Діти, котрі пережили окупацію росіян, беруть до рук іграшкову зброю і чітко знають, хто їхній ворог, а лексикон поповнюється геть не дитячими словами.
Чи варто непокоїтися, коли діти не випускають з рук іграшкову зброю, йдеться в ТСН.
З автоматом напереваги семирічний Єгор Шеміт біжить своєю вулицею,вщент забитою обгорілою російською військовою технікою. Він пережив місяць російської окупації, а після відходу російської армії взявся за зброю. «Щоб захищати Україну від російських військових поганих. Дуже довго були, стріляли повсюди» , - розповідає про пережитий страх хлопчик.
На автомат пішов штахетник, а червоні пластикові кришки стали за приціл та курок, хлопчик змайстрував «зброю» самостійно. Із цієї іграшкою в руках і побачили Єгора піротехніки, що приїхали на розмінування з Чернігова до Шестовиці. «Він виглядав з-під паркану, був одягнутий у військову форму, український прапор, він був з дерев’яним автоматом… Казав, що охороняє вулицю , бо тут стояли російські війська», - розповідає речниця управління ДСНСУ Чернігівської області Ірина Щукіна.
На Єгоровій вулиці вціліли лише три хати, окупанти під людські двори підігнали три машини з боєприпасами. У будинку Віктора, як й інших його сусідів, шансів вистояти не було. «Загалом 240 крупнокаліберних снарядів тут рвалося години три, не менше», - розповідає чоловік.
Коли тут усе вибухало та палало, Єгор разом із бабусею-опікункою ховався в погребі, після цього до ігор хлопчика додалася війна, в яку раніше він не грався. Тепер тутешні малюки тільки в неї і граються. Сусідський Данило - на рік старший за Єгора - допомагав майструвати другий автомат.
Довоєнні мирні іграшки валяються в піску як непотріб, а в лексиконі цих дітей з’явилися нові слова. У калюжі хлопчаки поставили блокпост на воді, а поруч із ним - міст. «Понтонний, можна прохідний говорити», - пояснює хлопчик.
До комплекту саморобної зброї в Єгора додалась і справжня, до ящика з-під патронів він складає відстріляні гільзи.
Жахатися дитячих ігор у війну не варто, кажуть психологи. Дітям стає легше, коли так граються. Вони випускають емоції, які довелося пережити під час окупації і які словами ще не можуть передати. Але батькам варто спостерігати, щоб у цих іграх не було тривалої агресії.
«Діти хочуть перемоги і вони створили її у грі, вона не є небезпечною, але коли у грі є просто насилля і дитина вже починає мінятися у своєму стані, або спостерігаємо, що у неї починається такий напружений погляд, напружене тіло і вона нібито переживає інтрузію, флешбек того, що вона бачила, ось коли ми це бачимо, обов’язково треба звернутися до фахівців», - пояснює психологиня Наталя Простун.
Автомат уже з металевим прицілом Єгорові подарували піротехніки, які потоваришували з хлопчиком. Вони й навчили його розумітися на зброї. І головне - як поводитися з тим, що по собі залишили російські окупанти. «Ось це це взагалі є найнебезпечніше, схоже на консервні банки. Це димові чашки, діткам не можн чіпати», - пояснюють хлопчику фахівці і просять приглядати, щоб ніхто нічого не чіпав.
Автомат, подарований чернігівськими піротехніками, тепер улюблена іграшка Єгора Шеміта. Але його дитяча мрія насправді інша - хлопчик хоче забути пережите і мріє про мир в Україні.
Читайте також: