До села Посад-Покровське, яке усі ці місяці було на нулі, повертаються люди: що застали

Дата публікації
Перегляди
1643
Час на прочитання
2 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
До села Посад-Покровське, яке усі ці місяці було на нулі, повертаються люди: що застали

Мешканці, які повернулися, ходять одними і тими ж доріжками - хоча сапери пройшли, в закутках села ще повно боєприпасів.

Із трьох тисяч мешканців тепер лише 170, і ті повернулися вже після того, як звільнили Херсон. Йдеться про село Посад-Покровське, яке усі ці місяці було на нулі. Окупанти і бомбили, і палили селище, намагаючись вибити наших захисників з околиць, але так і не змогли посунути лінію фронту. Селище згоріло повністю, до нього знову потягнулись люди, щоб відбудовувати свою понівечену землю, йдеться в ТСН.

До свого розбитого селища повернувся з Вінниччини чоловік з онукою. "Знаєте, рідні стіни гріють, зараз все збираємо, що можемо зібрати. Хату не знаю, що робити, якщо допомоги не буде, ще тридцять років будемо будуватися",- каже чоловік.

Жодного уцілілого будинку на вулиці, суцільні згарища і димарі. Розкидані газові балони та груди згорілого металу. Село Посад-Покровське стояло на лінії фронту. "Дві міни з фосфору, всередині все згоріло, метал плавився", - розповідають місцеві.

Ті, хто вже повернувся до села, шукають хоч трохи придатні для життя будинки. "Ми групуємося, щось робимо, в когось дах перекрили, комусь допомогли покрівлю зробити. Так кучкою живемо, всі з різних будинків в одному ночуємо, той, що більш-менш цілий, топимо буржуйки, так живемо", - кажуть люди.

Наталії 23 роки, вона виїздила з матір'ю, бабусею і лежачим дідусем на простріленій машині наприкінці березня, коли село вже руйнувала російська авіація та артилерія. Дівчина з тих, що повернулися до рідного села, напевно, наймолодша. Хоче облаштувати хоча б кімнату, аби рідні повернулися, бо дуже тужать за домівкою. "Сила духу якась, згуртування. Війна нас згуртувала, ми як одна родина, нас 170 людей. Головне - не падати духом, вірити, що все буде добре, все буде Україна, віримо в ЗСУ", - каже вона.

Від паркану залишилася тільки хвіртка, від веранди - шмат стіни. Жінка, яка все життя будувала свій дім, прийшла на поріг і мало не зомліла. Від родинного гніздечка залишилися стіни, і ті будь-якої миті можуть впасти. “Ми тут 32 роки прожили, у нас тут були сосни, ми на новий рік наряджали, все село раділо, дітки з садочка йшли, раділи, а тепер бачите, що зробили. Вигортати треба, веранда згоріла, кухня згоріла, там жах”, - каже Наталія.

Мешканці, які повернулися, ходять одними і тими ж доріжками - хоча сапери пройшли, в закутках села ще повно боєприпасів. Сільрада допомагає буржуйками, деревом та плівкою.

Читайте також:

На півдні окупанти починають відбирати майно людей, які виїхали з окупації

Наші захисники та захисниці повертаються з фронту та приносять війну додому. Як підтримати того, кого любиш

ЄС заборонить Facebook та Instagram збирати особисті дані користувачів для реклами

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Дата публікації
Перегляди
1643
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація