Ціна миру — 5 книжок, які допоможуть розібратися з головним

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Не занепадати духом і чекати змін — радять автори цих творів, що несли на собі тягар величезної відповідальності та були у складних ситуаціях.

У цих книжках — і правда про війну, "з перших рук" та з голосу безпосередніх учасників, і розкриті архіви, опрацьовані сучасними аналітиками, і факти, що залишаються поза офіційними даними (висновки медекспертів, психологів і так далі). Проте, вірити у краще майбутнє, не занепадати духом і чекати змін — саме це радять автори, які побували у складних ситуаціях.

ВІНСТОН ЧЕРЧІЛЛЬ. СПОГАДИ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ.  К.: Видавництво Жупанського, 2018

Книжки, Черчілль, для блогів
ТСН.ua

Ця книжка — авторизована скорочена версія шеститомного видання зі спеціально дописаним автором епілогом про післявоєнні роки. Загалом це детальна панорама Другої світової війни, в якій багато акцентів розставлені інакше, ніж до цього звикла "офіційна" історіографія. Також слід нагадати, що автор книжки — сер Вінстон Черчілль (1874-1965 рр.) — один із найвідоміших державних і політичних діячів ХХ сторіччя, який за час своєї політичної кар’єри встиг двічі побувати прем’єр-міністром Великобританії, водночас перебуваючи на посаді міністра оборони у найтяжчі для країн Британської співдружності часи.

У 1953 року Вінстон Черчілль отримує Нобелівську премію з літератури з формулюванням "за неперевершеність історичного й біографічного опису і блискуче ораторське мистецтво, за допомогою якого відстоювалися найвищі людські цінності". Цю премію він здобув саме завдяки своїй головній літературній праці, книжці мемуарів "Спогади про Другу світову війну", в якій розмірковує про найтяжчі часи, які випали на долю людства у ХХ сторіччі.

СЕРГІЙ ПЛОХІЙ. ЯЛТА. ЦІНА МИРУ.  Х.: Клуб Сімейного Дозвілля

Книжки, Ялта, для блогів
ТСН.ua

Навіть сьогодні публічні дискусії довкола цієї події — конференція країн-переможниць у Другій світовій — продовжують обертатися навколо питань 1950-х рр. на кшталт: "Хто продав Східну Європу?" та "Чи відповідало американським інтересам наполягання на тому, щоб СРСР приєднався до війни з Японією?" "Час і місце зустрічі були серед тих таємниць війни, які охороняли найретельніше, — починає свою розповідь автор. — Увечері 3 лютого 1945 р., під покровом темряви, кортеж "паккардів" доправив двох найпотужніших лідерів демократичного світу, Франкліна Делано Рузвельта та Вінстона Леонарда Спенсера Черчилля, до місця призначення — кількох вілл поблизу чорноморського курорту Ялта, що раніше належали російському цареві та видним аристократам".

Загалом ставлення до ялтинських угод залишається негативним, особливо в контексті залучення колишньої Східної Європи до НАТО та західних структур. Це, зокрема, підтвердила заява президента Джорджа Буша-молодшого у травні 2005 р., де він порівнював ялтинські угоди з пактом Молотова-Ріббентропа 1939 р. То чи дійсно західні лідери могли змінити хід історії в Ялті? Це одне з питань, що порушується у книзі відомого історика, яка враховує архівні відкриття останніх двох десятиліть і розглядає конференцію та її результати з нової історичної перспективи.

ГАРОЛЬД Ґ. МУР, ДЖОЗЕФ Л. ҐЕЛЛОВЕЙ. МИ БУЛИ СОЛДАТАМИ… І МОЛОДИМИ.  Л.: Астролябія, 2018

Книжки, солдати, для блогів
ТСН.ua

Цю книжку її автори присвятили тим воякам, які у не таких вже й далеких 1960-х сіли на "кораблі епохи" й подалися на війну, яка мало не згубила їх Америку — так само, як нищили В’єтнам. Їх було небагато — порівняно з величезною країною, більшість мешканців якої у ті часи навіть не знали, що коїться в решті світу. Насправді, як вважають автори, це не ще одна книжка про війну, а "історія про любов, яку ми розповідаємо своїми словами та вчинками".

Поза тим, якщо битва на Соммі започаткувала еру танків, то битва у долині ріки Я-Дранґ випробувала вогнем теорію аеромобільних військ. Тож завдяки фаховим знанням і літературному хисту авторів — відповідно, генерала Гаролда Мура та журналіста Джозефа Ґелловея, учасників цієї битви — тактичні міркування, вплив політики на стратегію, особливості застосування озброєння та інші аспекти мілітарної справи набувають зрозумілих форм, складаючись у виразну картину не лише окремої битви, але й війни у В’єтнамі загалом.

МЕРІ РОУЧ. ВОЯКИ.  Х.: Фабула, 2019

Книжки, вояки, для блогів
ТСН.ua

Книжка цієї авторки — невтомної пропагандистки науки, глибокої дослідниці та чудової оповідачки з гарним почуттям гумору — про те, як уціліти й зберегти бадьорий дух, здорову психіку й неушкоджене тіло, якщо доля закинула вас у гущу бойових дій. І якщо ви й дотепер думаєте, що головну небезпеку для солдата складає ворог, то ви помиляєтесь. "Люди звикли думати про військову науку як про щось пов’язане зі стратегією чи зброєю — бої, обстріли, атаки, — пише авторка. — Усе це я залишаю мемуаристам та історикам. Мене цікавить те, про що кіно не знімають: не те, як убивати, а те, як зберігати життя. Нехай це не стане нам на заваді. Цією книжкою ми вшановуємо науковців та лікарів, тих, хто виготовляє безпечніші танки, тих, хто йде війною на мух".

Що ж до справжньої відваги, то як дізнаємося з історії, це коли під час Першої світової війни медик Вільям Баер рятував життя поранених, запускаючи личинок у рани, щоб ті їх вичищали. А також коли доктор Герман Мюллер зголосився, щоб йому ввели трупну кров задля випробовування безпечності переливання крові загиблих пораненим. Тож розділи з назвами на зразок "Щодо трансплантації геніталій" і "Діарея як загроза національній безпеці" так само присутні у цій незвичній книжці.

АРКАДІЙ БАБЧЕНКО. ВІЙНА.  К.: BookChef, 2018

Книжки, війна, для блогів
ТСН.ua

Автор цієї збірки нарисів — відомий журналіст, якого недаремно вважають також одним із фундаторів сучасної військової прози. Адже він пройшов дві чеченські кампанії, і добре знає, про що пише. Як військовий кореспондент Аркадій Бабченко працював на фронтах Південної Осетії-2008 і України-2014. Його скупі, а часом і розлогі нотатки — це розповідь про те, як війна калічить долю одних людей і висвітлює кращі риси інших.

З одного боку, героїзм ще на розподільчому пункті, коли посилаєш війну і начальство куди якомога далі, а з другого — рутина військових буднів, в які, наче муха в бурштині чи в багні, в’язнуть всі: і той, що послав, і ті, кого послали. Хай там як, але "Війна" попри свою документальність, ще й, безперечно, художній твір, хоча більшість епізодів справді з життя автора, яке минало під час Чеченської війни.

Залиште свій коментар

Вибір редакції