На допомогу держави мешканці прифронтового містечка не розраховують.
Сьогодні вранці в Авдіївці розбили три житлових будинки. Хоча місто й на третину спорожніле, проте знайти навіть дах над головою буває надзвичайно складно. Найважче інвалідам, пенсіонерам та крихітним дітям. Історія кореспондента ТСН Наталі Нагорної якраз про таких людей.
У 23 роки Славко вчиться ходити наново. Пересування по орендованій квартирі стало геть неможливим – аби дістатися зі спальні до зали чи до вбиральні Славко витрачає щонайменше 10-15 хвилин.
Сестра Славка, мати-одиначка, із 9-місячним малюком не живе, бо вчиться на окупованій території. Батьків у Насті та Славка давно немає – лише 83-річна бабуся, якій і самій не завадить нянька. Квартиру наймають усі разом: загалом шестеро.
Катерина – опікун Славка, колись була його сусідкою. Свою хату мати-одиначка продала і з донькою переїхала до осиротілих Насті та Славка, проте з хати довелося тікати. Нещодавно сьомою в орендованій хаті трохи не стала ще й Катеринина баба. Валентину Миколаївну у 83 роки вигнала з дому дочка –тепер жінка змушена винаймати крихітну кімнатку без газу та води. Стара розповідає – донька продала її квартиру, отримувала її пенсію, а тепер іще й побилася за гуманітарку.
Єдину житлову площу всіх цих людей погоджується поїхати показати Славко, бо дуже сумує за будинком, але помітно нервується.
"Був обстріл великий о шостій ранку, і мене мало не вбило, з цієї сторони снаряд ліг, і мене вчасно штовхнули, я впав на підлогу", - розповідає хлопець.
У будинку шпалери тримаються на скобах, прикраси з обгорток ковбаси та старий матрац. ледве тримаються стіни, падають шпалери та смердить пліснявою , ще й цей будинок визнали придатним для проживання старої бабусі, маленької дитини та хлопчика-інваліда.
Через цей напівзруйнований дім претендувати на інше житло родина не може. Придбати – теж, бо й на таблетки грошей ледь вистачає і жодна людина в цій сім'ї вже не працює. На допомогу держави не розраховують, бо за мірками Авдіївки живуть іще непогано.