Власники ферми на Київщині понад місяць рятувалися серед тварин, але не минулося без втрат

Бої точилися зовсім поруч, а вони інколи не мали ані харчів, ані води, йдеться в ТСН.

Їхній будинок вцілів, хоча довкола все побите уламками боєприпасів. Від осколків пес врятувався дивом, але гатило так, що собаку оглушило. Від помешкання сім’ї до Гостомельського аеродрому - зовсім близько. Там висаджувався російський десант і точилися запеклі бої. Подружжя переїхало на власну ферму до сусіднього села у перший же день повномасштабної війни. «Коли я побачив, що 3 літаки прямо над моїм будинком запустили 6 ракет по аеропорту, то я прийняв рішення, що нам потрібно їхати», - каже Владислав.

Ферму Анастасія та Владислав створили за кілька місяців до рашистської навали. Завели зо півтори сотні породистих кіз, овець, стільки ж птахів і покинути їх не могли, бо ж співробітники через війну виїхали.

Залишився і 17-річний Ілля, який тут працює доярем. Хлопець пригадує, що коли село опинилося в окупації, було дуже страшно. Над головами без упину кружляли літаки та гелікоптери, а ще зникло світло. Доїти тварин доводилося між обстрілами у світлі ліхтариків. Але боялися, що росіяни скинуть бомби і на ферму. Вода теж зникла, доводилося її возити від місцевих, які мали генератори. Та найважче, кажуть, було дивитися, як гинуть тварини: від холоду та стресів. «Кожного ранку, о пів на п’яту ранку, починалися танкові обстріли, кожного вечора гаубиці і «Гради», - пригадують люди.

Помирали і кози-породіллі, і щойно народжені малята, загалом загинуло 47 кіз. Без втрат не обійшлося і в курнику, деякі навіть перестали нестися від стресів, понад десяток загинули.

Самі ж Анастасія, Владислав та Ілля, коли ставало дуже гучно, ховалися до підвалу. Найбільше переймалися за Настю. «Русні було дуже багато, ми боялися, щоб мене не ґвалтували, не взяли в полон», - розповідає жінка.

Та попри страх, наглядали не лише за своїми тваринами, але й рятували з сусідньої ферми. Поголів’я, яке з’їдали окупанти. А в ті рідкісні моменти, коли обстріли трохи стихали, фермери збиралися біля польової кухні, та накривати щедрий стіл не було з чого. Молоко пили самі та ділилися ним із селянами, і звісно ж, годували новонароджених тварин.

Рашисти ж постійно навідувалися до ферми, грабували магазин, який належить подружжю, і ледь не розстріляли з автомата їхнього пса Ато, а от котові шию таки звернули. Труп тварини Анастасія та Владислав побачили, потрапивши до своєї господи, коли рашистів вигнали з села. Пухнастика росіяни вбили, обкрадаючи будинок, майже усю побутову техніку забрали, а дорогі автівки розтрощили.

Частково на подвір’ї та в будинку Анастасія і Владислав вже поприбирали, вікна позатуляли фанерою, але перебиратися сюди не поспішають. «Тут ніби нас зґвалтували морально», - каже Настя.

Тож поки що житимуть на фермі, де разом із тваринами в окупації провели аж 41 день.

Читайте також:

Француз здолав 2000 кілометрів до України на велосипеді і збирав кошти на підтримку українців

Українців готують до прохолодніших батарей взимку і зменшення температури в квартирах

9-річна дівчинка, яка місяць ховалась від ракет, продала своє волосся заради допомоги ЗСУ