Чому 7 сезон "Гри престолів" не тягне на десятку

Сьомий сезон взяв на себе більше, аніж міг би подолати, тому отримує 6 балів із 10.

Ось і завершився черговий, сьомий сезон "Гри престолів", – на три серії коротший за всі попередні. Глядачі оговтуються від потрясінь фінального епізоду, а дехто вже починає полювати на спойлери до нового сезону. За ці сім років "Гра престолів" стала такою звичною частиною нашого життя, що аж не віриться – серіал нарешті добігає свого кінця. Наступний, восьмий сезон, стане останнім і вийде, імовірніше, аж 2019 року.

Ще перед тим, як вийшов сьомий сезон, перед шоураннерами стояла одна із найскладніших задач в історії телебачення. Їм потрібно було підвести надзвичайно заплутану й непередбачену історію з купою сюжетних ліній і персонажів до кінця, і це при тому, коли за нею слідкувало півсвіту, а планка її якості була піднята до висоти польоту драконів. І ось у авторів серіалу залишилося лише шість епізодів восьмого сезону й обмежений телевиробництвом бюджет для того, аби поставити остаточну крапку в цій епопеї.

Одним словом, сценаристам "Гри престолі" не позаздриш. У них ще на попередньому, шостому, сезоні закінчилися книги для адаптації. Джордж Мартін, автор оригінальної серії книжок "Пісня Льоду і Полум'я", навряд випустить шосту книгу "Вітри зими" до 2019 року, а фінальна частина "Мрії про весну", певно, стоїть не стільки під питанням "коли?", скільки  під питанням "чи взагалі?" Очевидно, багато чого авторам шоу доводиться додумувати самим, керуючись лише коротким переказом основних поворотів сюжету від Мартіна, який, здається, і сам не дуже впевнений, як усе скінчиться. У шоураннерів є місце призначення, проте вони не мають карти.

Найкоротший в серіалі сьомий сезон насправді мав би бути довшим. Сімох епізодів, навіть якби кожен із них тривав по півтори години, недостатньо, аби довести до логічного кінця стільки сюжетних ліній. Через це сезон вийшов дуже нерівним у плані темпу. Щотижня шоу гарячково стрибало поміж різних локацій і персонажів, намагаючись якнайшвидше дістатися фіналу. Сцени битв і важливих одкровень замінялися довгими діалогами між Дейнеріс Таргарієн і Джоном Сноу.

Сценаристам довелося квапити події, аби встигнути підготувати все для епічної війни героїв серіалу та армії мерців на чолі із Королем Ночі. Тому в цьому сезоні деякі підсюжети з багаторічним розвитком персонажів так і не отримали достойного завершення.

Сцен у ліжку цього року було зовсім небагато, особливо, якщо порівнювати із попередніми сезонами, натомість в останніх сімох серіях ми побачили більше драконів, аніж будь-коли раніше в цьому серіалі.

Там, де сьомий сезон не додав в історії, він компенсує у видовищі. Сцен у ліжку цього року було зовсім небагато, особливо, якщо порівнювати із попередніми сезонами, натомість в останніх сімох серіях ми побачили більше драконів, аніж будь-коли раніше в цьому серіалі. Відділ спецефектів може готувати поличку для "Еммі", а от нагороду за акторську майстерність, схоже, знову отримає Пітер Дінклейдж (Тіріон Ланністер) за одну лише сцену з Серсеєю Ланністер у фінальній епізоді під назвою "Дракон і вовк", який, до речі, вийшла в тон усьому сезону – епічно, але похапливо.

Фінальна серія сьомого сезону "Дракон і вовк" – поки що найдовший епізод у "Грі престолів". Однак, йому все одно страшенно не вистачає хоча б 30 хвилин для деяких великих моментів (падіння стіни, секс між Дейнеріс і Джоном Сноу, убивство кількох ключових гравців, зокрема, Пітера Бейліша). Тим не менш, і півтори години сьомої серії було достатньо, аби кілька разів за рантайм шокувати глядачів і завершити все однією з найвидовищніших сцен на телебаченні, що поєднує у собі дві найголовніші принади шоу – секс і драконів.

Крім того, сьомий сезон ознаменував велику зміну в тоні. "Гра престолів" стала більш фентезійною. Звісно, вона завжди була фентезі, але мала більше спільного із "Картковим будиночком", аніж із "Володарем перснів". Словом, у ній завжди було менше чарівників та ельфійських принцес, але більше політичних інтриг.

Так, часу від часу траплялося щось чарівне – вилуплювалися дракони, жінки народжували демонів після ритуального жертвоприношення п'явок або ж хтось змінював обличчя (у прямому сенсі, і я зараз не про раптовий рекаст Дааріо Нахаріса в четвертому сезоні), але загалом магія ніколи не була в центрі уваги на великій шахівниці Семи Королівств. Щоправда, аж до сьомого сезону.

Передостанній сезон став межею, коли "Гра престолів" з історії про політичну боротьбу сімох Королівств перетворилася на історію про боротьбу драконів із армією магічних крижаних зомбі. Кінцівка "Дракону і Вовка" не просто переставляє фігури на дошці, вона перевертає шахівницю й робить у ній величезну дірку. Спільна загроза усьому живому відсуває змагання за трон на другий план.

Чи піде серіалу на користь така зміна тону і чи зможе "Гра престолів" у наступному сезоні втримати хиткий баланс між інтригами, стосунками і грандіозними битвами в стилі "Володаря Перснів"? Дізнаємося за два таких довгих після фіналу роки, а поки що сьомий сезон отримує 6 балів із 10: хоч він і завершив сюжетні лінії, що висіли у повітрі, й підготував плацдарм для епічного фіналу, проте взяв на себе набагато більше, аніж міг би подолати. Автори мали надто мало часу для того, щоби показати задумане, проте все було б інакше, якби сезон зробили трохи довшим.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та стежте за оновленнями розділу! 

Залиште свій коментар

Вибір редакції