"Чаклунка: Повелителька темряви" — красивий, але затягнутий

Автори фільму зробили не надто вдалу спробу всидіти на двох стільцях і догодити одразу всім: і дітям, і їхнім батькам. 

Сиквел "Чаклунки" вийшов з відповідним для свого бюджету розмахом — якісний візуал, імениті актори, але через купу сюжетних проколів, недоробок та абиякий сценарій — годиться хіба для релізу на DVD.

Події розгортаються через кілька років після першої історії. Аврора (Ель Фаннінг) править магічним королівством своєї хрещеної Малефісенти (Анджеліна Джолі). Але одного дня до Аврори приїжджає її коханий принц Філіп (Гарріс Дікінсон) і освідчується принцесі. Малефісента прибуває на вечерю в замок нареченого, але вона явно не в захваті з такої зустрічі, як і мати принца — королева Інгріт (Мішель Пфайффер).

Ну а далі починає розвиватися сама історія, геть вторинна і клішована. Багато в чому вона копіює першу частину, але навіть більше — часто сама їй і суперечить.

Через це виникають цілі сюжетні провалля. То між Авророю і Малефісентою любов та взаєморозуміння, то за першої ж нагоди принцеса сумнівається та не вірить своїй хрещеній. Камон, вона ж тебе виростила ще й з вічного сну витягнула поцілунком "щирої любові". І це ще не все. Таких "дрібниць" ціла хмара, яка просто руйнує вже сформовані образи героїв і загальну логіку історії.

Якби фільм намагався якось виправитися, попрацювати над помилками, так він робить сюжетні дірки ще більшими. Ще одна велика проблема картини в позиціонуванні. Автори зробили не надто вдалу спробу всидіти на двох стільцях і догодити одразу всім: і дітям, і їхнім батькам. 

Фільм не може визначитися, чим він є насправді: доброю казкою для дітей або ж темним фентезі про війну магічних істот і людей. Для дитячого фільму картина буває занадто похмура. У фільмі багато темних сцен (які, щоправда дорослого не злякають ніяк, а от дитині може бути страшно), смертей другорядних героїв, деякі з яких демонструються перед глядачем, що трохи незвично для казки. Але, з іншого боку, до серйозного темного фентезі теж не дотягує, бо проблеми вирішуються по-казковому просто, похмурі сцени блискавично змінюються світлими: ліси, болота, різні казкові істоти. Тому виникає невеликий дисонанс. А ще все має нереально затягнутий вигляд, і чим ближче до кінця, тим затягнутіше. 

Фільм не може визначитися, чим він є насправді: доброю казкою для дітей або ж темним фентезі про війну магічних істот і людей

А ось акторський склад формує зворотне враження. Анджеліна Джолі в образі Малефісенти просто шикарна, ідеально відіграє свою роль чаклунки із все такою ж харизмою. Ель Фаннінг у ролі Аврори можна спокійно замінити іншою актрисою, ви й не помітите.

Я звісно розумію, що феї подарували їй "вічно бути веселою", але хочеться трохи більше емоцій. До старого касту приєдналася Мішель Пфайффер, яка відмінно і влучно виглядає в образі головної антагоністки у цій казці. Її королева не просто лиходійка для фону, а справжній персонаж, чий характер і мотиви цілком зрозумілі і розкриті (та все одно досить клішовані і притягнуті за вуха, але це вже до сценаристів).

Одна з найкращих сцен і за атмосферою, і за напруженістю, сцена королівського прийому на початку, де Джолі і Пфайфер показують акторський майстер-клас. Ед Скрейн в образі такого собі поганця, як і скрізь. Чиветель Еджіофор грає антипода героя Скрейна, що має трохи банальний вигляд.

Трохи плюсів. Візуальна частина на дуже високому рівні! Весь цей магічний світ, королівства, таємничі ліси — красиві і деталізовні. Екшн-битви, динамічні заграфонені сцени відмінно поставлені. І, мабуть, це одні з найбільш явних причин перегляду в кінотеатрі.

Але що стосується антуражу, то тут не все так гладко, як здається на перший погляд. З одного боку, костюми героїв влучно доповнюють візуальну картинку: одяг короля і королеви розкішні, але строгі, а Джолі наче взагалі народжена для ролі Малефісенти з її екстравагантними вбраннями.

З іншого боку, якось неоднозначно. Зацікавленість є, але весь сюжет рваний, твісти вгадуються з перших секунд, історія розтягнута, все надто передбачувано, що в результаті не створює ні драму, ні напруженість, ні хвилювання за героїв. 

"Чаклунка: Повелителька темряви" — розгубила майже всі досягнення першої частини. Залишився тільки непоганий графон і Анджеліна Джолі, якій компанію склала Мішель Пфайфер. Фільм може зайти для одноразового походу в кінотеатр, але навряд чи ви його комусь порекомендуєте.

Повʼязані теми:

Наступна публікація