Наші воїни по-трохи відтісняють ворога на південному напрямку, одна зі складових успіху - точні точкові удари артилерією по командних пунктах і арсеналах рашистів.
Свою лють у відповідь окупанти виливають на цивільних: щоночі, як по годиннику, обстрілюють Миколаїв, а селища, що знаходяться ближче до лінії фронту - просто рівняють із землею, застосовуючи навіть крилаті ракети, йдеться в ТСН.
«Ще раз перебило повністю вікна, вони їх уже забивають та вже третій чи четвертий раз», - показує староста села Наталія Панашій наслідки ударів.
І певності в тому, що не доведеться забивати ще й 5-й раз, на жаль, немає. Сільську школу, в якій до війни вчилося чверть тисячі дітей, росіяни окопали вирвами від своїх снарядів ледь не з усіх боків. Поряд ще одна школа, музична, мала бути.
«Планували, щоб музикальну школу зробить, для громади для всієї. Воно прямо в дах прилетіло, там розбило бетон, арматура стирчить», - показують мешканці.
Місцеві помітили, що чужинці з якоюсь дивною завзятістю гатять по одним і тим же місцям. Тобто доруйновують уже поруйноване, як от сільську раду. В чому причина такої дурнуватої настирності? Воїни, які тримають рубежі на півдні Миколаївщини допускають, що таким чином ворог намагається мститися за снайперські удари наших артилеристів. А ще різниця в тому, що українські захисники не витрачають дороговартісні снаряди - намарно.
Куди цілили вороги - загадка. Але російська ракета за мільйони доларів не так давно "знищила" ціле українське дерево. Вибуховою хвилею іще більше поруйнувало сусідню будівлю.
Домашні тварини - ледь не єдині корінні мешканці села, яких можна зустріти на вулицях. До війни тут жило кілька тисяч людей, тепер же - менше двох десятків. Росіяни своїми обстрілами роблять це місце не придатним для життя. Але, віднедавна, як тільки надійшла західна артилерія, ворожі гармати стали менш активними.
«Звісно відчувається, коли їхні склади горять в нас тут тишина, палять і б/к в них же стає мало і не такі часті обстріли йдуть», – кажуть військові.
Та й відстань до чужинців збільшилась, наші їх гарненько посунули. «Останнім часом начав працювати танчик, і РСЗВ відповідно раніше працював, більше міномети, що показує те, що ми відігнати їх трохи далі», - кажуть бійці.
І обов’язково гнатимуть іще, кілометр за кілометром, аж до кордону, обіцяють воїни. Російській нечисті іще не довго лишилось топтати степи українського півдня. «Ми готові, у нас все є для цього, ми вже чекаємо, коли нарешті прозвучить команда вперед», - каже штаб-сержант ЗСУ “Добрий”.
Читайте також:
Проводять обшуки і перепис населення: в Мелітополі окупанти готуються до "референдуму"
Звільнення Ірини Венедіктової: чим займеться колишня генпрокурорка