Це однозначно вдалий фільм, з купою добротного гумору, шикарним персонажами і непередбачуваними сюжетними поворотами.

Гай Річі знову довів, що розумна, кмітлива і смішна кримінальна комедія — це те, що уміє робити якнайкраще. І його новий фільм "Джентельмени" не став виключенням.

У центрі сюжету голова кримінального бізнесу і за сумісництвом дуже крутий дядько — Міккі Пірсон (Меттью Мак-Конегі). Сам він американець, але ще за часів навчання в  університеті почав продавати траву і з часом, переїхав до Британії, де і побудував свою імперію. Тепер Пірсон хоче продати всій бізнес і піти на пенсію.

Однак тепер на його шляху постають не менш спритні, розумні і жорсткі "джентльмени". Вони вважають, що лев уже не той. Вимальовується обмін люб'язностями, який точно не обійдеться без перестрілок і парочки нещасних випадків.

Другий важливий персонаж, права рука Міккі, людина, що розуміє його з пів слова і завжди прикриє у потрібний момент — це Реймонд (Чарлі Ганнем). До нього власне і навідується третій ключовий персонаж — Флетчер (Г'ю Грант). Приходить він з несподіваною і нескладною пропозицією: потрібно послухати сценарій і, де необхідно, внести правки. От тільки це не сценарій, а компромат на Міккі Пірсона, Реймонда і ще деяких "колег". Тут і починає закручуватись сюжет.

Скажу вам чесно, мало хто так вміло може жонглювати сюжетними поворотами, як це робить Гай Річі. У "Джентльменах" поєдналося все краще, що ми бачили в найбільш культових роботах режисера.

Фільм розмірено розставляє акценти своєї історії, знайомлячи нас з розсипом колоритних персонажів, не забуваючи віддати данину поваги вуличним бандам, як основі всього британського криміналу і занурюючи нас у цей культурний пласт. Проявів англійської культури — найрізноманітніших, часто протилежних один одному, і водночас тісно один з одним пов’язаних у фільмі  — цілий вагон.

Тут і аристократичні маєтки, і полювання, і паби, і ласі до сенсацій газети. Але й про сучасність тут не забули — наркоторгівля, російські олігархи, підліткові банди і агресивний лондонський грайм.

З оцих всіх елементів Річі вибудовує цікавий сюжетний лабіринт, в якому традиційно, до самого кінця залишатимуться таємні ходи, дороги, що ведуть у прірву і несподівані розв'язки, які змушують свіжим поглядом оцінити все те, що було раніше. З одного боку, ми все це вже бачили в попередніх роботах Річі, але з іншого — "Джентльмени" все одно не перестають дивувати.

Акторський склад у "Джентльменів", набрався досить потужний. Одна лише харизма Меттью Мак-Конегі чого варта. Його Міккі Пірсон зовні завжди спокійний, але всередині повний енергії, яка за найменшого спуску готова на те, щоб просто розмітати всіх поганців на своєму шляху. Він живе в оточенні людей, що так і шукають можливості зазіхнути на його власність, тому Пірсону доводиться бути жорстким, щоб "усі боялись, щоб не насміхались".

Але не Метью єдиним. Г'ю Грант своєю грою щосекунди підтверджує правильне рішення Гая Річі взяти його на роль Флетчера. А на другому плані в гру вступає неймовірний Колін Фаррел, що за відведений йому досить короткий хронометраж приворожить вас і точно стане одним з улюблених персонажів. Наскільки незвично його бачити в такій ролі, настільки круто він з нею впорався.

Отож, сталося те, чого фанати Гая Річі так довго чекали — він знову повернувся у свою стихію і зробив це круто. "Джентельмени" — однозначно вдалий фільм, з купою добротного гумору, шикарним персонажами і непередбачуваними сюжетними поворотами.

Це не просто "О.. нарешті Річі знімає у стилі "Карти, гроші та два стволи, що димлять" і "Великий куш"", а добре поставлена цікава стрічка, що зайде не тільки фанатам. Однозначно рекомендую до перегляду. Моя оцінка — 7,5/10

Залиште свій коментар