Не чекай пенсії – відпочивай вже

Не чекай пенсії – відпочивай вже

Не чекай пенсії – відпочивай вже

У цій незвичайній книжці про старість – серія портретів, розповіді пацієнтів, іноді просто мовчання або стогони.

У збірці оповідань "Не откладывай жизнь на завтра" Григорія Берковича (Х.: Віват) начебто все просто, як у казці. Чорно-біла графіка життя, мінімалізм знаків долі, скупа стенограма розмов із Богом. "И ответил Бог: "Не обо мне ты плачешь, о себе. Ибо умер я только для тебя…" "Так поплачь и Ты обо мне!", - сказал Человек. "Зачем?- удивился Бог. - Для меня-то ты жив".

Ракурс огляду людських пристрастей обраний автором доволі мудро. Нічого зайвого, згадані пристрасті в цьому антуражі вихолощуються до рівня нудних звичок. Тут лише дві опори – церква і богадільня. Слабка подоба вибору, в принципі, була завжди – зліва церква, праворуч – тюрма, як у Харкові, звідки родом автор, який емігрував на батьківщину Гете. "Церковь со своей колокольней похожа на гордого, задравшего голову жирафа, - вдивляється він звідти в рідну метафізику. – Дом престарелых похож на упавшего от усталости слона".

Таким чином, у збірнику – серія портретів, розповіді пацієнтів, іноді просто мовчання або стогони. Іноді відвідування старих рідними, прохання залишити їх у спокої і видати черговий йогурт. " - Хватит, наелась, - сообщает она после пятой ложки. - Спасибо, сестра. - Брат, - напоминаю я.- Да-да, спасибо, брат".

І після кожного портрета йдуть вірші. І тут вже точно сестра, не сплутаєш. "…Ох, сестра, сестра, ну где же вы были?/ Я вас жду уже минут… восемнадцать… / Все в порядке, я же вижу, вы в мыле… / Вот, упал и захотелось подняться".

І такою мірною ходою просувається розповідь у цій незвичайній книжці про старість. Спотикаючись іноді об Довлатова, оступаючись часом в наїжджену колію Геніса, не забуваючи озирнутися на доктора Чехова в ординаторській стилю.

Але все-таки таку прозу ще спробуй пошукай. "Не чекай пенсії – відпочивай вже" - спробували було колись визначити її жанр у недалекому зарубіжжі. Хоча, у рідному Харкові знайти таке значно простіше, наприклад, у колег автора. Пригадується, тут виходив "Солдат білий, солдат чорний" Анастасії Афанасьєвої – ось із чим хотілося б порівняти цю книжку портретів. Там авторка, сама по життю письменниця, описує, як в дурдомі, де вона працює, обходяться з пацієнтами. Іноді навіть з поетами. Коротше, не дай нам Боже з'їхати з глузду, краще бездумно постаріти.

Григорий Беркович. Не откладывай жизнь на завтра. Мысли на пороге вечности. – Х.: Виват, 2015. – 288 с.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація