5 книжкових новинок, які варто прочитати весною

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Героям цих книжок вдається і з богами позмагатися, і розірвати пута обридлого побуту, і навіть відповісти на одвічні запитання.

Саме навесні розпочинається новий життєвий цикл, з приходом якого хочеться якогось інакшого, свіжого чтива, що наснажує, відповідно, на нові ідеї, вчинки, думки. Зокрема героям цих книжок вдається і з богами позмагатися, і розірвати пута обридлого побуту, і навіть відповісти на запитання "хто ми?", "звідки ми?", "куди ми йдемо?"

МІЛАН КУНДЕРА. БЕЗСМЕРТЯ.  Л.: Видавництво Старого Лева, 2020

Книжки на весну, для блогів_1
ТСН.ua

Ця надзвичайна книжка — інтелектуальний роман одного із найвизначніших письменників сучасності Мілана Кундери, історія про свободу й непереборний страх смерті, двозначність учинків та відвертість із собою, бажання залишити щось після себе і водночас знищити всі сліди. Грайливий відрух руки немолодої жінки в басейні, наче помах крилець метелика, починає цей роман, міксуючи долі героїв і переплітаючи життя вигаданих персонажів із життями класиків світової літератури.

Безсмертя можна означити єдиним помахом руки, але хтозна, чи той жест не сфальшований, підсвідомо не вкрадений у когось. "Порух не можна розглядати ні як властивість індивіда, ні як його витвір (ніхто не може витворити власний, самобутній і тільки йому притаманний жест), ні навіть як його знаряддя; — впевнений автор, — навпаки, це жести користуються нами, це ми — їхнє знаряддя, ми їхні маріонетки, ми їхнє втілення".

ДЖОШУА ФЕРРІС. БЕЗ ІМЕНІ.  Х.: Фабула, 2020

Книжки на весну, для блогів_2
ТСН.ua

Цей незвичний роман справді немов відповідає на споконвічні філософські заитання: "хто ми?", "звідки ми?", "куди йдемо?", адже ані головний герой, ані його дружина достоту не знають, як впоратися з хворобою. Уявіть собі, що чоловік раптово кидає роботу, уриває розмову, не додумує думку та йде собі геть крізь сніг чи спеку, виснажується мало не до смерті, не пригадуючи, що і де з ним сталося.

Тож для життя йому з дружиною доводиться викроювати лише короткі години ремісії. Причому лікарі лише безпорадно розводять руками, оскільки цей випадок не відомий науці. Найскладніше, звісно, в побуті, з рідними та близькими, які не всі знають про цю недугу. Особливо діти, які гадають, що так можуть поводитися лише наркомани.

"Він був прикутий наручниками до узголів’я ліжка, — згадує дочка, зазирнувши у спальню до батьків. — Його руки були напружені, мовби трималися за кільця в спортзалі. Здавалося, ніби він просто робить вправи, як у школі, типу "велосипед у повітрі", але його ноги були опущені нижче й рухалися різко, немов посмикуючись". Але герой не здається, він хоче знати причину, докопатися до суті, пояснити незбагненне.

Т. АММАН. ПІСНЯ НИЖНІХ ЗЕМЕЛЬ.  К.: Саммит-книга, 2020

Книжки на весну, для блогів_3
ТСН.ua

…У цьому тексті направду можна жити. Стежити за неквапним розвитком подій десь там, у провінції, де зникла ціла група забудовників, послана імперією. Цікавитися здоров’ям верховного жерця. Прислухатися до базарних пліток в центрі столиці, поки охорона з мечами при боці стежить за порядком біля державних будівель.

А ще ж нас чекають заколоти, інтриги, зради, неминучі у велетенській багатовіковій державній структурі, що, поглинаючи довколишні землі, завжди трималася на трьох стовпах — Угоді Білих Львів, залізній волі віщунів і зловісному ремеслі алакілів — пожирачів богів. Загалом цій незвичайній книжці пасує інтерактивний супровід, щоби час від часу переноситися в інші області величезної і величної імперії, шукаючи пригод у кожному з куточків цього лабіринту історій.

Достоту біблійна велич подій, харизма головних героїв, не позбавлених тонких психологічних рис і яскравих характерів (тобто не картонні боввани з класики жанру) — здається, лише це дає право назвати це чтиво одним з найкращих у лінійці вітчизняного фентезі. Нескінченна, наче довга подорож на край імперського світу, "Пісня Нижніх земель" іноді нагадує поетику Яворського, призабутого автора 80-х років минулого століття — у романі Т. Аммана так само майстерно прописана кожна деталь сюжетної мозаїки. Яка складається з десятків яскравих доль — і головних героїв, і другорядних персонажів, і навіть ландшафтів з пейзажами, що впливають своїми тектонічними зсувами на хід історії в імперському епосі.

ВОЛОДИМИР КУЗНЄЦОВ. ЗАКОŁОТ. НЕВИМОВНІ КУЛЬТИ.  К.: Видавництво Жупанського, 2020

Книжки на весну, для блогів_4
ТСН.ua

Цей роман, створений на перетині наукової фантастики, космічної опери та горору в стилі Лавкрафта — справжня книга-головоломка, яку кожен читач може складати як йому заманеться. За сюжетом, Нова Імперія майбутнього — об’єднане людство Землі, Місяця та Марсу — веде жорстоку боротьбу за власне існування. Її супротивники — потойбічні істоти з інших шарів Мультиверсу, її провідник — звільнений бог Ґаґантоа, що з прадавніх часів перебував у полоні на Землі.

Бунтівним богом людству даровані технології міжпланетного сполучення, квантового обчислення та розподіленого інтелекту. Проте його вороги — то цивілізації істот з іншого простору-часу та Потойбічні боги. А також ті з людей, хто вважає обраний шлях хибним та руйнівним. Тож на материнському кораблі "Сінано" — найстарішому та найпотужнішому представнику Об’єднаного Флоту Імперії, спалахує заколот. Хто розпочав його, до чого він призведе, а головне — як пов’язаний із подіями тисячолітньої давнини?

ЕЛЕНА СТЯЖКИНА. ПЕРЕКАЗИ.  Х.: Фолио, 2020

Книжки на весну, для блогів_5
ТСН.ua

Регіон, звідки родом авторка цієї збірки, за визначенням тамтешніх мешканців завжди грішив містикою, метафізикою та іншими нереальними речами. Зокрема Донецьк там був не один, а цілих два, герої оповідань могли перетворюватися в качку і жіночу шпильку, а в цьому випадку вони навіть не впевнені чи живуть взагалі.

Зате живе повноцінним життям протез у ветерана, сувенір і зайшлий африканець, що виявляється Святим Петром, і ще багато речей, на які ми майже ніколи не звертаємо уваги. І навіть живі люди з довгого, як дорога в дюнах, сімейного епосу теж були б приречені на забуття, якби не авторка, яка, нарешті, дає їм волю, розповідаючи про них у тому самому "нереальному" стилі донецької школи. В якій все так тісно пов'язані, навіть поіменно. Точніше, за прізвищами — Олена Стяжкіна, Олег Зав’язкин...

"Згідно з посланням апостола Павла до коринтян, якщо щось не перестає, то це — любов. Хоча Лідія не впевнена, що все на семінарі зрозуміла правильно. Лідія не перестає дивуватися соусу песто, звуку, з яким лебеді махають крилами, своєму імені, тому, що Микола вміє грати в шахи, футбол і покер".

Залиште свій коментар

Вибір редакції