Україна обрала результат замість бюрократії: чеський експерт пояснив роль ДПСУ в оборонних закупівлях під час війни
Українська система оборонних закупівель під час війни має оцінюватися не за формальними ознаками чи інституційною архітектурою, а за головним критерієм — здатністю забезпечувати фронт необхідним озброєнням та боєприпасами.
Таку думку висловив урядовий уповноважений Чехії з питань відновлення України та оборонної співпраці Томаш Копечний у своїй авторській статті для міжнародного профільного видання Defense Magazine.
Автор аналізує рішення кінця 2024 року про перерозподіл близько 23 млрд грн від Агенції оборонних закупівель Міністерства оборони до Державної прикордонної служби України та доходить висновку, що в умовах війни ключовим показником ефективності є не те, яка саме державна структура здійснює закупівлі, а те, чи отримують українські військові необхідне озброєння вчасно.
«Україна під час війни обрала функціональність замість формальностей, коли цього вимагала ситуація. У воєнний час це не слабкість. Це прояв державної спроможності», — зазначає Копечний.
У статті окремо наголошується, що Державна прикордонна служба не була випадковим учасником цього процесу.
За словами автора, ДПСУ вже мала статус розпорядника бюджетних коштів, досвід реалізації великих закупівельних програм, контакти з міжнародними постачальниками та діючі механізми укладання контрактів і доставки продукції.
Копечний підкреслює, що визначення військових потреб залишалося за Міністерством оборони та Генеральним штабом, а використання кількох державних каналів закупівель стало відповіддю на надзвичайні виклики воєнного часу.
На його думку, успішні поставки зброї залежать від роботи всієї системи — від пошуку виробника та отримання експортних ліцензій до логістики та доставки продукції кінцевому замовнику.
Саме тому, вважає автор, використання кількох державних механізмів одночасно було не ознакою хаосу, а інструментом зменшення ризиків та прискорення постачань.
На момент ухвалення рішень щодо закупівель через Державну прикордонну службу відомство очолював генерал-лейтенант Сергій Дейнеко.
Саме на період його керівництва припала масштабна трансформація ДПСУ після початку повномасштабного вторгнення Росії, коли прикордонники фактично стали повноцінним учасником Сил оборони України.
Попри критику, яка лунала навколо рішення про залучення ДПСУ до окремих закупівельних процесів, чеський експерт фактично наводить аргументи на користь того, що така модель допомогла державі зберегти швидкість та безперервність постачань у критичний для фронту період.
Після завершення роботи на посаді голови Державної прикордонної служби Сергій Дейнеко продовжив службу в секторі безпеки та оборони України. Він мобілізувався до війська та очолив 3-й прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.
Ключовий висновок статті Томаша Копечного полягає в тому, що під час війни держава повинна насамперед забезпечувати результат.
На його думку, українська модель продемонструвала здатність адаптуватися до складних умов міжнародного ринку озброєнь, використовуючи різні державні інструменти для виконання одного завдання — забезпечення Сил оборони необхідною зброєю та боєприпасами.
«Урок 2024–2025 років полягає не в тому, що від гнучкості потрібно відмовитися заради жорсткої уніфікації. Навпаки — гнучкість потрібно розумно інституціоналізувати, посилюючи контроль, координацію та довіру суспільства», — резюмує автор Defense Magazine.