Цей фільм не багатий на сюжетні повороти, утім, найперше, що робить його особливим — неймовірні кадри.

В оскарівські перегони-2019 буквально в останню мить увірвалось масштабне полотно Першої світової — стрічка "1917", і як мінімум одну статуетку — за операторську роботу — цей фільм точно забрав дочасно.

Знімати фільми про війну можна по-різному. Можна акцентувати на масштабних баталіях, знімаючи найдорожчі фільми в історії, як Бондарчук-старший, героїзувати солдат власної армії, як Клінт Іствуд або Кетрін Бігелоу, можна оголювати жорстокість та абсурд війни до межі, як Коппола. А можна через історію власного прадіда, в якій жахи та масштаби жахливої Великої війни — як декорації у фільмі жахів.

У люту гієну чи ангельський храм дістанеться першим той, хто йде сам.

Режисером "1917" став Сем Мендес. Коли ми говоримо "Сем Мендес" — маємо на увазі насамперед "Красу по-американськи", дебютний фільм режисера, який отримав одразу 5 статуеток "Оскар" (зокрема, і за режисерську роботу). По-друге, маємо на увазі "007:Скайфолл", один з найкращих фільмів за всю історію "бондіани". У третю, четверту чергу — театральні постановки з Ніколь Кідман тощо. Утім, тепер Сем Мендес надовго — режисер "того самого "1917".

Отже, 1917 (як не дивно) рік, північна Франція, бої між британськими та німецькими військами. Девонширський полк британської армії планує наступ на "лінію Гіндебурга" — більш ніж 150-кілометрову лінію захисних споруд німців, з якої ті відступили, знищивши все за собою — зброю, бліндажі, дерева та домашніх тварин. Утім, командуванню британської армії стає відомо, що відступ — ні що інше, як тактична хитрість, і тепер 1600 солдат Девонширського режименту підуть на вірну загибель. Аби цього не сталось, командування відправляє двох молодих солдат з депешею скасувати наступ — причому доправити її капрали Блейк і Скофілд мають у стислі терміни. Більше того, у Девонширському полку служить лейтенантом брат Блейка — саме тому, навіть незважаючи на ризик загинути, він вирушає в дорогу, разом зі Скофілдом, який марно намагається вмовити товариша "обдумати" завдання.

Далі починається захопливе "роад-муві" у декораціях Першої світової — вивернута воронками земля аж до обрію, сотні, та й тисячі гільз від артилерії, складені пірамідами, тактика "випаленої землі", яку застосовували німці під час відступів — вбиті домашні тварини, зрубані сади, отруєні колодязі. Обидва солдати, які гадали, що їх щонайбільше відправлять до найближчого села за провіантом, з круглими від жаху очима долають випалену та мертву землю у пошуках Девонширського полку.

Сценарій "1917" не багатий на сюжетні повороти — протягом стрічки солдати (СПОЙЛЕР — до кінця дійдуть не усі) поспіхом пробираються через перепони, намагаючись встигнути до світанку (інакше полк піде в атаку, його командир МакКензі спить і бачить чергове звання у кишені), утім, найперше, що робить фільм особливим — це неймовірна зйомка Роджера Дікінса (з ним найчастіше люблять працювати брати Коени, Дені Вільнев та й сам Сем Мендес).

За весь фільм безперервна зйомка (насправді з доволі вміло прихованими на монтажі склейками) переривається лише двічі — весь час камера невідривно слідує за головними героями, танцює навколо них так прискіпливо, що глядач втискається в крісло — ну от, от, коли ж нарешті це закінчиться? Цей прийом (разом з гнітючим саундтреком) дозволяє надати розповіді максимального драматизму без сюжетних-на-сто-вісімдесят поворотів.

Фільм, який лише вийшов, вже на всі лади почали порівнювати з іншими стрічками на військову тематику. Найбільше порівнянь — з "Врятувати рядового Раяна". Сюрреалістична сцена втечі Скофілда через палаюче нічне місто нагадує епізод "Апокаліпсиса сьогодні", коли герой Шина вже майже наблизився до поселення в Камбоджі. Ця сцена, до речі, одна із центральних — вона лякає і захоплює водночас. Захоплює — але вже по-іншому, на ліричний лад — сцена акапельного співу посеред табору британьских солдат. Американська фольклорна пісня "The Wayfaring Stranger" ніби написана про капрала Скофілда, коли він змучений, промоклий та втративши рушницю та усі обладунки, нарешті дістається солдата Девонширського режименту.

У мережі вже довелося натрапити на дописи реконструкторів та знавців епохи Першої світової, які хвалять фільм за максимальну увагу до деталей та відсутність пафосу, який зазвичай притаманний фільмам про великі переломи у світовій історії. Зрештою, "1917" — не про світову історію, а про особисту драму кількох учасників великої м’ясорубки, яка поховала понад 17 мільйонів солдатів різних армій та мирних мешканців.

Залиште свій коментар