У Слов’янську у 8 річницю звільнення міста досі є ті, хто сумнівається, від кого прилітають снаряди

Дата публікації
Перегляди
10к
Час на прочитання
3 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
У Слов’янську у 8 річницю звільнення міста досі є ті, хто сумнівається, від кого прилітають снаряди

Російські артилеристи переводять свій вогонь на колись спокійне курортне містечко Слов’янськ та потужний промисловий центр – Краматорськ.

Сьогодні - 8-річниця звільнення Слов’янська від російських окупантів, але артилерійську канонаду знову чути вже в центрі міста. Слов’янськ намагається жити мирним життям, хоча  вже буквально за містом точаться запеклі бої. Гул артилерійської канонади не стихає, снаряди залітають і до самого Слов’янська. Ворог розбомбив, очевидно, дуже важливий для себе об’єкт – місцевий базар та з десяток маленьких магазинів, йдеться в ТСН.

Ніна Гужва прожила добрий шмат життя в Україні, була заміжня за українцем, але української мови вивчити не захотіла. І саме російська мова, а не потрощені магазини, її турбує найбільше і зараз. «Незрозуміло, хто стріляє. Ну, поки не ображає ж влада, не ображає, але погано, що російськомовних утискають начебто. Мене не утискають, мене ні, але там, у Луганську, вони ж ображаються», - певна жінка.

Навіть під артилерійськими обстрілами люди у Слов’янську мають такий великий привілей – бути аполітичними. «Я взагалі неполітичний, що одні, що інші, що ті стріляють, що ті стріляють», - каже перехожий.

А от Олексієві Юкову довелося визначитися відразу, за кого він у цьому житті. Він першим побачив усі жахіття ще тієї війни, яку тоді називали АТО - антитерористична операція. Він допомагав живим і витягав з поля бою мертвих. Російським бойовикам це не сподобалося. Підвал, короткий допит і  вирок.

"Вивели мене на сходи СБУ з підвалу і виносили людину на простирадлі і застрелили. Сказали, що зараз буде твоя черга, зараз тобі прочитають наказ від 41-го року. Я почав сміятися, який 41 рік, на вулиці ХХІ століття. Вони прочитали, що він підписаний Стрєлковим і що «пріговор прівесті в ісполненіє нємєдлєнно».  Думав тоді, що добру справу робив, людей загиблих збирав, хоч не просто так вбивають. Але почався обстріл", - пригадує представник пошукового загону «Чорний тюльпан» Олексій Юков.

Олексій врятувався дивом - його впізнав один із російських ватажків. У Слов’янську захоплювали у полон і журналістів. І сиділи вони у підвалах місяцями.

Тоді журналісти ТСН відзняли кадри, які облетіли весь світ, як із міськради збивають український герб, а росіяни форсують на військовій техніці, яку відібрали в українців. Стріляти тоді, у 14 році, у, здавалося б, братів-росіян,  українські солдати якось не наважувалися.

Але пройшло менше 4 місяців – прапор і герб повернулися на будівлю міськради Слов’янська, бригада, яка втратила тоді бронетехніку - зараз одна з найкращих на фронтів, знищує ворога сотнями. А бойовиків, які вихвалялися, що Україну розчавлять за кілька тижнів, уже давно нема серед живих. Вижили лише ті, які втекли до Росії.

Читайте також:

Росіяни вже зруйнували в Україні лише інфраструктури на три річні бюджети нашої країни

В Бучі зводять модульне містечко нового покоління: скільки коштуватиме і скільки родин заселять

Бійці піхоти на Харківщині під лавиною вогню утримують рубежі, та ще й знищують ворога

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Наступна публікація