Восьмі "Зоряні війни": останні джедаї та, на жаль, не останній епізод

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Увага — у рецензії можлива наявність незначної кількості спойлерів.

Дуже давно в далекій-далекій галактиці голлівудських продюсерів не зуміли вчасно зупинити, і цей буремний світ побачив восьмий і (хай прибуде з нами сила) не останній епізод "Зоряних воєн".

Я — палка фанатка трьох оригінальних епізодів, яка ледь пережила наступні знущання над молодістю Дарта Вейдера, — після майже трьох годин екранного часу зоряних пригод із тугою промовила: "І після цього буде ще один епізод?". Глядачі, які сиділи поряд зі мною, скрушно хитали головами.

Фільм був відверто нудним, і, сидячи у м’якенькому кріслі кінотеатру, можна було зовсім як вдома відійти попити водички чи ще за якоюсь потребою, і не пропустити нічого.

Стрічці тривалістю у дві з половиною години вкрай не вистачало неочікуваних сюжетних поворотів та інтриги. Сили "Супротиву" мали би вже давно назватися сектою свідків останнього живого, оскільки лише за один фільм потрапляти у ситуації "один перед численним ворогом"  щонайменше тричі — це вже просто смішно. Ну існує ж тисячі кліше безвихідного становища та щасливого спасіння. Але щоб одне й те саме тричі!

Навіть коли головний антагоніст постав перед вибором Сторони — його вибір не сильно здивував, навпаки, — засмутив. Адже він остаточно переконав глядача у невідворотній появі наступного епізоду. Хоч про знімання 9 епізоду і так було відомо задовго до прем’єри "Останніх Джедаїв". 

Та я аж зовсім не хочу, аби ця рецензія було суто критикою легендарної та любої мені кіносаги. Приміром, восьмий епізод заслуговує окремої зірочки за ідею, що навіть якщо ти ніхто і нізвідки, все одно лише тобі вирішувати — ким стати.

Авжеж, душу гріло те, що творці стрічки явно надихалися саме оригінальною трилогією. Про це відверто говорили і олдскульні персонажі, які більше нагадували гумові іграшки і були доволі кумедними на фоні неймовірних спецефектів, і живі пейзажі планет, а не графіка.

Захоплення викликав і символізм планети, на якій розгорталися події наприкінці епізоду. Червона, іржава земля — ідеальне місце для останньої битви сил Супротиву. Чи, можливо, не останньої…

Також за прикладом епізодів IV-VI у цій частині відчутно знизили градус епохального пафосу, з яким були зняті I-IIІ епізоди саги. Персонажі жартували, були зухвалими і реагували у першу чергу як живі люди, а не супергерої.

До слова, персонажі. Тут важко мати загальну думку щодо всіх.

Відверто дратував своїми багатозначними поглядами у камеру старожил "ЗВ" — Марк Гемілл у ролі Люка Скайвокера. Достойно тримати довгий кадр — це особливий скіл акторського мистецтва. І ним справно володіють лише одиниці в Голівуді. Одразу на думку спадає лише Кейт Бланшет. Та аж ніяк не Марк Гемілл. Чи за стільки років в ньому так засів образ Джокера (якому він подарував свій голос), чи просто це в нього такий стиль гри, але постійно здавалося, що Люк от-от засміється диявольським сміхом, осідлає світловий меч і полетить назустріч Гарлі Квін.

Поява персонажу Люпіти Ніонго (Маз Каната) була абсолютно невиправданою. А вживання нею якогось підліткового сленгу (можливо, це вже промах озвучки) — абсолютно недоречним. А от історії Верховного лідера Сноука явно не вистачило. Адже персонаж такої могутності, що через голограму може покалічити підлеглого, мав отримати хоча  б якесь пояснення.

Та водночас були чудовий Адам Драйвер і його неперевершений внутрішній конфлікт Бена Соло ака Кайло Рена.

Була чудова Дейзі Рідлі в образі Рей, з якої дійсно стихійно перла та Сила, від надлишку якої та аж криком сходила. До слова, Рідлі — представниця молодого покоління акторів, яка одна з небагатьох не боїться бути негарною на екрані.

Із новеньких хотілося б відзначити героїв Бенісіо дель Торо та Лори Дерн, адже там було чітко видно роботу, яку було проведено із персонажем.

Як неодноразово наголошували творці кіно, історія "Останніх джедаїв" мала своєрідно дублювати сюжет про Люка, Лею та Хана Соло та бути зосередженою на родині Скайвокерів. Яким би не було смислове навантаження такого режисерського ходу — наголосити, що у світі все повторюється, чи викликати у фанатів ностальгію,  — це не спрацювало.

З усією щирою любов’ю до усієї кіно саги загалом та окремо до персонажа Гарісона Форда — Хана Соло — я розумію, чому актор відверто бажав останньому смерті. 

Так, всесвіт джедаїв та ситхів  — це неймовірний плацдарм для фантазії. Та ключове тут — фантазія. Творців франшизи жорстко зациклило на одному й тому самому сюжетному варіанті: купка хороших хлопців стає на боротьбу зі злом, яке завжди переважає за кількістю та якістю екіпірування.

Майже три години глядач плекав надію, що сюжет все-таки отримає неочікуваний поворот. І нарешті сага закінчиться. А потім світ "ЗВ" використають як основу для створення чогось нового, якісного, для чого не доведеться склеювати та підтасовувати факти для продовження історії "родини Скайвокерів". Прекрасним прикладом була історія Джин Ерсо у "Бунтівнику Один".

Адже все має завершуватися вчасно. Для того, аби стати основою для чогось сучасного та неповторного.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції