Трилер "Мати!": між чорною комедією та війною в Іраку

Буває так, що йдеш на напружений трилер іменитого режисера, надивившись заманливих трейлерів, начитавшись рецензій фейсбучних діячів, і чекаєш лоскоту одразу усіх нервових кінцівок, але щось іде не так. Сильно не так.

Це "не так" сталося під час перегляду "Мати!" легендарного Даррена Аронофскі. Того самого, який зняв "Реквієм за мрією" (підліткова моя любов) і "Чорного лебедя" (всі ці брутальні розбірки витончених людей мистецтва завжди хвилюють). Ще й головні ролі виконують оскароносні Дженніфер Лоуренс та Хав'єр Бардем. Тому нічого, окрім захопливого дійства, через яке будеш боятися зайвий раз кліпнути, не очікувалося.

Ну а потім почалося кіно. "Заїхали" в сюжет з вельми драматичної лінії про поета та його дружину, які оселилися в глибинці, але простого людського щастя, вочевидь, не знайшли, хоч як намагались. Третьою дійовою особою виступив будинок, який своїми експресивними виявами додав картині містики (про що саме йдеться, розкривати не буду, раптом таки захочете подивитись). І ці вияви були останнім, що хоч якось вкладалось у поняття "напружений трилер", – а минуло ж максимум хвилин 15 від початку.

Потім у будинку з'являється дивакуватий прихильник поета, за яким приїжджає його сексуально розкута жіночка, і на додачу безцеремонно вдираються дорослі, але придуркуваті сини непрошених гостей. І "напружений трилер" перетворюється на чорну французьку комедію на кшталт "Серійної коханки", де після безглуздої смерті починаються гротескні поминки з блек-джеком та повіями (не буквально, звичайно, але майже так). І всі події відбуваються у тому самому будинку, що теж властиво, принаймні з моєї точки зору, французькому кіно. Згадати тих самих "8 жінок" чи "Вечерю з телепнем" – локація незмінна увесь фільм.

Мені сподобалося б, якби така комічна чорнуха тривала до самих титрів. Але Аронофскі вирішив інакше. І на зміну комедії прийшов Зюскінд із "Парфюмером", який вчить нас і Аронофскі, що від великого кохання можна і знищити свій омріяний ідеал, аби тільки тобі хоч клаптик від нього дістався. Хоча в цьому випадку страждає не поет, а, як можна здогадатись, будинок.

Далі гірше. Поет спромогається видати ще одну книгу, і замість однієї родини до оселі митця ввалюється ціла армія прихильників. І в межах нашого любого маєточка розгортається кубинська революція, яку змінює війна в Іраку (і це вже майже буквально). Десь під час вирішальної битви за другий поверх головна героїня починає народжувати і водночас виправдовувати назву стрічки. Народилося, на диво, людське дитя, хоча від цього фільму вже можна було чекати всього. 

Народилося, на диво, людське дитя, хоча від цього фільму вже можна було чекати всього.

Презентація малюка прихильникам також щось нагадує. На початку – чи то "Короля Лева" чи то Майкла Джексона, який звішував немовля з балкону. А закінчується фактично розіп'ятим хлопчиком навіть без трусиків.

Тут вже нарешті не витримує дружина митця і вирішує спалити до біса будиночок, чоловіка і всіх його посіпак за один раз. В принципі, зрозуміле бажання. Та й це виходить криво. Фінал стрічки застряг між пушкінським "любовь еще, быть может, в душе моей угасла не совсем" та блоківським "умрешь, и все начнешь сначала, и повторится все как встарь", тобто надія на притомний фінал вмирає, адже ця історія кінця не має. Такий собі таймлапс у вогні, але з коханням.

Після перегляду я так і не можу зрозуміти - чи то зі мною щось не так, чи то зі стрічкою щось не те, чи то з цим світом якась халепа. Здається, автор хотів щось розповісти про любов, яка здатна на крайнощі від найгидотніших до найшляхетніших, а також про руйнівну пристрасть і самовідданість. Але я не впевнена.

Як пишуть, цю "скандальну стрічку обсвистали на Венеціанському фестивалі". Не поспішаю свистіти, адже по-перше, вона мені нагадала кілька дуже гарних фільмів, які треба передивитись негайно, а по-друге, реготати разом з усім глядацьким залом, коли прийшов на "напружений трилер", - це безцінно. Тому, хай таланить на "Оскарі".

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та стежте за оновленнями розділу!