біля ганку будинку його господарів.

Читайте також:

Військовий експерт пояснив голову мету білорусів у проведенні активних "навчань" на українському кордоні

Військовий експерт розповів про успіхи українського контрнаступу на півдні і важкі бої за Севєродонецьк

У Маріуполі супермаркет перетворили на масове сховище тіл вбитих окупантами мешканців

Наступна публікація