"Вбивство у "Східному експресі": детектив із "парою"

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Подекуди стрічці бракує пари, але це все ще приємний, старомодний і дуже британський детектив.

1934 рік. Знаменитий детектив Еркюль Don't call me Геркулес Пуаро (Кеннет Брана) розкриває гучну справу в Єрусалимі, каже I am too old for this shit і вирушає у Стамбул, аби звідти почати свою заслужену відпустку. Утім, справи швидко знаходять його і там. Обов’язок кличе, і детектив вирушає до Європи на дорогому "Східному експресі".

Його попутники — люди різного походження, темпераменту і кольору шкіри: британська ґувернантка (Дейзі Рідлі), лікар із Лондона (Леслі Одом), дворецький (Дерек Джейкобі), американська мандрівниця (Мішель Пфайффер), юрист (Джош Ґад), літня принцеса (Джуді Денч) зі своєю покоївкою (Олівія Колман), власник автомобільного салону (Мануель Гарсія-Ралфо), німецький професор, місіонерка (Пенедопа Крус), пара аристократів (Сергей Полунін та Люсі Бойнтон) і підозрілого виду американець (Джонні Депп), який просить Пуаро приглянути за ним під час подорожі, позаяк боїться розправи з боку незадоволених партнерів по бізнесу.

Мандрівка швидко йде не за планом: через лавину поїзд застрягає посеред Альп, а одного з пасажирів знаходять мертвим. Пуаро береться знайти убивцю, і на перший погляд проста справа виявляється найважчим викликом за усю його кар’єру.

Кеннет Брана, режисер і виконавець головної ролі детектива Еркюля Пуаро, — непересічна особистість. То він знімає чотиригодинні, близькі до букви епіки за Шекспіром, то гризе декорації у ролі лихого чувака зі зловісними вусами у "Дикому-Дикому Заході" (яким, утім, до вусів з "Експресу" — як від Стамбула до Лондона). Він зрежисував першого "Тора", нещодавню діснеївську "Попелюшку", виконав роль професора Локгарта у "Гаррі Поттері та Таємній кімнаті" і був головним кандидатом на молодого Обі-Вана Кенобі у приквелах. Однак серце Брани належить сцені, тому і його "Вбивство у "Східному експресі" вийшло дуже театральним. Ця адаптація більше нагадує дорогу постановку з зірковим кастом, усі найкращі моменти мають місце в обмежених декораціях вагона-ресторана.

Ця адаптація більше нагадує дорогу постановку з зірковим кастом, усі найкращі моменти мають місце в обмежених декораціях вагона-ресторана

На жаль, фільм цей зірковий каст бездумно змарнував. Знаєте, яку головну річ вам потрібно знати про Кеннета Брану? Кеннет Брана любить брати на головні ролі у свої фільми саме Кеннета Брану. У цьому я не можу йому дорікнути, адже той Брана таки непогано грає, от тільки іншим пасажирам першого класу лишається хіба що час від часу визирати з-за його неймовірного его. Окрім, хіба що, блискучої Мішель Пфайффер, якій у в одній з фінальних сцен випадає нагода сяяти разом із Браною. 

Його версії знаменитого детектива місцям бракує класу того ж Девіда Суше з класичного серіалу PBBSC. Пуаро Кеннета Брани — це не те щоб Пуаро, скоріше, Шерлок з серіалу "Шерлок" років тридцять потому і з кращими скілами соціальної взаємодії.

Це аж ніяк не поганий перфоманс. Навпаки, гадаю, Брана може розраховувати на чергову намінацію на BAFTA за цю роль, а може, навіть і на "оскарівську" статуетку. У фінальній сцені, де він видає промову перед пасажирами, що сидять за довгим столом (світ не бачив такого очевидного відсилання до "Таємної вечері" з часів постера серіалу "Зірковий крейсер Галактика"), Брана одними очима демонструє цілий спектр емоцій. Здебільшого тому, що більшу частину його обличчя не видно через вуса.

До речі, про це: у чому Брана дійсно перевершив своїх попередників, то це у сфері вусів. Такими райськими кущами не могли похвалитися ні Фінні, ні Суше, ні жоден хіпстер з модного барбер-шопа, ні Павло Зібров. Вуса цього Еркюля Пуаро за розмахом крил перевершують американського кондора і заледве влізають у кадр. У нього для них є спеціальний нічний футляр, що й не дивно. Таку красу треба берегти.

Кеннет Брана у "Вбивстві у "Східному експресі"
Nicola Dove/Twentieth Century Fox

На цих розлогих заростях переваги "Вбивства у Східному Експресі" не закінчуються. Перш за все, перед нами добротний представник жанру Whodunit. Особливо якщо ви не знайомі з історією і будете вперше розкривати цю таємницю разом із Пуаро. Треба ще постаратися, щоб зіпсувати сценарій за однією з найкращих книг Агати Крісті. І сам роман, і його головний герой давно зазіхають на титул кращого детектива усіх часів. Втім, прихильників роману у кінотеатрі чекатимуть деякі зміни. Сценарій намагається додати деяким персонажам глибини, а сюжету в цілому — злободенності, але фокус історії — досі на розгадуванні загадки. 

Фільм був знятий на 65 мм, як і, наприклад, бранівський "Гамлет". Це додає стрічці масштабу. За словами режисера, він хотів, щоб глядачі відчули "пару "Східного експресу", і можна сміливо сказати, що йому вдалося. Усе виглядає шикарно і дуже атмосферно: твід, Діккенс, склянки з шампанським, мерехтливі кришталеві люстри, вкриті памороззю шибки, хутра, коштовності, багатство, розкіш і смерть. Це вам не нижній боковий плацкарт біля дверей від "Укрзалізниці", яким здається "стара Європа" у головах американців.

Із загальної затишної картини виділяються деякі вельми суперечливі комп’ютерні кадри. Не те щоб графіка у цьому фільмі така вже погана, хоча й вона подекуди не дружить з аналоговою картинкою, але нащо вона, коли є вся описана вище лампова краса? Це просто безглуздо. Нам насправді так потрібен той епічний трейлерний кадр потягу, що мчить крізь сніги в екранізації роману Агати Крісті?

Ні, справжнє питання — нам насправді так потрібен блокбастер за романом Агати Крісті? "Вбивство у "Східному експресі" дуже намагається бути великим і епічним. Аж занадто старається з усіма мальованими панорамами Стамбула, бійками, перестрілкою, якої не було в оригіналі, та чорно-білими флешбеками, які ніби прямо з "Привида опери" Шумахера. Не зрозумійте неправильно, досить приємно подивитися на екрані кінотеатру щось велике, але при цьому без супергероїв, зорельотів і Віна Дізеля, але чи варта гра свічок? Практично усі ролі в фільмі, які грає не Брана, — це майже камео, і з ними цілком змогли б упоратися набагато "дешевші" актори меншого калібру, ніж Джуді Денч. Приберемо ще й комп’ютерний потяг та Стамбул, і отримаємо пристойний телефільм серії на дві замість посереднього блокбастеру.​​​​​​​

Подекуди "Вбивство у "Східному експресі" бракує пару, але це все ще приємний, старомодний і дуже британський детектив.

Джерело: Flashforward Magazine 

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції