Українські книжки, які варто купити на "Книжковому Арсеналі"-2017

Ці видання можуть стати і гарними подарунками для друзів, і окрасою вашої власної книжкової шафи.

Цьогорічний міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал" триватиме у Києві з 17 по 21 травня. Насичена подієва частина, презентації, лекції, дискусії, виставки, концерти – усе це справжній бенкет духу (як, утім, і щороку). Проте ярмаркова складова не втрачає вагомості – адже нічого точно не відбулося би без видавців і актуальних новинок, які можна придбати тут усі й за одним разом, а деколи ще й дешевше, ніж у книгарнях.

Я вибрала чотири книжки, без яких з "Книжкового Арсеналу" не варто повертатися. Об'ємне зібрання найкращих українських віршів останніх ста років, академічний бестселер про дискурс безумства у історії людської культури, добірка забутої жіночої прози із архівних глибин, спогади українки із яскравою біографією, вартої екранізації, - вони можуть стати і гарними подарунками для друзів, і окрасою вашої власної книжкової шафи.

Антологія української поезії ХХ століття: Від Тичини до Жадана (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)

Іван Малкович знову готує об'ємну поетичну антологію. Цього разу вона обсягом у 2016 сторінок і охоплює сто років української літератури (торік на "Книжковому Арсеналі" представили добірку вибраних віршів авторів, народжених до 1950 року: від Тичини до Лишеги і Кичинського).

Павло Тичина залишається для упорядника такою собі точкою відліку новітньої української поезії: після виходу його знакових творів на початку 20 століття уже остаточно стало неможливим писати так, як писали до того – або це вже не можна було називати поезією. І далі Іван Малкович замахується на дедалі більший масштаб. Тих, хто довіриться його смаку, упорядник проведе вершинами української літератури, демонструючи, як вона змінювалася залежно від часу, ідеології, розуміння мистецтва та навіть і географії.  

Тарас Лютий. Корабель шаленців. Нарис з культури несамовитості, глупоти і безрозсудства (Видавництво Старого Лева)

Науково-популярне видання про дискурс шаленства в світовій культурі та філософії – так можна означити цю книжку. Популяризація складних філософських узагальнень у простій формі (не опускаючись, утім, до примітивного викладу) стає трендом. Раніше такі книжки приходили на український ринок насамперед у перекладах (ну або це були російські видання такого штибу), а українські автори концентрувалися здебільшого на темах внутрішніх, переказуючи сюжети з української культури. Бо ступивши на територію, де на обрану тему вже існували численні аналогічні праці різними мовами світу, програвали автоматично.

Успіх "Далеких і близьких" Володимира Єрмоленка, "Як писали класики" Ростислава Семківа, а тепер і поява "Корабля шаленців" Тараса Лютого свідчать про опанування українськими дослідниками жанру, який вимагає не наукових проривів, а цікавих узагальнень, вдалого жонглювання фактами та легкого стилю письма. 

Основна теза "Корабля…" у тому, що держава для закріплення влади вибудовує систему правил і табу, а безумці – це ті, хто їх у різний спосіб не дотримується, нагадуючи собі й довколишнім про мінливість етикету й заборон (це і шамани, і юродиві, і придворні блазні, і пересічні учасники щорічних карнавалів). Кого називали божевільними у різні часи та в різних країнах? Чому в основі такої поведінки часто покладено іронію? Де у сучасній культурі можемо знайти відгуки давніх ритуалів? Роздуми про це, а також безліч цікавих подробиць – у нарисі про несамовитість, глупоту та безрозсудність. 

Моя кар'єра: Жіноча проза 20-х років / упор. Ярина Цимбал (серія "Наші 20-ті", Темпора)

Серія "Наші 20-ті" триває уже понад рік. Тут представлено твори тогочасних письменників, які не завжди потрапляють до класичних "золотих списків" класики Розстріляного Відродження чи до перевидань у рамках заповнення "білих плям" літератури міжвоєнного періоду. Що ж, типова доля жанрових, масових творів. Після детективу, фантастики, репортажистики в окремий том виділили жіночу прозу – бо, як не дивно, жіночі твори не потрапили навіть до тому "Беладонна", збірки любовного чтива. (Не те що зараз: спробував би хто укласти антологію сучасної любовної новели, яка складалася б лише з чоловічих творів!)

А поміж тим, 1920-ті роки – час зміни цінностей, емансипації, вільного кохання, коли "нова жінка" з'являється також і в художній літературі, ба навіть і сама пробує писати. І хоча на той час про жінок краще вдається писати чоловікам (згадаймо хоча б Домонтовичевих "Дівчину з ведмедиком" та "Доктора Серафікуса"), проте це не привід не перечитувати твори, які є першими післяреволюційними спробами розказати про виклики нового часу від першої особи. Повість Олександри Свекли "Надломлені серцем", оповідання Марії Галич, Галі Орлівни та Варвари Чередниченко – це повернуті до широкого кола читання тексти й імена, що увійшли до антології "Моя кар'єра".

Марія Савчин. Тисяча доріг. Спогади жінки учасниці підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни (Смолоскип)

Якщо українська жіноча проза ХХ століття не аж така багата яскравими жіночими творами, то чи можуть мемуари замінити ненаписані романи? Здається, "Тисяча доріг" – спомини настільки добре написані, що за певних інших обставин це цілком міг би бути автобіографічний художній твір. Марія Савчин провела у підпіллі майже 9 років (від 1944 до 1953), була заміжня за полковником УПА Василем Галасою, далі виїхала до США – формально за завданням радянських спецслужб налагодити контакт з тамтешнім Проводом ОУН, насправді ж для того, щоб повідомити націоналістам про справжній стан підпільної боротьби на українській території у той час.

Спогади були написані у перші роки перебування на Заході, але Марія тривалий час їх не публікувала, побоюючись за долю чоловіка, сина, батьків, які залишалися у СРСР. Утім, "Тисяча доріг" не втрачає актуальності дотепер: це унікальна розповідь жінки, належної до покоління, що поставило національну ідею вище особистих вигод, амбіцій, родинних цінностей. Тут багато описів переживань, сумнівів, є побутові деталі – достатньо, щоб уявити, як відбувалося життя у бункерах (і особливо – життя жінки). Крім того, це дуже щирий текст, який авторка писала, почуваючись останнім свідком свого часу – і тому поміж міфологізацією історії та правдою вона найчастіше обирає останню: принаймні, у цьому Савчин дуже переконлива.

Крім того, на Книжковому Арсеналі продаватимуться книжки, які складно знайти у мережевих книгарнях. Працюватиме стенд "Музейний простір", де представлять нішеві видання, підготовлені музейними установами у рамках їхньої дослідницької роботи. Секція "Малі видавці" також спрямована на підтримку невеликих видавничих ініціатив: шукайте тут книжки видавництв "Пабулум", "Брустури" та ін. – часто за спеціальними нижчими цінами.    

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Наступна публікація