Під обстрілами не лише відомі вже в усій Україні міста.
Ядучий, чорний, густий дим до самого неба і безупинна артилерійська канонада – це все на околицях Пущі-Водиці, там кілька російських снарядів влучили по житловим будинкам.
Про це йдеться в ТСН.
Поїхали, з курортної Пущі-Водиці, відсотків 90 місцевих жителів, та геть усі пацієнти санаторіїв та місцевого пологового. Ті, хто не виїхав - усе жахіття ворожої артилерійської навали - відчувають на собі. Люди, вже не першу добу, ховаються по підвалах, геть не будують далекоглядних планів.
До найближчих медзакладів, просто під ворожим вогнем, бойові медики та волонтери вивозять поранених захисникiв. А ті, мало не з медичних нош, знову рвуться у бій.
Лісами, поблизу Києва, із захоплених московитами: Гостомеля, Ірпеня, Бучі, Ворзеля, а ще Горенки та Мощуна намагаються тікати цивільні. Люди йдуть на власний страх і ризик. «Ми йдемо, а воно стріляє! Ми звернули – а воно знову стріляє! Ми раз – знову звернули», - кажуть люди.
Пані Людмила зі своїм сином, ще вдосвіта пішли у ліс. Наважились тікати зі свого рідного селища Мощун, що біля Гостомеля. Жінка каже, що там ще дуже багато людей, які потребують допомоги та евакуації. А от села, зізнається, фактично, вже немає. «І автомати чути та міномети літають, і в хати прилітає, і шибки літати - та шибок напевно нема взагалі. Хати горять. Вчора, напевно, хат 5 згоріло», - розповідає жінка.
Рятувальники, просто під артилерійським вогнем та під свист й розриви важких мін, намагаються гасити пожежі. Та мало не після кожного наступного ворожого залпу виникають нові займання.
Серед тих, хто за будь-яку ціну прагне врятуватися од окупації та війни чимало дітлахів.
Довкола чимало страху із болем. Навкруги - сотні розтрощених будинків та пожежі. Артилерійська канонада, припиняється лише на кілька хвилин. Натомість, відчаю поблизу лінії оборони - геть немає місця. Окупантів, запевняють воїни - знищать та прогонять. А далі, кажуть, буде пікнік.